Путін підписав закон про держаркедитацію
Пʼятниця, 29 лютого 2008 р.
Президент Росії Володимир Путін підписав федеральний закон «Про внесення змін в окремі законодавчі акти РФ у частині ліцензування й акредитації установ професійного релігійної освіти (духовних освітніх установ)», повідомляє прес-служба Кремля. Даний закон був прийнятий Держдумою 8 лютого 2008 року й схвалений Радою Федерації 20 лютого 2008 року, повідомляє «Інтерфакс».
Законом установлюється можливість одержання освітніми установами професійного релігійної освіти державної акредитації, що підтверджувала б рівень реалізованих ними освітніх програм, відповідність змісту і якості підготовки випускників вимогам державних освітніх стандартів і надає право на видачу документа державного зразка, що завіряється печаткою такої освітньої установи, котра не містить на собі зображення герба Росії.
При цьому свідоцтво про державну реєстрацію не надає державного статусу освітнім установам.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:53,
, links to this post
У Болгарській Церкві будуть нові єпископи
Священний Синод Болгарської Православної Церкви ухвалив рішення щодо хіротонії трьох кандидатів у єпископський сан. 27 лютого відбулося наречення майбутніх єпископів і призначені дати їхніх хіротоній. Хіротонія архімандрита Купріяна в єпископа Траянопольского відбудеться 3 березня в м. Враца. Він стане вікарієм при митрополиті Врачанському Калиннику.
22 березня в Бачковском монастирі в єпископа Агатонійського буде хіротонісан ігумен цього монастиря, архімандрит Борис. 23 березня в Пловдиві архімандрит Антоній буде хіротонісан у єпископа Константійского, вікарія Пловдивської єпархії.
Раніше всі єпископські хіротонії в Болгарській Церкві відбувалися в Софії в Патріаршому кафедральному храмі-пам’ятнику св. блгв. Олександра Невського, але цього разу Священний Синод дозволив зробити «домашні» хіротонії безпосередньо в місцях служіння майбутніх ієрархів.
Джерело: Двері.Бг :: Благовіст-Инфо
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:44,
, links to this post
У Болгарській Церкві будуть нові єпископи
Священний Синод Болгарської Православної Церкви ухвалив рішення щодо хіротонії трьох кандидатів у єпископський сан. 27 лютого відбулося наречення майбутніх єпископів і призначені дати їхніх хіротоній. Хіротонія архімандрита Купріяна в єпископа Траянопольского відбудеться 3 березня в м. Враца. Він стане вікарієм при митрополиті Врачанському Калиннику.
22 березня в Бачковском монастирі в єпископа Агатонійського буде хіротонісан ігумен цього монастиря, архімандрит Борис. 23 березня в Пловдиві архімандрит Антоній буде хіротонісан у єпископа Константійского, вікарія Пловдивської єпархії.
Раніше всі єпископські хіротонії в Болгарській Церкві відбувалися в Софії в Патріаршому кафедральному храмі-пам’ятнику св. блгв. Олександра Невського, але цього разу Священний Синод дозволив зробити «домашні» хіротонії безпосередньо в місцях служіння майбутніх ієрархів.
Джерело: Двері.Бг :: Благовіст-Инфо
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:44,
, links to this post
The Fearsome Judgment Seat of Christ
In the liturgy, in the litany known as "Angel of Peace—Anhela Mirna," we pray for "a Christian, painless, unashamed, peaceful end of our life and for a good account before the fearsome judgment seat of Christ." This Sunday’s theme (Sunday of Meatfare) presents to us in particular, the scene of the "final judgment.” Each year before Great Lent, we are reminded to reflect seriously upon the "last things" which all of us will face.
Since, according to our faith, this is something certain and unavoidable, it is a good practice that we keep the thought often before us. Thus, in almost every service, we include this petition, that our lives end in a good way.
None of us know how our lives will see their conclusion. There are countless ways in which people pass from this life to the next. While we hope for the holiest, smoothest, most upright and tranquil way, there is no guarantee.
We can help ourselves however, in being prepared to go to meet the Lord and to receive a good report from him. It is this kind of peace of mind that the Gospel read (Matthew 25: 31-26) teaches us how to attain. Artists over the centuries have tried to depict the "awesome and fearful judgment" using the passage from Matthew's Gospel as the prototype, as can be seen in the graphic included here.
The real questions however lie within our own minds. We must answer the questions in the Gospel honestly: Did we really treat others in a humane way? Did we lend encouragement and support to those who came to us for help and affirmation. Did we promote and encourage their aspirations and good deeds? Did we help them temporally when we were able? Did we rejoice in their accomplishments and good efforts? Were we constant in our friendships and loyal to those who put their trust in us? Did we truly see Christ in them?
OR, did we shy away, turn our backs, find an excuse, allow fear to corrupt our knowledge of right from wrong, justice from oppression? Did ambition or political pressure cause us to hurt others or estrange them from our circles? Did we build them up, only to crack the foundation from beneath? Has jealousy caused us to downplay or even undermine the blessings and success others have worked hard for? Did we betray confidences or allow self-serving reasons to effect how we treat others?
This is an examination of conscience we must take daily, if we are to come to that "Christian, unashamed and peaceful end of our life and receive the "good account before Christ’s fearsome judgment seat" that we pray for.
By Vladyka Mykhayil
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:22,
, links to this post
У Львові вшанують пам’ять патріарха УАПЦ
1 березня у “Музейній вітальні” Львівського музею історії релігії разом з Львівською єпархією УАПЦ відбудеться зустріч з священиками та мирянами Української автокефальної православної церкви, присвячену пам'яті Патріарха Димитрія (Володимира Яреми). Про це ZAXID.NET повідомила завідувач інформаційно-рекламним відділом ЛМІР Ірина Цебенко.
Спогадами про Патріарха Димитрія поділяться Львівський архиєпископ Макарій, відомий український есеїст та літературний критик, редактор часопису “Наша віра” Євген Сверстюк, рідні та знайомі Володимира Яреми. У зустрічі братимуть участь і хорові колективи львівських церков Петра і Павла, Успіння Пресвятої Богородиці та Львівського Ставропігійного крайового братства Апостола Андрія Первозванного.
Отець Володимир одним із перших в Україні розпочав рух за третє відродження УАПЦ: його церква Петра і Павла, що у Львові, першою відійшла від Української православної церкви Московського патріархату. Потім був Всеукраїнський православний собор, який обрав Митрополита Мстислава (Скрипника) Патріархом Київським і всієї України. Після його смерті наступником став патріарх Димитрій.
Постать Володимира Яреми досить багатогранна: він був не тільки душпастирем, а й дослідником. З-під його пера вийшла низка мистецтвознавчих і богословських праць, зокрема з історії українського іконопису.
Джерело: zaxid.net :: uaoc.net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 04:56,
, links to this post
Вакцини проти СНІДу не буде ніколи?
Четвер, 28 лютого 2008 р.
Один із провідних вірусологів США, лауреат Нобелівської премії Девід Балтімор заявив про те, що ефективна вакцина проти СНІД-Інфекції, можливо, ніколи не буде створена. Слова Балтімора пролунали на щорічній конференції Американської асоціації за розвиток науки, що проходила у Бостоні. Після відкриття вірусу імунодефіциту людини на початку 80-х років учені були впевнені у тому, що ефективна вакцина, що запобігає цій інфекції, буде розроблена упродовж найближчих декількох років, нагадав Балтімор.
«З тих пір ми працюємо над цією вакциною, однак нам не вдалося наблизиться до неї ні на крок», - констатував учений.
Останнє й найбільше розчарування вчених пов’язане з результатами клінічних випробувань вакцини проти інфекції, розробленою компанією Merck & Co. Нагадаємо, що, відповідно до результатів дослідження, експериментальний препарат не тільки не знизив, але й трохи збільшив шанси на зараження у групі пацієнтів котрі отримали щеплення.
В 1986 році експертна група, очолювана Балтімором, дійшла висновку, що ефективна вакцина проти СНІДу буде створена не раніше чим через десять років. Уже минуло більше 20 років, а дата створення рятівної вакцини не наблизилося. «Я як і раніше вважаю, що до розробки вакцини залишається не менш десяти років», - заявив Девід Балтімор. «Ви можете запитати мене: чи не означає те, що цей строк не міняється протягом 20 років, що вакцина не з’явиться ніколи? Багато хто вважають, що так воно і є», - продовжив учений.
Через украй високу мінливість вірусу імунодефіциту традиційні методи вакцинації виявилися неефективними в боротьбі з ним. У цей час найбільш передові дослідження в цій області пов’язані зі спробою сполучити традиційні імунологічні підходи з генною терапією й медициною стовбурних кліток, повідомив Балтімор. Проте, поки ще занадто рано затверджувати, що новий шлях до створення вакцини існує, підкреслив він.
Девід Балтімор був визнаний гідним Нобелівської премії у області фізіології й медицини в 1975 році разом з Ренато Дульбеко й Хауаром М. Темином за «відкриття, що стосуються взаємодії між онкогенними вірусами й генетичним матеріалом клітин». Одним з головних досягнень Балтімора є відкриття зворотної транскриптази - ферменту, що грає ключову роль у розмноженні ретровирусів, у тому числі й вірусу імунодефіциту людини.
