Богослужіння у день всіх святих України
Понеділок, 30 червня 2008 р.
29 червня 2008 року, у другу неділю по П’ятидестниці в академічному храмі святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів словянських, було відправлено святкову недільну Літургію, на котрій молитися викладачі та студенти духовної школи. Очолив богослужіння митрофорний протоієрей Ярослав Пиріг, котрому співслужили викладач Академії прот.Євген, та випускник семінарії ієрей Петро.
Після відпусту до пристуніх звернувся зі словом повчення свящ.Євген Заплетнюк, котрий зокрема сказав таке:
Якщо більшість помісних православних Церков мають тенденцію з часом додавати до місяцеслова нових святих поступово, то в нашій церкві взагалі унікальний випадок: вона вся стала на шлях мучеництва та ісповідництва. З часу перших більш-менш потужних рухів за українізацію церкви, та її унезалежнення від усіх інших "римів" початків 20-х років уже минулого століття, в Україні вона була знищена абсолютно. З більше тридцяти архиєреїв не залишилось жодного, за вилюченням тих, хто під страхом за родичів відрікся від Бога, чи просто зійшов з глузду, бо й таке було. Правда їх було небагато. Більшість духовенства було винищено у таборах і розстріляно невідомо де.
Ця неділя - немов нова Пасха утверджує усіх нас у тому, що шлях на котрому ми стоїмо є справді правдивий і угодний Богу. Колись ми вже говорили, що слово мученик - невірно перекладене грецьке слово "мартіріос". У той же час словники подають, що "мартіріос" - це свідок. Тобто, християнські мученики - це свідки Христа. Акцент тут справедливо робиться не на муках людей, бо це лише наслідок. Головне тут - та причина, яка змусила людей жертвувати собою. Це був очевидний факт зустрічі з Богом!
Поки у боротьбі за краще та поважніше місце під сонцем на наших очах оці згадані вже тут три Рими боряться руками українців хто з них більший, ми стаємо новими жервами цих боголюбних "святих отців". Христос один раз і на всі віки залишив заповіт: хто хоче бути першим, хай буде останнім. А тут усе навпаки: за сумнівної якості владу борються люди, які в серці нічого окрім гордині не мають.
А ми, якщо не будемо вчити власної історії не будемо мати не тільки минулого, але й майбутнього. Московський патріарх Тихон, котрий до речі був канонізований нещодавно, довго оманював українців, що дасть їм незалежність. Але не дав. Не встиг. Нашу святу церкву винищили, вирізали, вимордували. Ті, кого "брали" пізніше за інших чекаючи гостей у шкірянках сходили з розуму зі страху за свою рідню. Не за себе, а за власних дітей.
Сам митрополит Василій Липківський був так психічно зломлений, що в останніх своїх записах сумнівався що добре чинив раніше. І це при тому, що цей сивобородий старець, подвижник і великий богослов, на своїх плечах ніс до останнього подиху важкий хрест сповідника незалежної української Церкви. Його розстріляють невідомо де і коли. І тільки симовлічний білий хрест буде сумно стояти пригадуючи про святого старця-мученика.
Знаєте, це для церковних політиків потрібні гучні процеси по канонізації. Тепер вони дають людям "підготуватися" до того факту, що певний персонаж уже незадовго стане їхнім небесним покровителем. Сам Миколай ІІ котрий за цигаркою не раз роздумував над тим чого ж його люд називає "кровавим", і у страшному сні не міг уявити, що через декілька десятків років його будуть величати "Святим Іскупителем Росії". Те саме було з героєм русько-турецької війни Федором Федоровичем Ушаковим, а чекає на святого старця Распутіна і інших подібних діячів. Про їхню cвятість потрібно людям ще розповідати, бо вони її не бачили й не знають.
Мученики від віку за нашу рідну церкву нині залишилися невідомими. Ми не знаємо багато імен. Знаємо, що вся наша земля орошена їхньої кров'ю. Це тому у нас такі добрі землі, що политі вони борцями за волю і славу України. Я й сам колись думав, що москалі нещодавно взяли для себе практику називати нас сектантами, безблагодатними і неканонічними. А ось читав спогади протодиякона Василя Потієнка, згаданого уже митрополита Василія і він напише, що і на них таке казали!
Де ж зараз всі ви, отці преподобні, котрі постійно були сміттям для світу, і мішенню для вояків НКВС? Ви, ті , котрі перетерпіли подібно Христу страждання, знущання і смерть заради нашої кращої долі, дивитеся на нас з висоти райських чертогів і сумно плачете. Плачете за те, що даремно віддали свої життя, і занапастили долі власних дітей через свою віру у Христа. Ви бачили Його таким яким Він був. Ну, а нашому поколінню Христа вже не потрібно.
Ви бачите, що наш бідний нарід за юшку чечевичну, за пару гривень продається і ляхам, і африканцям, і москалям. Ми як той вибраний біблійський народ стали рабами у всього світу. У нас вже немає тієї віри і тієї надії ні усебе ні у Господа, що була у вас. Ми шукаємо усюди користі, грошей, посад і похвал. Ви пишаємося своєю освітою, забуваючи, що Христос обрав вас як рибалок колись - простими і чистими як діти. Ми гордимося коштовністю своїх храмів, не пам'ятаючи, що ваші чисті і непорочні душі - більший скарб понад усе. І сьогодні ми утікаємо від найменших терпінь, не бачачи ваше наслідування Хреста навіть до Голгофи.
Але ми знаємо, що ваша любов до усіх нас і нині не перестає. Ви, насолоджуючись оселями небесними, є нашими добрими заступниками перед Божим престолом. Ваші мученицькі вінці стали для вас ключами до райських осель швидше, аніж вам дозволили увійти туди законники і фарисеї, ваші убивці.
Просимо і благаємо вас нині. Дайте нам хоч краплю вашої ревності до Церкви, і любові до Христа. Ну, а ми, вашими молитвами будемо продовжувати ваші починання, ведучи наш бідний і простий нарід до Бога минуючи трони Москви, Ватикану та Стамбулу, бо з нами Бог, який не в силі, а - в правді! Амінь!
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:01,
, links to this post
Повідомлення прес-служби Патріархії
У відповідь на звернення представників ЗМІ та окремих віруючих Прес-служба Патріархії УАПЦ повідомляє. Учора, 29 червня на телеканалі “Інтер” був показаний сюжет про якісь фінансові оборудки, котрі нібито мають відношення до Української Автокефальної Православної Церкви. Про це згадувалось у показаному сюжеті, та передруковано окремими антиправославними виданнями: “Дєло”, “Рісу” та ін.
Також, у передачі було згадано імя чоловіка, котрий нібито представляє інтереси УАПЦ у цій грошовій афері. За свідченням журналістів це був “митрополит Андрій” (Володимир Тригуб).
Прес-служба Патріархії УАПЦ повідомляє, що згаданий чоловік не належить до кліру Української Автокефальної Православної Церкви, а отже не уповноважений ніяким чином представляти її інтереси. Вважаємо посилання на УАПЦ в такому контексті провокацією, оскільки Володимир Тригуб є чинним архиєреєм т.зв. Істинно-Православної Церкви на Україні, і до Української Автокефальної Православної Церкви не має жодного відношення.
Повний список чинних архиєреїв постійно обуліковано на офіційному веб-сайті Української Автокефальної Православної Церкви, а також на сайті Прес-служби Патріархії УАПЦ.
Прес-служба Патріархії УАПЦ, Uaoc.Net
Посилання:
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 04:38,
, links to this post
Двойные стандарты Илариона Алфеева
Субота, 28 червня 2008 р.
Пишет Антоний Сурожский к Илариону Алфееву: В самый первый день твоего приезда ты мне сказал глубоко смутившую меня фразу: “Когда на меня возложили руки при хиротонии, я почувствовал, что я теперь архиерей и ЧТО У МЕНЯ ВЛАСТЬ”. Это меня ужаснуло, так как я всю жизнь верил, что мы призваны СЛУЖИТЬ, а не властвовать…Денежная тема, как и тема о награждениях, стала играть роль, которую она раньше не играла. (Сам ты потребовал [зарплату] 40 тыс. фунтов.)…
Некоторые люди говорят, что владыка Диомид не прав, что не так надо было делать, что не стоило обличать еретиков-экумненистов. «Мы тоже против экуменизма, - говорят они, - но надо действовать не так». Ну, и как надо? Молчать и ждать пока ОВЦС заключит унию с римской церковью? Ждать когда Патриарх подпишет с папой договор о прозелитизме (запрещении крестить католиков в Православие) и тем самым признает благодатность еретиков? Уже и встреча назначена и награды приготовлены. А как же мы, православные? Кто нас спросил, желаем ли мы встречи Патриарха с папой римским?