За матеріалами преси: Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 13:19,
, links to this post
Предстоятель УАПЦ взяв участь у Форумі «Україна – Європа».
У четвер, 28 лютого, в Українському домі відбулося офіційне відкриття Міжнародного Форуму «Європа – Україна». Головна мета Форуму – обговорення питань взаємодії України та Європейського Союзу за різними напрямками та сферами. На запрошення організаторів (Національний інститут стратегічних досліджень), взяв участь у форумі Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви, митрополит Київський і всієї України, митрополит Мефодій.
Серед його учасників - Президент України, відомі політики та дипломати з країн ЄС, Великобританії та США. Мова йшла про перспективи європейської інтеграції України. Віктор Ющенко у виступі перед учасниками Форуму відзначив, що стабільність політичної ситуації та економічне зростання в Україні – запорука поглиблення співробітництва між Києвом і країнами ЄС.
«Зараз ми продовжуємо діалог, який би ще більше оптимізував візовий режим . Нині ми знаходимось на радикально новому етапі наших відносин: це формування режиму поглибленої угоди між Україною та Євросоюзом. Як ціль цього документу, ми прагнемо побачити дві базові речі: це – політична асоціація та економічна інтеграція», сказав Президент України.
Прес-служба Патріархії УАПЦ, Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 13:19,
, links to this post
Вийшла повна православна навчальна Біблія
Як повідомляється на офіційному сайті Orthodox Study Bible, «Православна Навчальна Біблія» є «підсумком більш ніж двадцяти років роботи багатьох кращих православних богословів нашого часу». За задумом видавців, вона повинна представити «Біблію ранньої Церкви й Церква ранньої Біблії». Дотепер єдиним православним навчальним виданням Священного Писання англійською мовою залишалася Orthodox Study Bible: New Testament and Psalms («Православна Навчальна Біблія: Новий Завіт і Псалтирь»).
Повне видання Біблії включає, поряд із цим коментованим перекладом Нового Завіту, також повний текст Старого Завіту, у тому числі так звані неканонічні книги.
Новий Завіт в Orthodox Study Bible відтворює New King James Version - модернізовану версію класичної Біблії Короля Якова (1611), що вперше побачила світ у видавництві Thomas Nelson в 1982. New King James Version використана як основа й для Старого Завіту, що, однак, варто розглядати як новий переклад, виконаний, на відміну від більшості сучасних версій, не з давньоєврейського масоретського тексту, а із Септуагінти - грецького варіанту Старого Завіту, Священного Писання ранньої Церкви.
Біблійний текст супроводжується коментарями, що відображають, за задумом їхніх авторів, ранньохристиянську традицію біблійної екзегези й розрахований на християн, які «прагнуть глибше усвідомити джерела своєї віри».
У видання ввійшли також введення до кожної книги Біблії, предметний покажчик, покажчик богослужбових читань, кольорові карти й репродукції ікон.
«Православна Навчальна Біблія», підготовлена в рамках проекту The Orthodox Study Bible Old Testament Project, вийшла у видавництві Thomas Nelson і поширюється видавництвом Conciliar Press. З невеликими фрагментами нового видання (Побут 1-3; Пс 1-4) можна ознайомитися на сайті Orthodox Study Bible.
Джерело: Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 06:04,
, links to this post
Чому і в яких випадках Церква дозволяє розлучатися?
Під час прийняття таїнства Шлюбу молодята перед Богом, священиком і рідними, кладучи руку на Євангеліє, урочисто промовляють слова присяги: «Я, (ім'я), беру собі тебе, (ім'я), за дружину (чоловіка) і обіцяю тобі любов, вірність, чесність подружню, і не залишу тебе аж до смерті. У цьому поможи мені, Боже, у Трійці Святій Єдиний, і всі святі». Якби одразу після цього священик або хтось інший запитав їх, чи планують вони через рік, два або двадцять два розлучитися, то відповідь була б однозначна: звісно, ні! Чому ж тоді статистика розлучень така невтішна? У чому проблема?
Напевно, багато наречених не замислюються над виключною важливістю того, що присягають перед Богом. Уважають, що повінчалися, розписалися (зазвичай віддавши данину моді) – і все, більше нічого не потрібно, все прийде само собою. І приходить, – лише не те, про що мріяли. А насправді шлюб потрібно щоденно будувати у любові, бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» – навчає апостол Павло в Посланні до галатів. Що ми сіяли вчора – жнемо сьогодні, що сіємо сьогодні – пожнемо завтра. Якщо сіємо вірність, турботу, покору, любов, то те й пожнемо. Якщо ж сіємо докори, причіпки, невірність, агресію, те, відповідно, й пожнемо…
Про розлучення Господь наш Ісус Христос навчає через Євангеліє від Матфея: «І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: „Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?" А Він відповів і сказав: „Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою? – І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом, тому-то немає вже двох, але одне тіло. Тож що Бог з'єднав – людина нехай не розлучає!" Вони кажуть Йому: „А чому ж Мойсей заповів дати листа розвідного та й відпускати?" Він говорить до них: „То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було. А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу і одружиться з іншою, той чинить перелюб…"» В іншому місці, у старозаповітній Книзі пророка Малахії сказано: «Бо ненавиджу розвід, говорить Господь… Тому свого духа пильнуйте, і не зраджуйте!» Напевно, те ж саме жорстокосердя (відсутність любові Божої, яка «довготерпить, милосердствує, все прощає…») заважає і сьогодні нам повноцінно жити.
Розлучення – це гріх, це те, що заборонено Богом і Його Церквою. Та все ж, щоб не допустити більшого гріха, іноді з дозволу архієрея (владики) допускається церковне розлучення та другий, а вкрай рідко і третій шлюб.
Основними канонічними причинами для церковного розлучення є: смерть одного з подружжя; кількалітнє зникнення безвісти; хвороба, про яку не було повідомлено одним із подружжя і яка перешкоджає бути повноцінним сім'янином; перелюб (подружня зрада однією зі сторін).
Сьогодні світ пропагує такий спосіб життя, коли розлучення є «нормою»: чому я маю його чи її терпіти (не так подивився, не стільки заробляє, не така красива тощо), забуваючи, що розвід – це страшний гріх, який несе прокляття і на наступні покоління. Ворог людського роду – сатана – дуже добре знає, що міцний дім – це фортеця, де людина набирається сили і може зробити багато хороших справ. Коли нас удома чекає любляча дружина чи коханий чоловік, то немає великого значення, наскільки важка чи неприємна робота була у вас сьогодні: ви потрапляєте додому – і швидко набираєтесь нових сил. Але якщо вдома пекло, то всі інші сфери життя починають руйнуватися і зникає бажання жити. Тому сьогодні диявол докладає усіх зусиль, щоб зруйнувати сімейні цінності. Більше того, християнська сім'я – це домашня Церква, яка, будучи у згоді, може робити чудеса і яка є ланкою Вселенської Христової Церкви. Сатана прагне знищити Церкву Христову, руйнуючи її складові – християнські сім'ї.
Якби ми розуміли, що насправді корені проблеми не в жінці чи чоловікові, а в демонах, які під'юджують нас до ненависті (бо є духовний світ, якого не видно фізичними очима)! І коли ми не пильнуємо свої думки, бажання, більше того – свідомо грішимо, то й дозволяємо цим духовним злодіям красти наших рідних і, як правило, не вистачає у нас любові та мудрості захистити своє найцінніше. Як у всім відомій казці про Снігову Королеву: коли хлопчикові Каю потрапляє шматок від дзеркала злого троля (у якому все було погане) в око й серце і він став злим і кудись далеко забрала його Снігова Королева, то любов дівчинки Герди зуміла відшукати його, незважаючи на всі труднощі й небезпеки.Подібно буває й у житті, коли ми повинні боротися з життєвими хвилями, збуреними спокусами світу, щоб любов'ю Божою (яка «не нарікає, довготерпить, усе зносить», – наголошує апостол Павло у Першому посланні до коринфян) перемогти лукавого, який прагне знищити нашу сім'ю, вкрасти наших рідних. Маємо отримати свою нагороду: в цьому житті – любов дорогої людини, а у вічності – нетлінний вінець Небесного Отця.
Автор: Священик Володимир Удод
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:17,
, links to this post
Оновлено офіційний сайт прес-служби УАПЦ
Вівторок, 26 лютого 2008 р.
Прес-служба Патріархії УАПЦ постійно працює над покращенням якості своєї роботи. Наша Церква - не велика. Наші люди - дуже спокійні, для того щоб постійно писати суперпопулярні і ажіотажні повідомлення, які вмить розійдуться по інших ЗМІ. Проте, все що можна зробити для того щоб ми залишались цікавими для читачів, і при тому авторитетними для партнерів - ми, звичайно, ж у міру сил робимо.