Ни наши желания, ни наша вера, ни наши смущения, как видим, никого не интересуют. Единственный владыка Анадырский и Чукотский епископ Диомид обратился с нашей болью к Патриарху и епископам, но его тут же обвинили в расколе и грозятся снять.
О том, что это не надумано, говорит статья из НГ-религии епископа Илариона (Алфеева), который выступил в роли предварительного обвинителя «подсудимого» епископа Диомида.
Однако 75-е апостольское правило гласит: Во свидетельство против епископа не приимати еретика: но и верного единаго не довольно. “На устах бо двоих, или триех свидетелей твердо станет всяк глагол” (Мф.18:16).
Итак, рассмотрим, что же это за обвинитель? По м атериалам Википедии - свободной энциклопедии выясняем, что епископ Иларион (в миру - Григорий Валериевич Алфеев) родился в 1966 году. Кроме того, что он является членом Исполнительного и Центрального комитетов Всемирного Совета Церквей , Президиума богословской комиссии ВСЦ «Вера и церковное устройство», Постоянной комиссии по диалогу между Православными Церквами и римско-католической церковью, постоянной комиссии по диалогу между Православными Церквами и англиканской конфессией. Он еще и автор музыкальных произведений камерного и ораториального жанра (странно, что монах пишет светскую музыку).
«Епископ Иларион высказывается за использование русского языка в православном богослужении», - говорится в энциклопедической статье составленной самим Алфеевым. «Мы в Венском соборе читаем Евангелие и Апостол не только по-славянски, но и по-немецки, а на запричастном стихе также по-русски…» Епископ Иларион считает, что некоторые части богослужения «вполне допустимо читать по-русски. Например, псалмы, Апостол и Евангелие».
Как видим, дух обновленчества в этом человеке засел твердо.
29 сентября 2006 года Алфеев призвал к созданию православно-католического альянса, т.е. унии. «Я говорю о необходимости заключения между этими Церквами некоего стратегического альянса, пакта, союза для защиты традиционного христианства как такового - защиты от всех вызовов современности, будь то воинствующий либерализм или воинствующий атеизм».
Что ж, призыв к унии весьма плачевно закончился для митрополита Исидора в 15 веке, а этот молодой отпрыск гундяевской закваски остается безнаказанным.
Наследил Алфеев и в патрологии. Он перевел якобы с сирийского на русский новооткрытые тексты преп. Исаака Сирина. Однако афера Алфеева была раскрыта московскими переводчиками. Он не знал и не знает сирийского языка. Перевод новооткрытых трудов преп. Исаака был сделан Алфеевым с английского подстрочника книги, изданной католиком Себастьяном Броком. После того как афера была разоблачена, Алфеев судорожно искал преподавателя по древне-сирийскому, чтобы оправдаться.
В изданной Алфеевым книге откровенно проповедовалась ересь Оригена, осужденного на V и VI Вселенских Соборах. И Алфеев активно ее защищал.
Так что можно сделать вывод, что владыку Диомида во лжи обвиняет обновленец, искусный лжец, пройдоха и оригенист.
А если говорить о нарушении единства в Церкви, то православные еще не забыли, как благодаря непомерной гордыни Алфеева, произошел раскол в Сурожской епархии: покинул юрисдикцию РПЦ МП архиепископ Василий (Осборн) со всей своей паствой. Покойный митрополит Антоний Сурожский (Блюм), хотя и был сам экуменистом и разделял взгляды Алфеева, но все же негодовал на него в письме:
«Неужели ты не понимаешь и не чувствуешь, что, давая всенародную огласку трагедии, которая разыгралась в Сурожской епархии со времени твоего прибытия в Англию, ты не только расшатываешь стройную (до твоего приезда) жизнь епархии, но подрываешь многолетний труд, положенный другими, и всенародно позоришь имя Русской Церкви во всей Европе и Америке? А картина, которую ты даешь, большей частью не соответствует действительности. И сколько озлобления и мстительности может непредубежденный читатель прочесть в твоих личных нападках на владыку Василия и других!…
Сначала речь шла о твоем назначении исследователем при Кембриджском университете. Позже митрополит Смоленский и Калининградский Кирилл сказал, что он тебя в помощь мне не отпустит иначе как в сане епископа. Я на это согласился с готовностью, ожидая в твоем лице чуткого, понятливого сотрудника. В этом я ошибся: я ожидал одного человека, а прибыл другой. В самый первый день твоего приезда ты мне сказал глубоко смутившую меня фразу: “Когда на меня возложили руки при хиротонии, я почувствовал, что я теперь архиерей и ЧТО У МЕНЯ ВЛАСТЬ”. Это меня ужаснуло, так как я всю жизнь верил, что мы призваны СЛУЖИТЬ, а не властвовать…Денежная тема, как и тема о награждениях, стала играть роль, которую она раньше не играла. (Сам ты потребовал [зарплату] 40 тыс. фунтов.)…
До этого еще твои сторонники начали “наводнять епархию полемической литературой, вербуя и священников и мирян в твой лагерь”, при активном и вредном участии твоей матери (которая за все месяцы пребывания в Лондоне ни разу не подошла ко мне даже поздороваться)…
А теперь, не довольствуясь той смутой, которую ты произвел в сложной, но единой созревающей епархии, ты и твои сторонники решили вынести всю эту тьму в среду иноязычных недоброжелателей, только ожидающих повода затопить грязью нашу многострадальную Русскую Церковь…
Так же как владыка Василий и я, отреагировали и выборные члены епархиального и епископского советов, но без той личной злобы, которую ты усматриваешь во всяком проявлении неодобрения. Для тебя они стали врагами, тогда как на самом деле они являются хранителями строя епархии, защищающими нас от управления ОВЦС, которому многие русские не доверяют…
Я не стану возвращаться к вопросу о том, как архиепископ Анатолий был принужден уйти на покой для того, чтобы уступить тебе свое место. Об этом я писал отдельно.
Дорогой владыка, пожалей Русскую Церковь и вели своим сторонникам прекратить подрывную деятельность…» (НГ РЕЛИГИИ № 6 от 21.08.2002).
Так вот кого надо бы судить на архиерейском соборе. Поэтому когда Алфеев обвиняет владыку Диомида в провокации, спланированной «с целью расколоть нашу Церковь, посеять недоверие к ее священноначалию», то становится абсолютно ясным, что этот человек перекладывает с больной головы на здоровую.
Оправдывая ересь экуменизма Алфеев пишет: «…во-первых, экуменизм отнюдь не стремится «объединить все веры в одну религию» (следует по крайней мере отличать диалог межхристианский от диалога межрелигиозного). Во-вторых, Православная Церковь участвует только в тех формах межхристианского диалога, которые не противоречат ее церковному самосознанию, позволяя ей свидетельствовать о себе как Единой, Святой, Соборной и Апостольской Церкви».
Так кто же истинный свидетель Православия, епископ Диомид, который миссионерской деятельностью ежегодно приобретает тысячи душ для вечного спасения, или Иларион Алфеев, который смущает миллионы своими хамскими поступками и злобными нападками?
«Церковь категорически не приемлет теорию ветвей, в чем обвиняет ее епископ Диомид», - говорит Алфеев. Но владыка Диомид и слова не говорил об этой теории. Излюбленный прием иезуитов приглянулся Алфееву. Для него все средства хороши, лишь бы добиться своей гнусной цели и опорочить владыку. Кто будет проверять, говорил или не говорил. Это не важно. Главное что грязь вылита, пусть теперь епископ Диомид отмывается.
Так же ложью является и то, что в Анадыре в кафедральном соборе молятся за иудея Абрамовича, который якобы дал средства на строительства кафедрального собора. Это был бы весомый аргумент, если бы не был клеветой.
Алфеев пишет: «В своих интервью епископ Диомид лжет, что его поддерживает «вся полнота» Церкви и «все архиереи». Если бы это было так, то не было бы необходимости писать Обращение. Напротив, владыка Диомид потому и обратился ко всем с просьбой очистить Церковь от таких как Алфеев, Гундяев и прочих стриженных обновленцев.
Подобно сектантам Алфеев вырывает из контекста фразы и тут же истолковывает их в нужном для себя русле. Когда владыка Диомид говорит о поддержке Обращения со стороны множества народа, то Алфеев тут же все это относит к архиереям и с язвительностью пишет: «Что это, как не откровенная ложь, попытка выдать желаемое за действительное?»
«Высказывания епископа Диомида в адрес некоторых иерархов и церковных деятелей дышат неприкрытой злобой», - говорит «добрый» Алфеев. Видимо, епископ Иларион, осуждая брата, в своем глазу бревна-то и не приметил, когда называл епископа Диомида лишенным разума и Динамитом?
А искреннее Обращение клириков Чукотской епархии к Патриарху по поводу совместного моления в Нотр-Даме Алфеев назвал не иначе как призыв человека, потерявшего и разум, и совесть.
«Надеюсь, что Архиерейский Собор даст адекватную оценку высказываниям епископа Диомида», - говорит напоследок Алфеев, заплативший за свою публикацию в НГ-Религии. Но нам православным, абсолютно ясно, что за этим горделивым человеком стоит митрополит Кирилл (Гундяев) со своими Банками и связями. Приговор владыке Диомиду и всем противникам экуменизма уже вынесен. Только забыли экуменисты, что есть Бог, Который не оставит без внимания проделки подленького ОВЦС.
Епископ Диомид сделал свое дело. Он подобно светильнику просиял на весь мир и напомнил нам всем, что кроме предательского ОВЦС есть в Церкви и настоящие пастыри, не боящиеся расправы и твердо стоящие за Истину.
Протоиерей Валерий Савченко
с прихожнами
Джерело: http://www.sobor2008-narod.ru
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 09:22,
, links to this post
З Румунської Православної Церкви надійшло роз’яснення
Пʼятниця, 27 червня 2008 р.
З Румунської Православної Церкви надійшло роз’яснення у зв’язку з недавнім причастям одного з її ієрархів на католицькому богослужінні. У відповідь на запит, спрямований у Румунську Православну Церкву 6 червня 2008 року, від Голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ митрополита Смоленського й Калінінградського Кирила, надійшов лист від єпископа Кимпінського Купріяна, вікарія Блаженнійшого Патріарха Данила,
голови Сектора зовнішніх церковних зв’язків Румунського Патріархату, у якому офіційно підтверджується факт причастя митрополита Банатського Миколая (Румунська Православна Церква) під час літургії, звершуваної духівництвом Греко-католицької Церкви Румунії що відбувся 25 травня 2008 року.
У листі сказано: «Митрополит Банатський Миколай (Корняну) дійсно причастився з однієї чаші з апостольським нунцієм у Румунії й із Греко-католицькими єпископами, у чому Його Високопреосвященство привселюдно зізнався кілька разів.
Цей нещасливий інцидент, що засмутив і стривожив повноту Румунської Церкви, був обговорений членами Постійного Синоду, скликаного Блаженнійшим Патріархом Данилом у Нямецькому монастирі 6 червня 2008 року. У зв’язку з тим, що Постійний Синод не є останньою інстанцією для розгляду такого роду ситуацій, було ухвалене рішення поставити дане питання на порядок денний найближчого засідання Священного Синоду Румунської Православної Церкви 8-9 липня 2008 року, коли всі ієрархи Синоду проаналізують учинок митрополита Миколи й приймуть відповідні канонічні міри».
Служба комунікації ОВЦС/ Uaoc.net
Читайте також:
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 04:01,
, links to this post
Вірним УАПЦ в Одесі уже погрожують…
Посилюється скандал викликаний незаконним ув’язненням митрофорного протоієрея о.Анатолія Корінькова. До його долі прикута увага не лише місцевих, але і всеукраїнських засобів масової інформації. Це схоже дратує організаторів сфальшованої кримінальної справи. На мобільний телефон членів громади о.Анатолія звонять невідомі і у зухвалій формі погрожують: «Закрийте свого рота, бо сядете разом з о.Анатолієм, або зробимо так, що навіть до суду не доїдете…».
Не важко представити авторів таких ось далеких від християнської любові погроз про розправу.
Достатньо нагадати, що минулого року перед Архипастирським візитом до Одеси Предстоятеля УАПЦ, митрополита Київського і всієї України, Блаженнійшого Мефодія йому так само звонили невідомі і погрожували розправою, якщо Владика таки приїде до Одеси і буде служити у Кафедральному Соборі Юрія Переможця. Найбільше не бажав візиту Предстоятеля УАПЦ в Одесу саме Єпископ Одеський і Балтський УПЦ КП Яків (Макарчук).
Єпископ УПЦ КП останнім часом став героєм багатьох скандалів.
Не встигла отямитися місцева громадськість від побиття священика УАПЦ о.Ярослава Бугринця влаштованого Єпископом Яковом, тепер представник УПЦ КП залучивши важелі органів влади посадив за грати священика УАПЦ о.Анатолія Корінькова.
Духівництво та вірні УАПЦ в Одесі моляться за якнайшвидше звільнення з в»язниці та скасування необґрунтованих обвинувачень на адресу о.Анатолія.
Власна інформація, Uaoc.net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 03:46,
, links to this post
Подлежит церковному суду!
Богословско-канонический анализ писем и обращений, подписанных Преосвященным Диомидом, епископом Анадырским и Чукотским Данный. Анализ проводился на основании изучения следующих документов:
1. «Обращение ко всем архипастырям, пастырям, клирикам, монашествующим и всем верным чадам Святой Православной Церкви» (18.01.2007 г.)
2. «Пояснение к "Обращению" епископа Диомида клириков, монашествующих и мирян Анадырско-Чукотской епархии» (17.04. 2007 г.)
3. «Открытое письмо епископа Диомида, клириков, монашествующих и мирян Анадырско-Чукотской епархии Святейшему Патриарху» (6.06. 2007 г.)
4. «Решение епархиального собрания Анадырской и Чукотской епархии Московской Патриархии» (6.06.2007 г.)
5. «Обращение к Святейшему Патриарху Московскому и Всея Руси Алексию II и ко всем верным чадам Русской Православной Церкви» (19.11.2007 г.)
I. Богословский анализ
Рассматриваемые тексты демонстрируют крайне низкий уровень богословской подготовки. В них не содержится указаний на какие-либо новые проблемы церковной или общественной жизни, не заявлено никаких новых позиций и аргументов по затрагиваемым вопросам.
Вопросы, поднятые в «Обращениях» епископа Диомида, уже получили свое богословское и каноническое разрешение в соответствующих документах Высшей Церковной Власти.
Позиция Русской Православной Церкви по основным церковно-общественным вопросам нашла свое развернутое выражение в документе «Основы социальной концепции Русской Православной Церкви». Позиция по вопросам межхристианских отношений обозначена в документе «Принципы отношения Русской Православной Церкви к инославию». Оба документа были одобрены Архиерейским Собором 2000 года, участником которого был и епископ Диомид.
В рассматриваемых документах, подписанных епископом Диомидом, затрагивается ряд вопросов, касающихся отношений Церкви к государству и политике, межхристианских и межрелигиозных контактов, а также созыва Поместного Собора.
Отношение Церкви к форме государственного правления
Епископ Диомид требует осудить демократическую форму государственного правления, считая, что «единственная богоустановленная форма правления — монархия», или «самодержавная власть Помазанника Божия».
Это утверждение не соответствует позиции нашей Церкви, ясно выраженной в III главе «Основ социальной концепции», где, в частности, говорится:
Во взаимоотношениях между Церковью и государством должно учитываться различие их природ. Церковь основана непосредственно Самим Богом — Господом нашим Иисусом Христом; богоустановленность же государственной власти являет себя в историческом процессе опосредованно. Целью Церкви является вечное спасение людей, цель государства заключается в их земном благополучии (III.3).