Сьогодні ми представляємо вам оновлену версію нашого сайту. Сподіваємось, ви побачите ці невеличкі зміни у дизайні, що, насправді, і є найбільш помітні вашому взору. Хоча традиційно - головні зміни пересічний відвідувач таки не помітить. Ми оновили деякі внутрішні модулі ресурсу.
Залишайтеся з нами, ставайте нашими коментаторами, гостями чи навіть авторами. Ми відкриті до спілкування та корисних і душеспасительних дискусій.
З повагою та любов’ю у Христі -
свящ.Євген Заплетнюк, редактор
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 10:34,
, links to this post
Нове дослідження визначить вік плащаниці
Лабораторія Оксфордского університету під назвою Oxford University Radiocarbon Accelerator Unit (ORAU), заново проведе дослідження Туринської плащаниці для того, щоб уточнити час її походження. Як відзначає газета The Telegraph, саме ORAU в 1988 році оголосила про те, що плащаниця - пізня фальсифікація XIII-XIV століть. Тепер вчені розраховують скорегувати свої висновки.
Результати їхнього дослідження будуть оприлюднені на каналі BBC2 у Великодню неділю, 23 березня (за григоріанським календарем).
Професор Кристофер Ремзі (Christopher Ramsey), котрий очолює ORAU пояснив мету проекту: двадцять років тому калібрування результатів радіовуглицевого аналізу були менш точними, до того ж зараз у розпорядженні вчених перебуває більше відомостей про те, як поводиться ізотоп З14 в атмосфері. Більше того, не виключено, що для дослідження були отримані більше пізні шматки тканини - “заплатки”.
Втім, на думку Ремзі, малоймовірно, що нові результати будуть радикально відрізнятися від старих, але все-таки їх варто перевірити ще раз. Справа в тому, що в 1988 році незалежні датування плащаниці проводили відразу три визнаних в усьому світі інституту: ORAU, університет Арізони, Швейцарський федеральний технологічний інститут у Цюріху. Розходження у дат склали від 1260 до 1390 років нашої ери, і у результаті, єдиної думки із приводу віку плащаниці так і не існує.
У документальному фільмі на BBC2 передбачається не тільки озвучити більше точні датування, але й докладно освітити історію так званих Константинопольської й Ієрусалимської плащаниць, які, імовірно, є однією й тією ж реліквією, відомою як Туринська плащаниця.
Джерело: Lenta.ru :: Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 10:06,
, links to this post
Митрополит Диоклийский Каллист (Уэр): «Мы не служим Богу, когда мы неаккуратны в своих богословских выводах»
В интервью владыки порталу Богослов.ru затрагиваются вопросы современного состояния богословской науки на Западе и в России. Знаменитый ученый-патролог делится своими наблюдениями о взаимопроникновении православной богословской традиции и новейших тенденций в католическом и протестантском богословии.
― Владыка, мы открываем богословский портал, который должен стать рабочим инструментом для богословов. Русским богословам, в том числе и в духовных школах, западное богословие малоизвестно. Наша задача ― предоставить полную картину богословской науки, как она есть во всем мире, включая и православное и не православное богословие. Как Вы оцениваете современное состояние православного богословия, где, как и во всякой другой науке, существуют подъемы, стагнация, упадок: в каком состоянии оно находится сегодня?
― Что касается православного богословия, мне кажется, что в XX веке были две главные тенденции. Первая тенденция может быть охарактеризована как русский религиозный ренессанс, а вторая как неопатристический синтез. Безусловно, эти две тенденции неотделимы друг от друга. Когда я говорю о русском религиозном ренессансе, то имею в виду прежде всего процессы, которые происходили первые два десятилетия ХХ века в России, а затем и за ее пределами. В первую очередь, я имею в виду о. Сергия Булгакова, о. Павла Флоренского, и, может быть, в несколько меньшей степени Николая Бердяева, хотя он и не считал себя богословом.
Когда я говорю о неопатристическом синтезе, то имею в виду, конечно, отца Георгия Флоровского и Владимира Лосского. В несколько ином смысле мы можем рассматривать фигуру митрополита Пергамского Иоанна (Зизиуласа) (John Zizioulas) также как представителя неопатристического синтеза.
Русский религиозный ренессанс был заинтересован в разрешении таких вопросов, как отношения религии и философии, Церкви и государства, религии и нации, современных нравственных проблем. Неопатристический синтез был в общем-то не заинтересован в решении перечисленных вопросов, а решал проблемы соотношения веры и догмы, веры и молитвы. Я чрезвычайно высоко оцениваю именно неопатристический синтез, потому что в мои ранние годы на меня огромное влияние оказали такие богословы, как Флоровский и Лосский. Я вижу интерес к Филокалии (Добротолюбию), к учению Григория Паламы как важным процессам в рамках неопатристического синтеза.
Что касается Православия на Западе, то на протяжении порядка 50 лет, то есть приблизительно с 1945 по 1995 гг. превалировали тенденции неопатристического синтеза. Что касается русской религиозной философии, то она находилась на закате в тот период, и отец Сергий Булгаков, в частности, не имел непосредственных последователей. В том, что сейчас происходит в православном богословии, я вижу возрождение русского религиозного ренессанса, и можно даже надеяться на синтез религиозного ренессанса и неопатристического синтеза.
Для меня в XХI веке самым главным вопросом богословия, безусловно, будет вопрос антропологический, то есть вопрос о человеческой личности. И здесь будут очень важны идеи и неопатристического синтеза, и русского религиозного ренессанса. Например, Павел Евдокимов ― богослов, принадлежавший к раннему поколению богословов, ― в своих трудах соединил элементы неопатристического синтеза и русского религиозного ренессанса, и, несмотря на то, что он не писал системного изложения своих взглядов, он, тем не менее, соединил в своем творчестве эти два элемента, и что очень важно, уделил большое внимание именно вопросам антропологии.
― Владыка, сегодня мы видим, что на Западе наблюдается большой всплеск интереса к русскому богословию и к православному богословию в целом. В связи с этим два вопроса. Насколько адекватна рецепция западным богословием богословия православного, православного учения Святых Отцов? И второй вопрос ― насколько важен и приемлем для православного богословия сам факт этой рецепции?
― Прежде всего, обращаясь ко второму вопросу, я могу сказать, что западные писатели могут помочь нам лучше понять наше православное богословие. Я позволю себе привести несколько примеров. Здесь, в Бозе, мы обсуждаем тему Преображения. Думается, лучшей книгой, посвященной Преображению, написанной за последние 50 лет, является книга Майкла Рамзея, архиепископа Кентерберийского (Arthur Michael Ramsey). Если я не ошибаюсь, она была создана в пятидесятых годах, и очень близка православному вероучению. И хотя Майкл Рамзей непосредственно не цитирует православных авторов, но излагает учение, очень близкое к Православию. Мы, православные, можем многое почерпнуть из этой книги.
Если бы меня сейчас спросили, какие книги нужно прочитать по вопросу о Преображении, я бы посоветовал прежде всего книгу Майкла Рамзея, «Введение к трудам Григория Паламы» отца Иоанна Мейендорфа и книгу о Преображении современного греческого богослова Андреаса Андреонополуса, которая выпущена издательством Свято-Владимирской семинарии. Очень важно, что среди этих трех книг о православном понимании Преображения есть книга англиканского автора.
Еще один пример: современный архиепископ Кентерберийский Роуэн Уильямс (Rowan Douglas Williams) написал важное исследование о Владимире Лосском. К сожалению, эта книга еще не опубликована на английском языке, но я слышал, что она уже переведена на русский. Более поздняя книга Роуэна Уильямса посвящена богословию Сергия Булгакова, и еще одна новая публикация ― книга о Достоевском, которая выйдет в скором времени. Это говорит о том, что мы, православные, можем узнать о Православии от еще одного архиепископа Кентерберийского. Говоря более широко, я думаю, что мы (православные) можем многое почерпнуть у поколения римо-католических богословов, активно писавших в 1950-е годы ХХ века. И здесь я имею в виду прежде всего Ива Конгара (Yves Congar), Жана Даниелу (Jean Daniélou) и Ханса Урс фон Бальтазара (Hans Urs von Balthasar).
Ранее я упоминал митрополита Пергамского Иоанна, который сейчас является самым ярким греческим богословом, и самое лучше исследование его работ было сделано римо-католическим богословом Полом Маккартлендом (Paul Mc Cartland). Это еще один пример того, как мы можем найти что-то полезное для себя, читая западных исследователей о Православии. Говоря о связи между восточным и западным богословием необходимо упомянуть современного греческого богослова или, лучше сказать, богословствующего философа, Христоса Яннараса (Christos Jannaras), который испытывал большое влияние французских и европейских экзистенциалистов, и в первую очередь, Хайдеггера (M. Heidegger). Современный британский богослов Эндрю Лаут (Andrew Louth) находился под влиянием западных философов, в частности Гадамера (Gadamer, Hans-Georg). Все это свидетельствует о плодотворном взаимодействии между православными и не православными богословами, происходящем в последние 50 лет. Например, очень известный и влиятельный французский богослов Жан Даниелу, который донес до внимания западной публики учение Отцов Церкви, говорил, что научился читать и относиться к Отцам как к современным свидетелям, а не просто к археологическим артефактам именно благодаря Мирре Лот-Бородиной. Она жила в Париже в 30- годы, была замужем за французским историком. Она, возможно, сейчас не столь известна, но сыграла очень важную роль в развитии православного богословия.
― Владыка, сейчас мы наблюдаем, как богословие из монашеских келий, из келий подвижников переходит в кабинеты ученых. Является ли это нормальным, или это свидетельствует о процессе секуляризации, который захватывает, в том числе, и богословие, в результате чего богословие становится только наукой, в отрыве от реальной духовной жизни, от практики богообщения?
― Я считаю очень важным то, что деятели, о которых я упомянул ранее, преподавали в университетах. И если, например, отец Сергий Булгаков преподавал в Духовной Академии, то отец Георгий Флоровский преподавал в таких западных университетах, как Гарвард, что очень знаменательно. Я уверен, что мы, православные, должны следовать тем критическим методам, которые практикуются на Западе. Сам Господь Иисус Христос сказал, что Он есть Истина, и поэтому мы должны быть в курсе тех открытий, которые существуют в научном мире. Мы не служим Богу, когда мы неаккуратны в своих богословских выводах. С другой стороны, богословие не должно становиться исключительно академической дисциплиной. В богословии мы должны искать и находить не просто рациональный разум, но то, что в патристической традиции называется умом, а это означает не только рационализм, но и непосредственное познание истины, и поэтому в богословии, помимо академических занятий, мы должны их соединять с молитвой.
― Ярослав Пеликан (Jaroslav Jan Pelikan), известный православный богослов, стремился именно к синтезу, был замечательным университетским преподавателем и даже написал книгу «The idea of University», насколько мне известно, последняя его публикация «The Acts». Что Вы думаете о его работах?
― Я имел счастье встретиться с ним сразу после того, как он стал православным, и тогда он сказал, что не понимает, почему не сделал это 50 лет назад. Ярослав Пеликан сделал свой вклад в богословие не только как богослов-систематик, но и как историк догмы. Я имею в виду его пятитомный труд, посвященный христианской традиции. Этот труд он написал, когда был еще лютеранином, но ориентировался на русскую богословскую мысль, потому что владел славянскими языками, и поэтому его подход к данной теме отличается от традиционного западного подхода. Его коллекция текстовых документов Соборов как на Западе, так и на Востоке останется ценной еще сотни лет.
Сам себя я отношу к неопатристическому синтезу, но для меня важно не то, что ответили бы Отцы в IV-VII веке, а что они бы говорили, если бы жили сейчас. Мы должны относиться к Отцам, как к нашим современникам. Мы должны быть не попугаями, а орлами.
― Владыка, что бы вы пожелали участникам портала, всем молодым богословам, которые готовятся стать специалистами в области богословия?
― Я желаю всего самого доброго и вашему предприятию, и всем, кто будет в нем участвовать. Хочу сказать вам словами Евагрия Понтийского, ученика каппадокийцев, что если ты богослов, то ты молишься, если ты истинно молишься, значит, ты богослов.
Беседовал протоиерей Павел Великанов.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 08:22,
, links to this post
Указ Президента України № 157/2008
З метою створення належних умов для виконання містом Києвом функцій столиці України, забезпечення прав громадян на сприятливі умови перебування та життєдіяльності у місті Києві, збереження історико-культурних об’єктів міста, забезпечення ефективної роботи і дальшого розвитку транспортної інфраструктури, побутового обслуговування населення у місті Києві, керуючись статтями 54 і 102 Конституції України, постановляю:
1. Кабінету Міністрів України, Київській міській державній адміністрації:
1) вжити в установленому порядку невідкладних заходів щодо суттєвого поліпшення транспортного та побутового обслуговування населення у місті Києві, зокрема, щодо:
будівництва нових та реконструкції існуючих ліній Київського метрополітену;
реконструкції ліній швидкісного трамваю;
оновлення та модернізації рухомого складу міського транспорту загального користування, придбання сучасних трамвайних вагонів, тролейбусів, автобусів та вагонів метрополітену;
будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг, у тому числі штучних споруд - мостів, шляхопроводів, наземних та підземних пішохідних переходів, розв’язок доріг із відповідним інженерним облаштуванням;
впровадження інтелектуальної системи управління спеціальними технічними засобами, призначеними для організації та регулювання дорожнього руху;
будівництва залізничної лінії сполученням Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль»;
будівництва сучасного центрального автовокзалу;
встановлення єдиних вимог до зовнішнього вигляду рухомого складу київського міського транспорту загального користування;
передачі у комунальну власність територіальної громади міста Києва причалів, що перебувають в державній власності, з метою розвитку річкового транспорту та завершення комплексу робіт із впорядкування набережної річки Дніпро в межах міста Києва;
розширення мережі підприємств роздрібної торгівлі продовольчими товарами та побутового обслуговування населення в центрі міста, перегляду режиму роботи таких підприємств з метою його пристосування до потреб населення;
2) ужити в установленому порядку невідкладних заходів щодо збереження, відтворення та охорони історико-культурного середовища в місті Києві, зокрема, щодо:
перегляду Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року з метою визначення територій, що мають особливу історико-культурну цінність, історичних ареалів міста та встановлення режиму використання цих територій;
збереження мережі закладів, підприємств та організацій культури, зокрема бібліотек, музеїв, а також видавництв, книгарень, недопущення безпідставного позбавлення таких закладів, підприємств та організацій займаних ними приміщень;
збереження об’єктів культурної спадщини, в тому числі об’єктів, що перебувають у власності релігійних організацій або передані їм у користування;
передачі комплексу Києво-Печерської лаври у державну власність;
розроблення державної програми збереження комплексу Києво-Печерської лаври та розвитку Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника;
здійснення робіт із проектування та відбудови об’єкта культурної спадщини - Храму Стрітення Господнього на місці його історичного розташування на розі вулиць Стрітенської та Великої Житомирської, а також завершення відбудови церкви Святої Катерини на території Державного історико-меморіального заповідника «Лук’янівський цвинтар»;
надання земельної ділянки для будівництва кафедрального собору Вірменської апостольської церкви;
недопущення розташування розважальних закладів, об’єктів грального бізнесу біля культових будівель, зокрема біля кафедрального собору Української греко-католицької церкви;
надання земельної ділянки для будівництва комплексу для розміщення науково-дослідного і культурно-інформаційного центру «Шевченківський дім»;
визначення охоронних зон Державного музею народної архітектури та побуту України з метою його повноцінного функціонування і розвитку;
повернення до державної власності об’єкта незавершеного будівництва по вулиці Інститутській, 3 з метою будівництва нового корпусу Національного художнього музею України;
безумовного виконання Указу Президента України від 3 травня 2007 року № 371 «Питання історико-архітектурної пам’ятки - музею Київська фортеця» щодо, зокрема, впорядкування питань землекористування на території Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», передачі йому земельних ділянок, визначення, винесення в натурі (на місцевості) та на відповідних картографічних матеріалах його меж та зон охорони;
3) опрацювати питання щодо спорудження у місті Києві Меморіалу пам’яті борців за незалежність України;
4) інформувати про хід виконання цього Указу щомісяця.
2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України Віктор ЮЩЕНКО
25 лютого 2008 року
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 06:47,
, links to this post
Русини вимагають незалежності. Без коментарів.
“Після розпаду СРСР, держава Підкарпатська Русь автоматично повинна було одержати самостійність тому, що договір із Чехословаччиною, у результаті якого Подкарпатская Русь увійшла до складу Української РСР, підписували СРСР і Чехословаччина, і Україна не була правонаступником Радянського Союзу. Договір, що уклали СРСР і Чехословаччина, був підписаний без участі Подкарпатської Русі й наша держава повинна була одержати незалежність”
, - заявив 22 лютого глава Сойму підкарпатських русинів, протоієрей Димитрій Сидір у ході прес-конференції в ИА REGNUM на тему “Закарпатська Русь і Україна”, присвяченої проголошенню декларацією Сойму підкарпатських русинів Закарпатської області України самокерованою адміністративно-національною територією під міжнародним контролем.
“На референдумі в 1991 році ми проголосували за автономію в складі України, - продовжив Сидір. - Після цього Київ переплюнув всі колишні держави, у які коли-небудь входила Підкарпатська Русь, почавши проводити політикові насильницької асиміляції русинів. Україна стала здійснювати геноцид русинського народу. До речі, в України немає ніяких підстав для того, щоб називати свій Голодомор геноцидом, а от відносно русинів Київ здійснює саме етноцид, тому що геноцид - це не тільки фізичне знищення, але й відмова народу в праві на національну ідентичність, насильницька його асиміляція”.
“До речі, ООН дала рекомендацію Україні визнати русинів як народ, тобто факт дискримінації нашого народу зафіксований у такий спосіб і ООН”, - відзначив глава Сойма підкарпатських русинів.