Форма и методы правления во многом обусловливаются духовным и нравственным состоянием общества. Зная это, Церковь принимает соответствующий выбор людей или по крайней мере не противится ему <…>
Церковь должна уделять главное внимание не системе внешней организации государства, а состоянию сердец своих членов. Посему Церковь не считает для себя возможным становиться инициатором изменения формы правления, а Архиерейский Собор Русской Православной Церкви 1994 года подчеркнул правильность позиции о «непредпочтительности для Церкви какого-либо государственного строя, какой-либо из существующих политических доктрин» (III.7).
Православие выше любых форм государственного устройства, а монархия — одна из исторических форм правления, имеющих относительное значение.
Неверным является и утверждение епископа Диомида, что признание демократической формы правления есть нарушение «соборных клятв 1613 года» на верность династии Романовых. Эти клятвы не имеют церковно-канонического значения, поскольку были произнесены не на церковном, а на земском соборе. Они не входили в «Свод законов Российской Империи», а тем более не имеют силы после отречения Императора Николая II и последовавшего затем изменения государственного строя. Наша Церковь прославила последнего Русского Царя как святого страстотерпца, однако эта канонизация не связана ни с призывом к восстановлению династии Романовых на престоле, ни с призывом к восстановлению монархии.
Отношение Церкви к политике государства
Епископ Диомид обвиняет Священноначалие в «молчаливом согласии вместо обличения антинародной политики существующей власти, приводящем к распаду государства, демографическому кризису и другим негативным последствиям», а также в том, что оно «недостаточно активно обличает нравственные пороки современного общества». Кроме того, он обвиняет Священноначалие в «неосергианстве как духовном соглашательстве с мирской властью».
Эти утверждения не имеют никакого отношения к действительности.
Во-первых, нет оснований рассматривать как антинародную власть, которую поддерживает подавляющее большинство народа.
Во-вторых, Священноначалие Русской Православной Церкви в лице Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Алексия II, Преосвященных Архиереев постоянно высказывает озабоченность в связи с такими негативными явлениями в общественной жизни, как резкое социальное расслоение, демографические проблемы, публичная пропаганда различных пороков, призывает к усилению нравственного воспитания и возврату к христианским ценностям. Более того, наша Церковь не только активно участвует в общественной дискуссии по актуальным общественным проблемам, но и нередко сама выступает ее инициатором. Регулярно созываемый Всемирный Русский Народный Собор на высоком церковно-государственном уровне обсуждает насущные вопросы, связанные с развитием российского общества.
Что же касается термина «неосергианство», то он является новым измышлением, неуместным и произвольным. Этот термин принижает служение Патриарха Сергия, а также предполагает некорректные параллели с трагическим периодом истории Русской Церкви в XX веке. Употребление подобного термина утрачивает всякий смысл после того, как церковно-историческая тема т.н. сергианства была практически исчерпана в ходе собеседований, предшествовавших воссоединению РПЦЗ с Московским Патриархатом (термин «сергианство» не употребляется в согласительных документах Русской Православной Церкви и Русской Православной Церкви Заграницей).
Персональная идентификация граждан
К сфере церковно-государственных отношений принадлежит и вопрос о персональной идентификации граждан. Вновь поднимая этот вопрос, епископ Диомид откровенно отвергает позицию нашей Церкви, ясно выраженную в следующих документах:
— Заявление Священного Синода Русской Православной Церкви от 7 марта 2000 года под названием «Уважать чувства верующих. Хранить христианское трезвомыслие»;
— Итоговый документ расширенного Пленума Синодальной Богословской комиссии (19-20 февраля 2001 г.), утвержденный Священным Синодом.
Епископ Диомид считает ошибочным содержащееся в Заявлении Священного Синода от 7 марта 2000 года утверждение, что «никакой внешний знак не нарушает духовного здоровья, если он не становится следствием сознательной измены Христу и поругания веры». Вопреки этому он утверждает, что, «принимая внешние символы, знаки, документы, вводимые предтечами антихриста, люди соглашаются с их делами и становятся их сообщниками, следовательно, они поступками, а не словами становятся на путь отречения» (Пояснение к «Обращению» епископа Диомида.., 4).
Епископ Диомид напрямую связывает присвоение гражданам государственными налоговыми органами индивидуальных номеров с процессом глобализации, а процесс глобализации — с приходом Антихриста. Соответственно, он призывает Священноначалие «соборно обсудить проблемы глобализации в свете догматических, экклезиологических, сотериологических и эсхатологических вопросов вероучения».
Тема глобализации была затронута в «Основах социальной концепции Русской Православной Церкви», где, в частности сказано:
Признавая неизбежность и естественность процессов глобализации, во многом способствующих общению людей, распространению информации, эффективной производственно-предпринимательской деятельности, Церковь в то же время обращает внимание на внутреннюю противоречивость этих процессов и связанные с ними опасности (XVI.3).
В настоящее время, в соответствии с решением Священного Синода, идет работа по подготовке отдельного документа, выражающего церковное отношение к глобализации.
Межхристианские и межрелигиозные отношения
В части, касающейся межхристианских и межрелигиозных отношений, публичные Обращения епископа Диомида по существу содержат призыв и требование отказаться от всех контактов между православными христианами и представителями других христианских конфессий и других религий.
Межхристианские контакты обозначаются собирательным термином «экуменическое движение», что отождествляется с «ересью». Такое обобщенное представление игнорирует историю и специфику межхристианских отношений и позицию, занимаемую в прошлом и в настоящем Православными Церквами, в том числе и Русской Церковью. Эта позиция детально обозначена в документе «Принципы отношения Русской Православной Церкви к инославию», принятому Архиерейским Собором 2000 года, в котором, в частности, говорится:
На протяжении уже почти столетия Русская Православная Церковь ведет диалог с экуменическим движением. Экуменизм — понятие многогранное. Обозначая первоначально стремление к сближению христиан, сегодня оно употребляется в самых разных смыслах. Поэтому нужно ясно различать понятия «экуменизм», «экуменическое движение», с одной стороны, и «экуменические контакты Православной Церкви» или «участие православных в экуменическом движении» — с другой. Важнейшая цель православного участия в экуменическом движении всегда состояла и должна состоять в будущем в том, чтобы нести свидетельство о вероучении и кафолическом предании Церкви, и в первую очередь истину о единстве Церкви, как оно осуществляется в жизни Поместных Православных Церквей.
Диалог Православной Церкви с экуменическим движением не означает признания равноценности или равнозначности с остальными участниками движения. Членство во Всемирном Совете Церквей не означает признания ВСЦ церковной реальностью более всеобъемлющего порядка, чем сама Православная Церковь, поскольку она и есть Единая, Святая, Соборная и Апостольская Церковь, или даже просто признание того, что ВСЦ и экуменическое движение обладают хоть какой-то церковной реальностью сами по себе. Духовная ценность и значимость ВСЦ обуславливается готовностью и стремлением членов ВСЦ слышать и отвечать на свидетельство кафолической Истины (Приложение, 2).
В указанном документе содержатся ответы практически на все вопросы межхристианских отношений, затрагиваемые в публичных «Обращениях» епископа Диомида. Игнорирование этого соборно одобренного документа обнаруживает нежелание рассматривать межхристианские отношения и участие в них Русской Православной Церкви по существу.
В свою очередь, стремление к религиозному изоляционизму является в данном случае проявлением раскольнического и сектантского сознания, ибо собеседования православных христиан с инославными христианами и с иноверцами были свойственны Церкви во все времена.
Ратуя за религиозную изоляцию Русской Православной Церкви, епископ Диомид дезинформирует тех, к кому обращается, призывая последовать примеру Иерусалимской, Сербской и Грузинской Православных Церквей, как «вышедших из экуменического движения». В действительности Иерусалимская и Сербская Церкви являются активными участниками межхристианских контактов, включая ВСЦ, а Грузинская Церковь принимает участие в православно-католическом богословском диалоге.
Призыв религиозных лидеров уважать и понимать друг друга, несмотря на национальные и другие различия, ни в коей мере не является нарушением экклезиологических основ православной веры. Это лишь проявление принципа добрососедских отношений, который естественным образом вытекает из братолюбия, свойственного христианам по отношению ко всем людям.
Несостоятельными являются утверждения епископа Диомида о недопустимости признания единства нравственных ценностей в разных религиях и христианских конфессиях. Констатация того факта, что в разных религиях, прежде всего авраамических, имеет место совпадение ряда нравственных ценностей, не заключает в себе никакой измены Православию, поскольку просто отражает реальность. Соответственно, участие представителей Православной Церкви в межрелигиозном саммите, который не обсуждал доктринальных вопросов, не может рассматриваться как противоканоническое деяние или как измена православному вероучению. Равным образом, и признание «веры в одного Всевышнего» в разных монотеистических религиях является лишь констатацией факта, что приверженцы этих религий исповедуют единобожие. Такая констатация никоим образом не исключает другой факт – что вероучительные представления о Едином Боге в этих религиях не только не совпадают, но порой радикально разнятся.
Частный вопрос касается совместных молитв православных с инославными.
Ответ на этот вопрос, в частности, содержится в утвержденном решениями Священного Синода Русской Православной Церкви (20 апреля 2005 года) и Архиерейского Синода Русской Зарубежной Церкви (23 мая 2005 года) документе «Об отношении к инославным вероисповеданиям и межконфессиональным организациям», где говорится:
Православная Церковь исключает всякую возможность литургического общения с неправославными. В частности, представляется недопустимым участие православных в литургических действиях, связанных с так называемыми экуменическими или межконфессиональными богослужениями.
Из этого следует, что посещение православными католических или протестантских храмов, присутствие при инославном богослужении без явной или сокровенной молитвы, православная молитва перед общехристианскими святынями вполне допустимы, тогда как публичные или частные молитвы с инославными для православных недопустимы.
Ссылка на каноны, в которых говорится о недопустимости совместной молитвы с еретиками, не является корректной без правильного понимания духа и смысла этих канонов, которое невозможно без обращения к конкретным историческим прецедентам. Так, из исторического контекста, в котором издавались эти правила (45-е апостольское правило и 33-е правило Лаодикийского Собора), видно, что целью их издания было предотвратить соблазн для людей колеблющихся в момент появления новых ересей и расколов. Иначе обстоит дело с конфессиями, существующими многие сотни лет.
Епископ Диомид превратно истолковал посещение Святейшим Патриархом Собора Парижской Богоматери в октябре 2007 года. Вопрос о якобы имевшем место во время этого посещения совместном православно-католическом богослужении был своевременно разъяснен в специальном Заявлении Службы коммуникации ОВЦС МП (от 04.10.2007), в котором говорилось:
В ходе своего пребывания в Париже Святейший Патриарх Московский и всея Руси Алексий II поклонился великой святыне христианского мира — Терновому венцу Господа Иисуса Христа, хранящемуся в Соборе Парижской Богоматери. Перед этим состоялся краткий православный молебен, а не совместное православно-католическое богослужение <…> Во время совершения молебна в соборе присутствовал католический архиепископ Парижа Андре Вен-Труа, ряд иерархов и священнослужителей Католической Церкви во Франции. Молитва архиепископа Парижского перед Терновым венцом была совершена после завершения православного молебна и поклонения Святейшего Патриарха святыне.
Однако епископ Диомид проигнорировал эту информацию, выпустив 19 ноября 2007 г. особое «Обращение», в котором вынес обличительный вердикт Святейшему Патриарху, основываясь на сообщениях светских СМИ.
Вопрос о созыве Поместного Собора
Епископ Диомид обвиняет Священноначалие в «попрании принципа соборности», которое выражается в отказе от созыва Поместного Собора с участием клириков и мирян.
Согласно Уставу Русской Православной Церкви:
Высшими органами церковной власти и управления являются Поместный Собор, Архиерейский Собор, Священный Синод во главе с Патриархом Московским и всея Руси (I.7).
В Русской Православной Церкви высшая власть в области вероучения и канонического устроения принадлежит Поместному Собору. Сроки созыва Поместного Собора определяются Архиерейским Собором. В исключительных случаях Поместный Собор может быть созван Патриархом Московским и всея Руси (Местоблюстителем) и Священным Синодом. Поместный Собор состоит из архиереев, представителей клира, монашествующих и мирян, в количестве и порядке, определяемых Архиерейским Собором (II.1-2).
Однако согласно древней церковной традиции церковный собор в собственном и строгом смысле — это собор епископов. Другими словами, исключительным правом голоса при принятии соборных решений обладают епископы.
Эта норма также зафиксирована в Уставе:
Все архиереи — члены [Поместного] Собора составляют Архиерейское Совещание. Совещание созывается Председателем Собора по его инициативе, по решению Совета Собора или по предложению не менее 1/3 архиереев. В задачу Совещания входит обсуждение тех постановлений Собора, которые имеют особую важность и которые вызывают сомнения с точки зрения соответствия Священному Писанию, Священному Преданию, догматам и канонам, а также поддержания церковного мира и единства.
Если какое-либо решение Собора или его часть отвергаются большинством присутствующих архиереев, то оно выносится на повторное соборное рассмотрение. Если же и после этого большинство присутствующих на Соборе иерархов его отвергнут, то оно теряет силу соборного определения (II.13).
Это право епископата было зафиксировано и в прежней редакции Устава нашей Церкви (1988 г.). Поэтому нет никаких оснований характеризовать изменения, которые ввел ныне действующий Устав в соотношение полномочий Поместного и Архиерейского Собора, как попирающие канонические нормы церковного устройства.
Общее богословское заключение
По результатам анализа представленных для изучения писем и обращений епископа Диомида, Синодальная Богословская комиссия пришла к выводу о совершенной богословской несостоятельности содержащихся в них обвинений в адрес Священноначалия.
II. Каноническая квалификация публикаций епископа Диомида
1. Епископ Диомид, публично обратившись не только к Священноначалию, но «ко всем архипастырям, пастырям, клирикам, монашествующим и всем верным чадам Святой Православной Церкви», а также «к Святейшему Патриарху Московскому и всея Руси Алексию II и ко всем верным чадам Русской Православной Церкви», присвоил себе права, принадлежащие носителям и органам высшей церковной власти.
Согласно Уставу Русской Православной Церкви (X.15), «Епархиальный архиерей может обращаться с архипастырскими посланиями к клиру и мирянам в пределах своей епархии». Право же обращаться ко всей Полноте Русской Православной Церкви принадлежит Патриарху Московскому и всея Руси (IV.7д)) и Священному Синоду (V.25м)).
В данном случае нарушены: 34 правило Святых Апостолов, 9 правило Антиохийского Собора, 20 правило Трулльского Собора.
2. В «Обращении» епископа Диомида от 6/19 ноября 2007 года, в частности, сказано:
Православные христиане не посещают те храмы, в которых служат епископы-экуменисты, т.к. грех епископа ложится на клир и мирян Русской Православной Церкви, которые находятся с ним в молитвенном общении.
Из этих слов явствует, что епископ Диомид считает поминовение правящего епископа, обвиняемого им в «ереси экуменизма», греховным деянием, что фактически содержит призыв к непоминовению таковых епископов и является нарушением 14 и 15 правил Двукратного Собора (см. также 13 правило Двукратного Собора).
По существу в приведенном утверждении содержится призыв к разрыву молитвенного общения с епископами, законно занимающими свои кафедры.
Подобные действия влекут извержение виновного из священного сана.
3. В Обращении епископа Диомида от 6/19 ноября 2007 года также говорится:
Святейший Патриарх, участвуя в экуменических контактах, не лишает ли тем самым себя благодати, делая Русскую Православную Церковь обезглавленной? … В среде апостолов был тот, кто предал Божественного учителя, не подобное ли совершилось предстоятелем Русской Православной Церкви при совместной молитве в католическом соборе? <…> Ваше Святейшество, как же может Ангел, первосвятитель Русской Православной Церкви после такого публичного отступления от церковных канонов и правил быть верным хранителем православного вероучения? <…> Господь ждет Вашего покаяния и обращения!
В данном случае епископ Диомид, публично обвиняя Святейшего Патриарха в отступлении от церковных канонов и сравнивая его с апостолом, предавшим Христа, подлежит ответственности на основании 6 правила Второго Вселенского Собора.