“Конституція України не дотримується відносно русинів, і це змушує нас домагатися самовизначення за межами української держави”, - заявив Сидір.
“15 грудня 2007 року ми прийняли вже третю декларацію про самовизначення. Ми просимо визнати нас самокерованою територією під контролем Росії і ЄС, що є правонаступниками СРСР і Чехословаччини. Косівський прецедент не є для нас прецедентом, тому що Косово незаконно відділилося від Сербії - у порушення міжнародного права й за підтримкою США. Ми ж живемо на своїй історичній землі, і на відміну від Косово маємо право на самовизначення”, - уклав Димитрий Сидір.
“Русини ніколи не ввійдуть у розкольницьку церкву Філарета, ми збираємося залишитися в лоні Російської Православної Церкви, але якщо нас будуть намагатися насильно включити у філаретовську церкву, а РПЦ не зможе стати нам підтримкою, то ми повернемося в лоно Сербської Православної Церкви”, - додав Сидір.
Джерело: ИА Regnum :: Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 00:04,
, links to this post
Румунський патріархат не буде відкривати єпархії в Молдавії й Наддністрянщині
Понеділок, 25 лютого 2008 р.
Румунський Патріархат повідомив, що створення єпархій на території Бессарабії й Наддністрянщини не є для нього пріоритетом. Як повідомляє кореспондент «Нового Регіону» з посиланням на бухарестську газету Cotidianul, Румунська Православна Церква перший раз з початку конфлікту з Московським Патріархатом через нову єпархію ясно пояснила причини початих нею рішень і дій.
Бухарест заявив, що його рішення про відродження 3 єпархій було «законним актом по захисту румунської ідентичності», спровокованим рішенням Молдавської Митрополії Російської Православної Церкви про створення 4 нових єпархій (Тирасполя й Дубоссар, Кагула й Комрат, Единец і Бричан, Бельц і Фалешт), метою яких було перешкоджання розвитку Бессарабської Митрополії.
Як відзначає видання, Румунська Церква, незважаючи на різкість заяв, цим офіційним повідомленням робить «жест до відступу», заявляючи, що ефективне церковне будівництво за Прутом не є для неї пріоритетом.
Румунський Патріархат пропонує розв’язати проблему «мирним співіснуванням двох православних церков у Бессарабії, мудро й реалистично сполучаючи територіальний і етнічний принцип».
Джерело: Новый Регион :: Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 23:51,
, links to this post
Открылся первый памятник Иоанну Павлу II
Кардинал Тарцисио Бертоне в субботу 23 февраля открыл в Санта Клара на Кубе первый памятник Иоанну Павлу II. Владыка подчеркнул, что памятник «не только увековечил память о визите Папы в этом месте», где 22 января 1998 года Иоанн Павел II отслужил свою первую Мессу на кубанской земле, но также поможет помнить о папском послании.
Этот памятник «станет напоминанием о его послании, полном веры и надежды, а в особенности его слов относительно брака и семьи» – сказал государственный секретарь Ватикана по делам духовенства, монашествующих и мирян, с которыми он встретился вечером 22 февраля.
Это первый памятник Иоанна Павла II, поставленный на территории, не принадлежащей Церкви. Напротив фигуры Папы находится колокольня и крест. Законченность композиции придает надпись, представляющая слова Святого Отца: «Не бойтесь, отворите двери Христу».
Джерело: baznica.info
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 12:41,
, links to this post
Співчуваємо і просимо ваших молитов.
Неділя, 24 лютого 2008 р.
Прес служба Української Автокефальної Православної Церкви в Одесі висловлює
щире співчуття начальнику управління внутрішньої політики Одеської міської ради Наталії Чайчук з приводу смерті матері.
Нехай Господь поселить душу покійної у Царстві небесному, серед достойних християн.
Також висловлюємо співчуття з приводу смерті батька Голови Одеської обласної державної адміністрації Миколи Сердюка. Цю сумну новину повідомила прес служба облдержадміністрації.
posted by Igor @ 10:41,
, links to this post
РПЦ не порадовала Ющенко снятием анафемы с Мазепы
В Русской православной церкви президенту Украины Виктору Ющенко не подтвердили наличие документов, которые свидетельствовали бы о якобы имевшем место в 1918 году снятии анафемы с гетмана Ивана Мазепы. Глава украинского государства заинтересовался этим вопросом во время недавней встречи с патриархом Московским и всея Руси Алексием II.
Как сообщил “Интерфаксу” секретарь Отдела внешних церковных связей Московского патриархата по межправославным отношениям протоиерей Николай Балашов, украинский президент “получил ответ, полностью основанный на изученных архивных данных”. По словам Балашова, в 1918 году патриарху Тихону действительно поступало обращение с просьбой рассмотреть вопрос о снятии анафемы с Мазепы, однако совещание епископов в рамках проходившего тогда в Москве Поместного Собора Православной российской церкви пришло к выводу, что для рассмотрения этого вопроса “нет достаточных канонических и исторических данных”.
В то же время, отметил Балашов, епископы постановили, что, если со стороны проходившего тогда же в Киеве Всеукраинского церковного собора последует официальное обращение по поводу снятия анафемы с Мазепы, для его рассмотрения будет создана специальная комиссия. Такого обращения не поступило, и вопрос был снят с рассмотрения.
“Таким образом, снятия анафемы не было, что не исключает того, что этот вопрос компетентными канонистами и историками может быть рассмотрен в будущем”, - резюмировал протоиерей Николай.
Иван Мазепа стал гетманом в 1687 году при поддержке фаворита русской царевны и правительницы Софьи, князя Василия Голицына. Впоследствии Мазепа пользовался расположением царя Петра I, однако в ходе Северной войны он выступил на стороне Швеции, получив в обмен признание независимости Украины от России. После поражения шведских войск под Полтавой в 1709 году Мазепа вместе с королем Швеции Карлом XII бежал во владения турецкого султана, где вскоре умер.
В 1708 году Мазепа был предан анафеме Православной церковью за нарушение данной на Евангелии присяги на верность русскому царю, а также за то, что позволил осквернять православные храмы шведским солдатам, допущенным им в пределы Украины. Кроме того, Мазепа, как заявляли священнослужители, был склонен “к пороку и безнравственности”, поскольку “предавался греху блуда”.
В России Мазепу традиционно принято считать предателем, однако в последнее время украинские националисты все чаще выставляют его в образе героя. В прошлом году православная общественность Украины выступила резко против решения Киевского совета переименовать улицу Январского восстания, на которой находится Киево-Печерская лавра, в улицу Ивана Мазепы, в совместном заявлении назвав это решение “кощунственным вызовом всему православному миру”.
Джерело: podrobnosti.ua
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 08:21,
, links to this post
Архиепископ Митрофан: анафему можно снять, если человек покается
Субота, 23 лютого 2008 р.
Управляющий делами Украинской православной церкви, глава синодной комиссии по диалогу с УАПЦ, архиепископ Белоцерковский и Богуславский Митрофан заявил, что анафему с человека можно снять, если тот придет к покаянию. При этом архиепископ отметил, что этот вопрос требует тщательно изучения. Об этом он заявил в комментарии корреспонденту АМИ “Новости-Украина”.
На вопрос, можно ли снять анафему с человека, архиепископ Митрофан ответил: “Анафему с человека можно снять, если он приносит покаяние. Анафема накладывается на человека за какие-то определенные нарушения церковных правил, церковных канонов христианской морали. Анафема означает, что человек находится вне церкви. Это констатация того факта, что человек не принимает никаких церковных установлений, не живет по церковным правилам, не ведет христианского образа жизни. В таком случае накладывается анафема”.
Как отметил архиепископ, “наказание” - не совсем подходящее слово для определения анафемы, также анафема не является проклятием: “Это не совсем наказание. И это не проклятие, как некоторые говорят, неправильное понимание, что анафема – это проклятие. Нет, это свидетельство – официальное, на высоком уровне, - что человек находиться вне церкви. Но возможность снятия анафемы существует для всякого, если человек приносит покаяние, если он изменяет сущность своей жизни”.
Что касается гетмана Ивана Мазепы, то архиепископ Митрофан отметил, что “здесь много разных нюансов, которые переплетаются – и политические, и исторические, и духовные моменты. Поэтому снятие анафемы с Мазепы не такой простой вопрос, который требует очень тщательного изучения и исследования, - хотя, в принципе, такая возможность существует”.
На вопрос, можно ли снять анафему с умершего человека, ведь речь идет о возможности снятия анафемы в случае покаяния, а в данном случае человек умер несколько столетий тому назад, архиепископ ответил, что, согласно церковным правилам, анафему можно снять и с мертвого, но для этого необходимо провести серьезные исследования: “Да, это не исключено, но этот вопрос требует тщательной, углубленной подготовки”.
“Анафему может наложить только собор епископов или синод епископов, или помесный собор той или иной церкви, она является результатом коллективного, соборного деяния. Один человек не может предать анафеме другого, и если применяется к человеку такое деяние, то это может принято только соборным разумом, соборно. И также один человек не может ее снять”, - отметил он.
На вопрос, часто ли предавала православная церковь людей анафеме, архиепископ Митрофан ответил: “Насколько свидетельствует церковная история, нечасто, скорее, это единичные случаи. В первые годы христианства это были еретики, которые распространяли неправильные учения об Иисусе Христе, о других сторонах церковного вероучения, и они были преданы анафеме на церковных соборах - Ирарий, Нисторий и другие еретики. В более позднее время анафеме был предан и Лев Толстой, за его, можно сказать, антихристианское выступление, учения. Примеры такие очень ограничены, их немного”.
На вопрос, могут ли предавать анафеме за предательство, архиепископ ответил: “Предательство никогда, ни при каких условиях, ни при каких обстоятельствах не оправдывается, и его нельзя как-то оправдать, потому что предательство и в общечеловеческом, и в церковном понимании низкое деяние. Но в случае Мазепы надо, еще раз повторю, тщательно изучить вопрос, почему его предали анафеме, предательство было лишь одной из причин. Как свидетельствуют исторические исследования, у Мазепы и в личной жизни, в сексуальных контактах с женщинами, не все было гладко, несмотря на то, что он и много пожертвований делал, и храмы строил, и это тоже стало причиной анафемы. Так что этот вопрос надо очень тщательно изучать”.
Как сообщалось, президент Украины Виктор Ющенко попросил патриарха Московского и всея Руси Алексия II официально снять анафему с гетмана Ивана Мазепы. Об этом сообщил заместитель главы Секретариата президента Юрий Богуцкий журналистам после начала встречи Ющенко с Алексием II.
Богуцкий рассказал, что де-факто анафема из Мазепы снята, поскольку начиная с 1918 года во время служений имя Мазепы не вспоминается среди фамилий, которые подданные анафеме.
В то же время официальных свидетельств об этом факте нет, потому Ющенко попросит предоставить соответствующие документы украинской стороне.
Как известно, во время последнего визита Ющенко в Москву была достигнута договоренность с президентом РФ Владимиром Путиным относительно общего отмечания 300-летия Полтавской битвы.
Ежегодно в воскресенье Торжества Православия в церквях торжественно провозглашают вечную память поборникам чистоты веры и проклинают еретиков, отлученных от Церкви. Среди последних (хотя его имя и не называется) все еще остается Иван Мазепа.
Наложенная в ноябре 1708 года по приказу Петра I, анафема продолжает формально тяготеть над гетманом, хоть в течение трех веков так и не было приведено более-менее серьезных аргументов в интересах того, что Мазепа должен считаться вероотступником.
Как отметил 26 октября в 2007 году в прямом эфире программы “Свобода из Савиком Шустером” на телеканале “Интер” ректор Киевской православной богословской академии архиепископ Переяслав-Хмельницкий Димитрий, анафема из Мазепы давно снята. В доказательство своих слов он показал книгу воспоминаний митрополита Антония (Храповицкого).
В книге, в частности, содержится рассказ о том, что к владыке Антонию, тогда - митрополиту Киевскому, в 1918 году обратился глава Украинского государства гетман Павел Скоропадский с просьбой хлопотать перед Патриархом Московским и всей России Тихоном (Белавиним) об отмене анафемы гетману Мазепе. Он получил от Предстоятеля РПЦ ответ, что на основании решений Поместного Собора, который осудил практику наложения церковных наказаний за политических вины, анафема на гетмана Мазепу отменяется.
Гетман был меценатом церкви, в частности, на средства Мазепы была возобновлена Киево-Печерская Лавра, ее обнесли каменной стеной, поставлены двое врат с церквами над ними. За средства Мазепы был обновлен Софиевский собор и построена Софийская колокольня.
Оксана Нагаевская, Киев
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:59,
, links to this post
Рейтинг антихристиянських країн
Американське соціологічне агентство “Open Doors” опублікувало список найбільш антихристиянських країн у світі. У списку лідирує Північна Корея. “Open Doors” затверджує, що в країні в цей час християнство таємно сповідає від 200 до 500 тис. чоловік, які не можуть відкрито проявляти свої релігійні переконання через тверду релігійну політику уряду Кореї.
За версією “Open Doors”, Північна Корея лідирує в списку антихристиянських країн уже 6 років.
На другому місці в “рейтингу” стоїть Саудівська Аравія, де в суспільстві переважає ісламський фундаменталізм. Крім Саудівської Аравії, у списку “Open Doors” значаться ще 5 ісламських країн: Іран, Мальдівські о-ва, Афганістан, Ємен й Узбекистан.
Узбекистан потрапив в десятку “Open Doors” уперше так само, як і Китай, що здійнявся в антихристиянському “рейтингу” з 12-го місця на 10-е.
Крім Китаю й Північної Кореї, де офіційно переважає державний атеїзм, у списку також присутній комуністичний Лаос.
Із країн, що сповідають буддизм, в “рейтингу” значиться тільки Бутан.
Список самих антихристиянських країн світу,
за версією “Open Doors”:
- Північна Корея;
- Сайдовская Аравія;
- Іран;
- Мальдівські о-ва;
- Бутан;
- Ємен;
- Афганістан;
- Лаос;
- Узбекистан;
- Китай.
За матеріалами: Богослов.Ru
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:23,
, links to this post
У нас можуть відродити страту
Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендує парламенту прийняти в першому читанні законопроект про введення смертної кари, повідомила ІТАР-ТАРС із посиланням на заяву прес-служби Ради. Парламентарії відзначили, що незважаючи на загальну світову тенденцію відмови від страти, карне законодавство багатьох країн передбачає застосування такої вищої міри покарання.
За словами виступаючих, даної громадської організації “Міжнародна амністія”, свідчать, що 78 країн і територіальних формувань зберігають і застосовують страту. Серед них - США, Китай, Японія, Єгипет.
Доповідачі наполягали на тому, що загальна декларація прав людини не забороняє страту. Міжнародним пактом про цивільні й політичні права дозволяється її застосування за найбільш важкі злочини.
Наприкінці листопада 2007 року депутати від Компартії Петро Симоненко й Олександр Голуб запропонували Верховній Раді ввести в перелік покарань, передбачених у кримінальному кодексі за особливо тяжкі злочини, страту. Рада скасувала страту при будь-яких обставинах у листопаді 2002 року, ратифікувавши протокол N13 до конвенції про захист прав й основних воль людини. Відповідно до протоколу держави-учасники Ради Європи, що підписали протокол, підтверджують свої зобов’язання відносно скасування страти: жодна людина не може бути засуджений до такого покарання або страчений. Україна після вступу восени 1995 року в Раду Європи прийняла на себе зобов’язання відмовитися від страти, і де-факто в країні з березня 1997 року діяв мораторій на застосування страти.
Джерело: Страна.Ru
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:12,
, links to this post
ІІІ Фестиваль релігійного мистецтва
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Інститут філософської освіти і науки, Кафедра культурології, Молодіжна громадська організація „Молодіжна асоціація релігієзнавців" за підтримки Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України кафедри релігієзнавства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Української асоціації релігієзнавців проводить "ІІІ Фестиваль релігійного мистецтва" якій відбудеться 25 – 29 лютого 2008 року.
Захід відбудеться у приміщені гуманітарного корпусу НПУ імені М.П. Драгоманова (вул. Тургенівська 8-14).
25.02 (понеділок):
- відкриття;
- день православного мистецтва;
26.02 (вівторок) день католицького та протестантського мистецтва;
27.02 (середа) день ісламського мистецтва;
28.02 (четверг) день іудейського мистецтва;
29.02 (п'ятниця):
- день мистецтва східних релігій;
- закриття
Запрошуємо на ІІІ Фестиваль релігійного мистецтва
Координатор – Хромець Віталій Леонідович
тел. 80506176139, e-mail: abulafiy@i.ua
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 04:54,
, links to this post
Клятва митрополита Філарета
Цей уривок у форматі .avi
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 02:48,
, links to this post
Урочистості з нагоди Дня захисника вітчизни в Одесі
23 лютого з нагоди Дня захисника вітчизни в Одесі проведена церемонія покладання квітів до пам»ятника Невідомому матросу. В урочистостях разом з представниками громадських організацій, ветеранами, духівництвом різних церков брали участь і заступники Одеського міського голови Тетяна Фідірко, Віхтангі Убірія, Микола Тельвак, Голови районних адміністрацій, керівники різних структурних підрозділів Одеського міськвиконкому.
Заступник міського голови Тетяна Фідірко повідомила, що нинішня влада в Одесі, на чолі з Едуардом Гурвіцем, приділяє значну увагу підтримці сімей військослужбовців Збройних Сил України. «Ми щодня пам»ятаємо про захисників нашої Вітчизни . Один з яскравих прикладів – підтримка про сім»ї викладачів Одеського інституту сухопутних військ, який перевели до Львова. Багато сімей нині проживає на території інституту у гуртожитку. Міська влада виділить 50 квартир для цієї категорії наших громадян. Я вважаю, що це істотний внесок у вирішення соціальних проблем військових».