Это правило утверждает церковно-судебный принцип, согласно которому клеветнически обвиняющий епископа подлежит наказанию, соответствующему тяжести преступления, в котором обвиняет. А именно в этом правиле сказано, что обвиняющие в чем-либо епископа «не прежде могут <…> настоять на своем обвинении, как письменно поставив себя под страхом одинакового наказания с обвиняемым, если бы, по производству дела, оказались клевещущими на обвиняемого епископа».
4. Рассматриваемые публичные выступления епископа Диомида являются попранием архиерейского обещания, данного им при епископской хиротонии, в котором, в частности, говорится:
Обещаюся и церковный мир соблюдати и твердо держати… и последствовати во всем и повиноватися всегда Великому Господину и отцу нашему Святейшему Патриарху Московскому и всея Руси и Священному Синоду.
В целом рассматриваемые документы, подписанные епископом Анадырским и Чукотским Диомидом, порочат авторитет Русской Православной Церкви, фактически провоцируют раскол, наполнены духом изоляционизма и экстремизма, толкают Церковь на конфликт с государственной властью и с представителями других конфессий, а также являются соблазном для людей, стоящих «на пороге» Православной Церкви.
Вышесказанное позволяет сделать вывод о том, что епископ Анадырский и Чукотский Диомид подлежит церковному суду.
Пресс-служба Архиерейского Собора
Русской Православной Церкви 2008 г.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 03:04,
, links to this post
Юрий Салюк о христианской морали в политике и душе украинского народа
Четвер, 26 червня 2008 р.
В марте 2008 года в Ригу приезжал заместитель государственной комиссии по вопросам общественной морали Украины Юрий Салюк. Журналисты интернет-портала http://baznica.info встретились с ним в номере гостиницы “Ридзене”, чтобы записать этот подкаст. Речь в нем идет, как вы уже догадываетесь, о морали в политике, о морали в Украине, душе украинского народа, а также о борьбе с фильмом “Горбатая гора”. Приглашаем послушать разговор.
[ Скачать подкаст ]
Аудио (14.9 Мб / 32:28 MP3, 64 kbps)
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 09:34,
, links to this post
Управління внутрішньої політики Одеської міськради лобіює інтереси УПЦ КП?
Управління внутрішньої політики міської ради відмовилося виносити на розгляд учасників засідання Координаційної ради духовно світської злагоди при Одеському міському голові питання про поведінку Єпископа Одеського і Балтського Якова (Макарчука). Прохання винести це питання на розгляд учасників Координаційної ради написали на ім’я керівника управління Наталки Чайчук члени релігійної громади УАПЦ, після факту побиття священика о.Ярослава Бугринця (УАПЦ)
Єпископом УПЦ КП Яковом.
Зухвале побиття сталося біля Кафедрального Собору Юрія Переможця (УАПЦ) у присутності заступника начальника УМВС м.Одеси. Єпископа Якова тоді затримали і відвезли до Хаджибеєвського відділу міліції Одеси, але через кілька годин звільнили…
У відповідь на прохання членів громади УАПЦ питання про поведінку представника УПЦ КП пообіцяли винести на обговорення учасників Ради місяць тому, але слова не дотримали пославшись на те, що загубили телефони віруючих. Після цього питання пообіцяли поставити по порядок денний засідання 26 червня. Але, кілька днів тому стало відомо, що віруючим збрехали вдруге…
Можливо така поведінка керівника управління внутрішньої політики Одеської міськради Наталки Чайчук пояснюється тим, що нещодавно вона одержала орден від Патріарха УПЦ КП Філарета і активно лобіює будівництво храму УПЦ КП в Одесі.
Інформація Прес-служби Патріархії УАПЦ, Uaoc.net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 06:06,
, links to this post
Остаточне рішення щодо «долі» єпископа Діомида буде прийнято в п’ятницю
Поки його діяльність засудила робоча група, але остаточне рішення буде приймати Собор. Робоча група Архієрейського Собору Російської православної церкви засудила політику єпископа Чукотського Діомида, однак рішення з приводу його майбутнього буде приймати Собор. Учасники робочої групи на засіданні в середу “одностайно висловили осуд діям єпископа Діомида”, заявив секретар робочої групи Собору
, на якій розглядалося “діомидівське” питання, єпископ Єгорьївський Марк.
Разом з тим він підкреслив, що “потрібно набратися терпіння й дочекатися п’ятниці, коли Собор ухвалить рішення щодо приводу перспектив діяльності Чукотського єпископа, й дасть оцінку його вчинкам”.
Єпископ Марк закликав журналістів не нагнітати пристрастей навколо питання про майбутнє єпископа Діомида. “Не потрібно займатися партизанщиною й передбачувати соборні рішення”, - підкреслив він.
Підготовлено Uaoc.Net
Дивіться також:
- Чукотский епископ обвинил РПЦ в отступлении от чистоты веры
- РПЦ объявила взбунтовавшегося епископа лжецом и невеждой
- РПЦ разоблачила авторов провокационного послания
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:42,
, links to this post
Відбулася прес-конференція за підсумками другого дня Архієрейського Собору РПЦ
Сьогодні в Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя в рамках програми Архієрейського Собору Російської Православної Церкви відбулася прес-конференція голови за підсумками другого дня роботи Архієрейського Собору Російської Православної Церкви. На прес-конференції виступили представники чотирьох робочих груп: архієпископ Білгородський і Старооскольский Іоанн, архієпископ Берлінсько-Німецький і
Великобританський Марк (РПЦЗ) , протоієрей Всеволод Чаплін, протоієрей Володимир Вигилянський.
Редакція нашого сайту пропонує усім бажаючим прослухати аудіо запис конференції , або завантажити файл для подальшого прослуховування на свій комп'ютер.
Розмір файлу 11.6 мб. Тривалість запису – бл. 30 хв.
[ Скачати файл з Аплоад.ком.уа ]Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 04:58,
, links to this post
Священик УАПЦ в Одесі далі перебуває у в’язниці
Середа, 25 червня 2008 р.
Митрофорний протоієрей, настоятель Кафедрального собору Юрія Переможця в Одесі о.Анатолій Коріньков вже третю добу перебуває у слідчому ізоляторі одеської в’язниці. Його туди перевели після вироку Суворовського районного суду Одеси, за позовом Єпископа УПЦ КП Якова (Макарчука) незважаючи на другу групу інвалідності (важку форму цукрового діабету).
Стан здоров’я священика, його емоційний і моральний стан ускладнюється. Його тримає на цьому світі лише щира молитва до Спасителя і віра у перемогу справедливості.
Протягом п»яти годин довелося 24 червня вистояти у черзі перед в»язницею дружині священика щоби передати о.Анатолію ліки, духовну літературу, харчі. У побаченні їй відмовили. Відмовою відповіли і на подібне прохання настоятелю храму Воскресіння Христового (УАПЦ) о.Володимиру Клебану.
Духівництво УАПЦ далі вимагає звільнення о.Анатолія.
Позиція судових органів влади вражає. 25 червня членам релігійної громади о.Анатолія у Суворовському районному суді тривалий час відмовляли і видачі тексту вироку, який необхідний для подання апеляції. Чиновники посилалися на інвентаризацію документації, яка триватиме до 14 липня. Віруючих протримали у суді з 13.00 до 19.00 і після тривалих суперечок таки видали текст вироку на 37 сторінках тексту.
Тим часом, засоби масової інформації жваво цікавляться долею ув»язненого священика.
Чи не щодня до Кафедрального Собору приходять журналісти за коментарями і з проханням роз’яснити – як сталося так, що в незалежній Україні до в’язниці потрапив священик з церкви мучениці – УАПЦ.
Власна інформація, Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 12:33,
, links to this post
У Києві показали унікальні ікони Льва Толстого
Вперше в Україні відкрилася унікальна виставка ікон з колекції графа Льва Толстого. Автентичність походження предметів підтверджують провідні експерти. Експозиція складається з 6 ікон. Ікона Спас Вседержитель у срібному окладі - це робота найвідомішого майстра, постачальника Двору Його Імператорської Величності - Сазикова, повідомили у прес-службі галереї Боско.