23 лютого після покладання квітів вулицями Одеси урочистою ходою пройшли воїни – представники чотирьох видів Збройних Сил України. У військових частинах цього дня відбувся день відкритих дверей.
posted by Igor @ 01:49,
, links to this post
Діти Одеси і Туреччини будуть дружити
Пʼятниця, 22 лютого 2008 р.
Про це на сказав на під час розмови з мером Едуардом Гурвіцем губернатор провінції Мугла (Туреччина) Лютфі Йеноглу. У складі поважної делегації, яка 22 лютого відвідала муниципалітет Одеси, були також мер міста Мугла, депутати місцевого парламенту та генеральний консул Турецької республіки в Одесі.
Пан Йеноглу висловив задоволення з приводу візиту до Одеси. «Це не перший мій візит в Україну. Минулого разу відвідав місто Суми, познайомився з їхнім губернатором і ми вже розвиваємо з місцевою владою проекти 15-ти денного оздоровлення сумських дітей у провінції Мугла. Ми готові реалізувати подібні проекти і з Одесою та вже найближчим часом прийняти ваших дітей у Туреччині. У майбутньому цілком можливо, що діти з провінції Мугла так само матимуть можливість відвідати ваше чудове місто і відпочити тут. Це буде гарний привід для дітей двох країн познайомитися ближче і стати справжніми друзями».
Провінцію Мугла у Туреччині називають «раєм на землі». Поважні гості висловили надію, що і одесити незабаром матимуть можливість пізнати цей чудовий край.
Губернатор провінції Мугла привітав мера Одеси з ювілеєм і побажав йому щасливого, довгого життя, успіхів в роботі на посаді міського голови. «Хотів би, користуючись нагодою, передати всю любов від народу який живе в Муглі, мешканцям міста Одеси».
Едуард Гурвіц висловив задоволення тим фактом, що серед багатьох міст побратимів у Одеси є і турецьке місто Стамбул. «Мені довелося 11 років тому підписати угоду про побратимські взаємини зі Стамбулом і ми дуже цінуємо це».
Мер Одеси сподівається, що інвестори з Туреччини візьмуть участь у реалізації проектів в рамках підготовки до проведення Чемпіонату ЄВРО 2012. Серед стратегічних проектів – реконструкція Міжнародного аеропорту «Одеса», будівництво сучасного стадіону, нових автошляхів.
Під час бесіди гостей з Туреччини і мера Одеси йшлося також про перспективи розвитку туризму, різноманітні будівельні проекти. Домовлено про обмін між Одесою та провінцією Мугла фахівцями з розвитку туризму і проведення на цю тему навчальних семінарів.
posted by Igor @ 06:30,
, links to this post
Фоторепортаж з перебування Президента у Москві
Четвер, 21 лютого 2008 р.
 |  |  |
- Фотографії у кращій якості доступні за цим посиланням.
 | | |
 |  |  |
 |  |  |
 |  | |
|  |  |
 |
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 23:34,
, links to this post
У Білорусі почалися ювілейні торжества пам’яті князя Костянтина Острозького
Зі святкової літургії в мінському Петропавлівському соборі в Білорусі почалися торжества, присвячені 400-річчю від дня кончини видатного просвітителя князя Костянтина Острозького. Богослужіння очолив митрополит Мінський і Слуцкий Філарет, Патріарший Екзарх всієї Бєларусі. Тут же, біля собору, був встановлений й освячений пам’ятний хрест.
Представник древнього роду туровських князів, Костянтин (у св.Хрещені Василій) Острозький (1526-1608) увійшов в історію як активний поборник і захисник Православ’я. Він заснував більше 600 церков й 20 монастирів. В 1576 році на його кошти була також заснована Острозька академія, зі стін якої вийшли відомі церковні й суспільні діячі.
Князь Костянтин підготував перше слов’янською мовою повне видання Біблії, що використовувалось православних церквах і монастирях майже чотири сторіччя.
З історичних джерел відомо, що князь вів строгий, богоугодний спосіб життя, у Великий пост одягався в бідний одяг й усамітнювався в монастирі, де дні й ночі проводив у роздумах і молитві.
2008 рік оголошений Білоруською Православною Церквою, а також Польською Православною Церквою роком князя Костянтина Острозького.
Заплановано, що основні торжества, присвячені 400-річчю від дня кончини князя Костянтина Острозького, пройдуть у травні. Передбачається провести хресний хід й освячення пам’ятного хреста на родових землях князів Острозьких.
У Бресті пройде міжнародна науково-богословська конференція на тему «Князь Костянтин Костянтинович Острозький - знаменитий просвітитель і захисник Православ’я».
ІТАР-ТАРС/ uaoc.net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 22:24,
, links to this post
«Благочестивое» убийство
90 лет назад предстоятель православной церкви в Украине митрополит Киевский и Галицкий Владимир был выведен людьми в военной форме за ворота Киево-Печерской лавры и расстрелян. Тому предшествовали его серьезные разногласия с первым национально-патриотическим руководством Украины. Правительство не нашло в лице митрополита поддержки созданию истинно национальной поместной церкви, но встретило понимание в окружении архипастыря.
Долгие годы эта смерть считается первой в ряду жертв войны, объявленной церкви в XX веке. Но в этом, казалось бы, очевидном факте заставляют усомниться последние исторические исследования.
4 февраля доцент Киевского государственного университета Илья Назаров обнародовал их результаты на заседании Киевского религиозно-философского общества. Но в редакции «2000» побывал еще раньше — как только ему удалось раздобыть в Киевском областном госархиве материалы, более 70 лет находившиеся в секретной части.
— Илья Владиславович, кто убийцы? — этот вопрос, разумеется, был задан первым.
— Достоверно этого мы не узнаем никогда. Зато со стопроцентной уверенностью можно сказать, кому эта смерть была выгодна. Архивные материалы свидетельствуют лишь об одном — большевики не убивали.
— Референт нынешнего предстоятеля Украинской православной церкви Василий Анисимов упоминал о книге «Венок на могилу Высокопреосвященного митрополита Владимира». В ней идет речь о том, что киевский митрополит Антоний (Храповицкий) уже в июле 1918 г. постановил провести внутреннее церковное расследование о деятельности т. н. «революционных попов», или, как их еще называли, «самостийников» — Алексия Дородницына, Александра Маричева, Василия Липковского и др., обвиненных в «недостойной священнослужителей травле покойного митрополита». Не здесь ли лежат ответы?
— Конечно, «Венок» во многом определил направление поиска, ведь это собрание свидетельств очевидцев событий, связанных с убийством митрополита Владимира, по свежим следам записанное профессором Федором Титовым. Книга вышла уже при гетмане Скоропадском, высоко чтившем покойного. Считанные экземпляры ее сохранились в библиотеках США. Друзья любезно предоставили мне джорданвилльское репринтное издание 1981 г. Из «Венка» и становится ясно, кто такие упомянутые вами «революционные попы». И в чем, собственно, их революционность.
Духовный комиссариат
В 1917 г. 3-й Всеукраинский войсковой съезд образовал особый комитет по созыву всеукраинского… собора духовенства и мирян. Во главе комитета и был поставлен первый из перечисленных «самостийных» священников архиепископ Алексий (Дородницын). Хотя к Украине он имел мало отношения — в Печерскую лавру его сослали «на покой» после изгнания из Владимирской епархии за тесные связи с Распутиным. В состав комитета вошли также один из киевских приходских священников отец Василий Липковский (известный нам уже как Липкивский) и протоиерей Александр Маричев с Подолья, но большинство составляли какие-то светские люди. 23 ноября (здесь и далее — по старому стилю) 1917 г. комитет переименовывается во Всеукраинскую православную церковную раду. Этот совершенно светский орган и собирал «поместный» церковный собор.
— Как по нынешним временам — ничего сверхъестественного. Учреждают же Петр Ющенко и бывший советник президента, а ныне — глава Госкомрелигии Александр Саган Всеукраинскую организацию «За помісну Україну»?
— Да, но дальше церковная рада провозглашается «временным правительством для всей украинской православной церкви». В каждую епархию назначаются комиссары от рады, которые должны выявлять священнослужителей, противящихся курсу на автокефалию. Незадолго до этого по приходам стали рассылать распоряжения о церковном поминовении Всеукраинской церковной рады. Эта деятельность находит всецелую поддержку у министра исповеданий Николая Бессонова и премьер-министра УНР Всеволода Голубовича.
В ответ на «правительственные инициативы» 24 ноября (то есть буквально на следующий день после образования рады) Союз приходских православных советов созывает многолюдное собрание, которое принимает прошение к митрополиту «в это тяжелое время выступить против самочинной антиканонической попытки создать автокефальную украинскую церковь».
— Очень похоже на воззвания, с которыми сегодня обращаются к священноначалию православные братства. И какова же реакция владыки?