Парні ікони Вхід у Єрусалим і Введення Пресвятої Богородиці в Храм належать до української іконописної школи початку XVIII століття (українське бароко) і належали єдиному європейському родові слов’янського походження герцогів Мекленбургських. Ікона Вогненне сходження Іллі Пророка виконана в техніці іконопису Палеха початку XIX століття.
Представлені предмети мають подвійну цінність. Кожна ікона - це унікальний твір мистецтва, а приналежність їх відомому російському письменникові Льву Толстому і родові герцогів Мекленбургских свідчать про їхню історичну цінність.
Виставка триватиме до 2 липня в столичній галереї Боско (вул. Ольгинська, 2/1; тел.: 278-13-73, 451-61-95). Вхід за попереднім записом.
Джерело: Корреспондент.net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 12:09,
, links to this post
Предстоятель УПЦ вважає конструктивним діалог з Автокефальною Церквою
Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир виступив сьогодні на засіданні Архієрейського Собору Руської Православної Церкви з доповіддю, в якій ґрунтовно висвітлив проблему розділення в українському православ’ї.
Як приклад конструктивної позиції Предстоятель УПЦ назвав співпрацю з представниками Української Автокефальної Православної Церкви, які «демонструють щирість у намірах і готовність приймати аргументи іншої сторони». Так, УАПЦ сьогодні переглянула багато власних позицій, зокрема, засудила етнофілетизм і внесла необхідні еклезіологічні уточнення в розуміння таких понять, як «автокефалія», «національна церква», «націоналізм», навколо яких в Україні сьогодні триває дискусія.
Однак, як зазначив Його Блаженство, і в УАПЦ, і в УПЦ КП «питання про подолання розколу пов’язується з набуттям Українською Православною Церквою нового канонічного статусу», подібну позицію займає й українська держава в особі її сьогоднішнього керівництва.
«З великою часткою ймовірності можна припустити, що вдосконалення канонічного статусу Української Православної Церкви сприяло б приєднанню до неї розкольницьких груп», - відзначив Митрополит Володимир. Але саме по собі це рішення не розв’язало б проблему єдності Церкви в Україні, оскільки «дуже багато представників єпископату, духовенства й мирян у нашій Церкві не готові відмовитися від нинішнього канонічного зв’язку з Руською Православною Церквою», - додав Його Блаженство.
«Ми зіштовхуємося з двома позиціями, які суперечать одна одній, - повідомив Предстоятель УПЦ. - З одного боку, деякі стверджують, що автокефалія руйнівна для церковної єдності. Однак така точка зору, будучи доведеною до свого логічного завершення, означала б, що між Помісними Православними Церквами, які мають автокефальний статус, не існує церковної єдності, а це докорінно суперечить православному вченню про Церкву. З іншого боку, існує думка, що автокефалія - це єдиний і безальтернативний спосіб вирішення української церковної проблеми. Ця позиція не менш безглузда».
Блаженніший Владика закликав ураховувати історичний досвід набуття автокефалії іншими Помісними Церквами, який свідчить про те, що «поспішна автокефалія може стати причиною подальших розподілів усередині Церкви».
За матеріалами Прес-служби УПЦ
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 09:57,
, links to this post
Академік Углов тепер лише у пам’яті та книгах
У ніч з 21 на 22 червня на 104-му(!) році життя відійшов у інший світ Голова Всеросійського Союзу боротьби за народну тверезість Федір Григорович Углов. У світі він також відомий як видатний хірург, занесений у книгу рекордів Гіннеса як хірург із найбільшим у світі стажем роботи; академік РАМН, почесний член багатьох академій світу та лауреат багатьох почесних нагород за наукову діяльність.
Для багатьох людей, що ведуть здоровий спосіб життя, він був перш за все мудрим учителем тверезості та яскравим практичним прикладом доцільності тверезого способу життя. Більше Федір Григорович вже не напише книг - варто пам’ятати ті, що залишились. Вічна пам’ять.
З благословення священноначалія в академічному храмі святих рівноапостольних Кирила і Мефодія Тернопільскої Православної Духовної Академії буде відправлено заупокійне богослужіння.
- Завантажити книги можна тут і тут
- Неофіційний сайт академіка Углова
- Офіційний сайт академіка Углова
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 09:02,
, links to this post
Сатаністи нашого часу ч.2
Лавей зажадав, щоб його вважали єдиним представником Вельзевула на землі. Лавей розглядає Сатану як символічного особистого Спасителя, котрий піклується про світські, тілесні, чуттєві потреби. Сатанисти прагнуть віддати дияволові дияволове. Вони вірять, що людина часом більш низька, аніж тварина, що вона в своїй основі є жадібною і еґоїстичною.
Нині зовсім легальні об’єднання сатанистів існують в багатьох містах США, Анґлії, Франції й Італії. Основні центри “ЦЕРКВИ САТАНИ” розташовані в Сан-Франциско й Манчестері.
Спілка сатанистів ґрунтується на засадах чіткої ієрархії, що містить п’ять ступенів (учні, чаклунки й відьми та ін.). Всі члени спілки підпорядковуються раді, яка має право призначення місцевих керівників сатанистів, причому вибір визначається звичайно багатством і суспільним становищем кандидатів на ці пости. У сатанинській церкві під Лос-Анджелесом служать “чорні літурґії”. Зазвичай ритуальна церемонія починається так
Опівніч. У темряві гулко лунають звуки органу. П'янкий запах фіміаму заповнює ритуальну залу. У мерехтливому світлі червоних і чорних свічок поступово можна роздивитися шістьох людей з накинутими на голови каптурами. Жерці схиляються в поклоні перед “вівтарем” - рудою оголеною дівицею, що лежить на хутряному килимі. Зненацька з тіні виступає фіґура людини в масці із чорної вовни із приробленими до неї важкими кам’яними рогами. Вона дзвонить у дзвін і, піднявши руку над головою, починає заклинаннями закликати духів: “Абадона, Аполон, Асмодей, Молох”. Одне за другим лунають імена Сатани, запозичені із давніх поганських культів. Жерці, що перебувають поблизу вівтаря, і дияволопоклонники, що товпляться біля зали, урочисто проголошують: ” Шемгем-Фореш! Слава Сатані! Слава Сатані! Слава!”
За підрахунками преси, до Спілки входять понад 40 тис. адептів культу “князя пекла”. Як і сторіччя назад, існує поділ за професіями - на фахівців із чорної та білої маґії. Перші можуть за замовленням завдати шкоди ворогові, другі - сприяти діловим успіхам. Маґічні дії самого Лавея нібито покликані накликати лихо й нещастя.
Особливої популярності набув проклін ним популярної голівудської акторки Джейн Менсфілд, що колись була вступила до “Церкви Сатани”. Довідавшись, що коханець акторки адвокат Сем Броуді відверто висловлював свою ненависть до сатанистів, Лавей погрозливо пообіцяв, що вони помруть не пізніше, ніж за рік. Протягом цього (1967) року Броуді справді став жертвою автомобільної катастрофи біля Нового Орлеану. Загинула і Джейн Менсфілд, яка сиділа поруч з ним в машині.
За свідченням одного дослідника, С. А. Лайонса, у США існує цілий ряд таємних спілок сатанистів, кожна з яких діє на території декількох штатів. Ці спілки мають свою ієрархію, штаб-квартири, що наглядають за місцевими ковенами. Виникли навіть орґанізації, що займаються навчанням осіб, що мають посісти посади жерців сатанинського культу в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Філадельфії, Чикаґо.
Одна з “диявольських” лож завоювала собі ганебну славу звірячим вбивством кіноактриси Шарон Тейт і її друзів - це “родина” “сатани Менсона” - так себе називали члени зграї Чарльза Менсона, які холоднокровно зарізали вагітну жінку, на яку випадково впав злочинний жереб.
Шарон Тейт була дружиною відомого режисера Романа Поланського, який екранізував у Голівуді окрему серію “фільмів жахів”, у тому числі відомий “Бал упирів”, у якому Поланський знявся разом з Тейт. Ця стрічка позначила своєрідний перелом у творчості режисера. Коли суспільний інтерес до жахів заради жахів трохи ослабнув, і публіка потягнулася до більш “пекучих” новинок, Поланський зробив ще більший ухил в бік сатанизму. Справжньою сенсацією став його фільм “Дитя Розмарі”, що розповідає про жінку, що зачала від диявола дитя-Сатану. До речі, основною пружиною сюжету є таємна діяльність сатанинської секти, яка вітає в особі Розмарі свою “богородицю”, диявольську Мадонну, порочну діву.