— 4 декабря проходит большое собрание Союза приходских советов под председательством митрополита Владимира. «Для нас страшно даже слышать, когда говорят об отделении южнорусской церкви от единой православной российской церкви, — возглашал владыка. — Не из Киева ли шли проповедники православия по всей России? Среди угодников Киево-Печерской лавры разве мы не видим пришедших сюда из различных мест Святой Руси? Не совместно ли те и другие созидали единую великую православную российскую церковь? К чему же стремление к отделению? К чему оно приведет? Конечно, только порадует внутренних и внешних врагов».
Через пять дней к митрополиту прибывает комиссия от рады в составе священников, депутатов и военных с требованием «немедленно удалиться из Киева». «Я никого и ничего не боюсь, — ответил владыка. — Я во всякое время готов отдать свою жизнь за церковь Христову и за веру православную, чтобы только не дать врагам ее посмеяться над нею. Я до конца буду страдать, чтобы сохранилось православие в Руси там, где оно началось…»
В то же самое время Василий Липковский является к епископу Каневскому Василию с предложением взять на себя управление Киевской митрополией. Когда тот с негодованием отклоняет это предложение, Липковский заявляет, что все равно «митрополит Владимир будет удален из Киева. Равно как и епископы Никодим и Назарий».
Дело № 16102
Видя непреклонность канонического епископата, «прогрессивное священство» (еще одно самоназвание «инициативной группы») решает использовать другой подход. Зная, что митрополит Владимир был одним из кандидатов на патриарший престол, ему предлагают стать патриархом Украины. Ответом послужили те же слова: «Посмеяться над церковью я не дам!»
Таким образом, фигура митрополита становится главным препятствием созданию «истинно национальной церкви».
— И все же в устранении этого «препятствия» были заинтересованы не только «автокефалы». Буквально в тот день, когда «муравьевцы» взяли Киев, вступает в действие декрет Совнаркома «Об отделении церкви от государства» — по сути, объявление церкви войны. Это был ответ на анафему патриарха Тихона большевикам. Владыка Владимир еще с 1905 г. был известен как не менее открытый противник революционного элемента.
— Как бы ни относились большевики к митрополиту, их причастность к убийству как раз и отрицают архивные документы. Ни при УНР, ни при Украинской державе Скоропадского никому даже в голову не приходило убийство митрополита списать на большевиков. В воспоминаниях отца Василия Зеньковского — министра исповеданий в правительстве гетмана — также ничего о красных.
18 июля 1918 г. «Киевская мысль» (№ 125) сообщает, что «в связи с убийством митрополита Владимира предаются суду члены Украинской церковной рады Маричев, Филиппенко, Липеровский». Это дело и удалось обнаружить в Киевском областном архиве.
Убивали, разумеется, не они. На протяжении нескольких месяцев, пока красные не ликвидировали саму следственную систему, доставшуюся украинским правительствам от царской России, главный следователь по важным делам Киевского окружного суда Н. И. Лучицкий пытается выяснить степень причастности указанных лиц к убийству. Это после того, как сам исполнитель им выявлен: «Крестьянин с. Ладино, Прилукского уезда, Трофим Харитонов Нетребко привлечен к следствию в качестве обвиняемого в убийстве митрополита Киевского и Галицкого Владимира по признакам 13 и 3 п. 1453 ст. ул. нак. Основанием для привлечения означенного Нетребко в качестве обвиняемого послужил ряд добытых следственным путем косвенных улик, о которых мною было подробно изложено в предыдущем донесении* и которые привели следственную власть к выводу, что беседовавший с монахами непосредственно перед уводом митрополита на расстрел один из убийц и Трофим Харитонов Нетребко одно и то же лицо… (хотя сам обвиняемый свою причастность к убийству отрицал. — Авт.).
В 1916 году Нетребко поступил на военную службу… и был зачислен в крепостную артиллерию в Севастополь, где пробыл до 16 декабря 1917 г., когда получил трехнедельный отпуск и приехал на побывку на родину в с. Ладино; здесь родственник Макарий Нетребко уговорил его не возвращаться в Севастополь, а ехать в Киев и поступить в Сердюкский «гарматный» горный дивизион; в этой воинской части Трофим Нетребко, по его словам, пробыл с 13 по 15 приблизительно января сего года, когда полк был демобилизован; с 16 января он поселился на квартире своей тетки Василисы Троянчук, проживавшей в Киеве, и ввиду бомбардировки безотлучно был у Троянчук до 26 января, когда вышел из дому и был арестован большевиками… за предъявленное им красное «посвідчення».
Упомянутая в деле «беседа» убийц с монахами подробно описана в «Венке». 25 января, ввалившись в лаврскую трапезную, пятеро солдат («командир которых был одетый в кожаную тужурку и был тогда в матросской фуражке») всячески оскорбляли братию и хвалились, что должны совершить что-то небывалое. Последними их словами были «пойдем к митрополиту на чай».
«Неудобный» мученик
Последующие события описаны в «Венке» так: пятеро вооруженных солдат во главе с матросом пришли за митрополитом Владимиром. Когда владыку привели к месту расстрела, он спросил: «Что, вы здесь меня хотите расстрелять?» «А что же, церемониться с тобой?» — был ответ. Тогда митрополит попросил дать ему возможность помолиться. Кто-то из группы сказал: «Но только поскорее!» Митрополит поднял руки к небу и произнес: «Господи, прости мои согрешения, вольные и невольные, и приими дух мой с миром». Затем он благословил убийц и попросил Господа простить их. Но не успел митрополит опустить руки, как прозвучали три выстрела. Убийцы подошли к своей жертве и уже в лежащего выстрелили несколько раз. («Акт освидетельствования тела высокопреосвященнейшего митрополита Киевского Владимира, убиенного 25 января 1918 года, произведенный 26 января того же года» обнаруживает раны от разрывных пуль и уколов холодным оружием.)
Спустя полминуты после стрельбы в лавру вбежали около 15 красноармейцев, посланных ее комендантом. Помощник коменданта, возглавлявший отряд, воскликнул: «Батюшки! Провели митрополита?» Монахи ответили: «Провели за ворота». Отряд выбежал за ворота и через 15—20 минут бесполезных поисков митрополита и людей, уведших его, вернулся. «А не было тут матроса, который, говорят, игрался здесь деньгами?» — вновь спросил помощник коменданта. «Был». «Если бы я его здесь застал, я бы его на месте уложил», — заявил красноармеец.
— Да уж, если бы Муравьев отдал приказ расстрелять митрополита «в свете последних постановлений», то Владимира не уводили бы за ворота, а «пустили бы в расход» показательно, в назидание остальным монахам. Но откуда же тогда возникла столь устойчивая версия об убийцах-большевиках?
— Это голословное утверждение появилось в начале 90-х, когда коммунисты «по умолчанию» стали виноваты вообще во всем. К тому же это было удобно. Ну не подозревать же в убийстве демократов, которые вмиг стали примером прижизненной святости, или тем более священнослужителей. А уж если демократ и священник в одном лице — то и подавно. Вспомните, как мы тогда восхищались «попом-диссидентом» Глебом Якуниным.
Подобные настроения преобладали и в революционном 1917-м. Зародилось так называемое «обновленчество», выступавшее за замену церковнославянского языка богослужения на русский и украинский, за «белый (т. е. женатый) епископат» и прочие либеральные новшества. Но у нас, как и в случае с советским диссидентством, либеральное движение приняло националистическую окраску. Гипертрофировались и другие аспекты: будущий «митрополит УАПЦ» Липковский стал открытым двоеженцем, «епископ-министр» Бессонов, хороня любовницу, положил ей на грудь свою панагию (нагрудный знак архиерея с иконой Богоматери), а в ноги — клобук (головной убор монаха).
На фоне жесткого противостояния митрополита Владимира и сторонников автокефалии (в один из отъездов последние даже призывали «не пускати цю нікчемну людину в Київ») и шли активные приготовления к открытию под эгидой церковной рады Всеукраинского собора. «К этому последнему почивший архипастырь относился совершенно отрицательно», — свидетельствует автор «Венка» профессор Титов, который, кстати, идею политической самостоятельности Украины приветствовал.
Поэтому особо больно слышать «откровения» телеканала «Глас» о том, что «в кінці життя митрополит благословив собор» и якобы не успел лично засвидетельствовать почтения только потому, что «в буремні роки загинув».
Печалит и другое. Блаженнейший митрополит Владимир (Сабодан) свое служение в Киеве начал с инициативы канонизации своего тезоименитого предшественника. В 1992 г. митрополит Владимир был причислен к лику святых. Но еще в 1918 г. киевские власти постановили «передать участок земли в 600 саженей для постройки церкви-часовни и основания в будущем просветительско-филантропического учреждения». Сегодня же ни градоначальники, ни священноначалие даже не поднимают вопрос об увековечивании памяти единственного архиерея в истории церкви, последовательно занимавшего Московскую, Петроградскую и Киевскую кафедру. И это в то время, как именем Липковского упорно пытаются назвать одну из улиц столицы Украины.* О чем идет речь в предыдущем донесении, сведений нет. Однако далее в настоящем деле упоминается, что вещи убитого были обнаружены у подельницы Нетребко Елизаветы Левит.
Дмитрий СКВОРЦОВ, газета 2000
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 21:45,
, links to this post