Чи міг думати Поланський, що порушена ним тема, цілком актуальна для американської дійсності, сповістить про себе настільки фатальним чином. Дитині, яку носила Шарон Тейт, не судилося з’явитися на світ. “Перегони з дияволом” - так, до речі, називається захоплюючий фільм, у якому що озвірілі сатанисти переслідують автобус із двома подружніми парами, що випадково підгледіли акт жертвоприношення, - далеко не завжди вдається виграти. Певною мірою “Дитя Розмарі” зажадав криваву жертву, не встигши зробити перших кроків.
В той же час, частина прихильників відунського культу намагається виокремити себе від сатанистів. Відьми оголошують себе адептами “старої”, язичницької реліґії. За їх словами, Мати-Богиня в цій реліґії уособлювала природу, рогатий бог символізував чоловіче начало. Це швидше за все давньоримський бог Пан - бог природи. Проте вони воліють називати його Люцифером - ім’ям, яким християнство нарекло Сатану.
Чаклуни-Традиціоналісти, яких очолює Моніка Вільсон, відома у світі сатанистів як пані Ольден, відкрили свій храм у Шефілді. Пані Ольден зібрала цілу бібліотеку гарднерівських видань і рідкісну колекцію маґічної холодної зброї: мечів, ножів з білою й чорною ручкою, шпаг. Після декількох успішних виставок вона відкрила постійно діючий музей чаклунства. Разом із чоловіком, що був льотчиком, якого друзі ласкаво називають “Скотта - летючий хрін”, вона провадить велике листування із чаклунами зі всього світу.
Цікавий факт: виявляється, що в наші дні відьми не є такими витривалими, як у Середньовіччя. Тоді відьми, як відомо, натирали себе “летючою маззю”, щоб чарівним чином переноситися на шабаш. Сучасні відьми теж мастять, але лише захисними кремами, перед тим, як танцювати голими під відкритим небом. Практика каліфорнійської Церкви Сатани містить ритуальне бичування, але кажуть, що тіла при цьому захищені спеціальними товстими сорочками та трусиками.
Серед багатьох “сатанинських” спілок дослідники стали розрізняти товариства шанувальників диявола як такого (що в чистому вигляді зустрічається рідко) і шанувальників того ж диявола як бога (люциферисти). В 70-х роках був створений ” ІНТЕРНАЦІОНАЛ ЛЮЦИФЕРА”, що ставить за мету об’єднати секти шанувальників диявола, щоб створити орден арійських лицарів, вищу еліту хоронителів таємниць.
У США довгий час процвітає “МІЖНАРОДНЕ ТОВАРИСТВО ДРУЇДІВ”, що офіційно займається використанням знахарства з благодійною метою. Американський друїдизм бере початок із забавного інциденту: в 1963 р. підлітки Мінесоти на знак протесту проти обов’язкового відвідування реліґійних служб у школах вигадали оранізацію із назвою “Друїди - реформатори Північної Америки”. Але деякі учасники цієї витівки поставилися до ідеї друїдизму цілком серйозно і згодом зробили з неї неоязичницьку реліґію, що має Відгалуження, як, наприклад, організації “Нові друїди - реформатори Північної Америки” або “Наш особистий друїдизм”.
За інформацією від самого “Міжнародного товариства друїдів” його чисельність становить 5 млн. осіб. Велика ложа друїдського ордену, що перебуває в Анґлії, дотримується масонського “кельтського обряду”. Церемонії провадяться в Стоунгенджі - кам’яних руїнах будівель, споруджених близько 4 тис. років тому.
Щось подібне відбувається й в Оксфордширі, де збереглося викладене камінням коло, що стало храмом місцевих віккі (від англ. witch, відьма). На пагорбі Беркшир Дауне, що набув популярності завдяки циклопічному зображенню “білої кобили”, приносять жертви богині місяця Епо-Не, у Ґластонбері викликають дух чарівника Мерліна. У ряді західних країн створені таємні спілки-коледжі друїдів.
Відунські, сатанинські, друїдські спілки створені в багатьох західних країнах. Багато “гуртків Люцифера” розкидано в Західній Європі, до них вербують сатанистів для участі в товариствах ще більш закритого типу. Прикладом останніх може слугувати ОРДЕН ДРУЗІВ ЛЮЦИФЕРА, які прагнуть реабілітації “езотеризму Люцифера”. Емблемою товариства є чорний триніжок, намальований у колі, розміщеному на хресті.
Чималим впливом серед дияволопоклонників користується МІЖНАРОДНА АСОЦІАЦІЯ ЛЮЦИФЕРИСТІВ ” КЕЛЬТО-СХІДНОГО ОБРЯДУ”. Вона має кілька тисяч прихильників у США, Анґлії і Франції. Ця орґанізація нехтує звичайними для інших спілок такого роду церемоніями й викликає на своїх зустрічах потойбічні вищі сили за допомогою кабали.
Заснований 6 грудня 1970 р. ЗЕЛЕНИЙ ОРДЕН також є спілкою люциферистів (переважно у Франції), що дотримуються “кельтської” традиції. Його емблемою є корона, молот і зображення цапа. На церемоніях, які проводяться навколо білого круглого стола, члени товариства носять білу одежу з зеленим хрестом на плечах. Орден проповідує расизм, вимагає захисту чистоти крові, оскільки вона обумовлює свідомість людини, а “хромосоми арійця відрізняються від хромосом банту”. Зелений орден практикує навіть “сеанси приниження” і бичування своїх адептів для того, щоб вони “перевершили власні межі”. Зелений орден підтримує зв’язок в американським “Народним храмом”.
Не оминула чаша ця, тобто сатанизм, і Росію. На сьогодні лише Москві налічується вже близько п’яти сатанинських сект. Найбільша і відома з них - “Чорний Ангел”, утворена близько 1975 р.
Ось що розповіла член цієї секти, тепер вже колишній, про своє перебування там:
“Я потрапила туди зовсім випадково. Мій друг тягав мене реліґійними тусовками, але одного разу з розмови з людиною, яка виявилася “слугою” “Чорного Ангела”, він довідався про існування сатанизму й потягнув мене туди. Прийняли мене не відразу, а лише після річного випробувального терміну. Причому за цей рік я повинна була виконувати накази, необхідні для прийняття в секту, наприклад, зневажати ближніх, відмовитися від церкви.
В “Чорному Ангелі” члени поділяються на дві категорії: учні (або бидло) і “слуги” - люди, що безпосередньо служать меси і відають справами клубу; із цих слуг, які називаються ще жерцями, вибирається верховний жрець або, точніше, жриця. Існує повір’я, що культивувалося, до речі, ще церквою, що жінка є ближчою до диявола, ніж чоловік, і тому узвичаїлося вибирати верховних з жінок. Верховна жриця (вік приблизно 25 - 30 років) призначає собі з числа слуг заміну, керує структурою секти, посвячує в жерці. Учні ж створюють необхідне тло для “меси”: напиваються, злягаються, п’ють кров “за диявола”. Але меси, як і церковна служба, - лише зовнішня оболонка реліґії, вони мало що означають. Звичайно, там всі служать дияволові, хто як може. Дія відбувається при запалених чорних свічах, пентаґрамах (тобто перевернених хрестах, зірках, іншій символіці), читаються “молитви” із Синьої книги (тобто Біблії Сатани) або церковні молитви, тільки задом наперед. Жерці розмахують козячими ногами, учні злягаються. Але, як уже було сказано, меси - це зовнішня оболонка для залучення уваги, вони створюють видимість діяльності. Секта існує не лише для цього - вона об’єднує людей на основі віри. Яка кінцева мета нашої реліґії? Допомогти людям у виборі: стати або на темну сторону, або на світлу”.
Закінчення. Початок дивіться тут : Сатаністи нашого часу ч.1
Подається за редакцією Uaoc.Net
Оригінал праці: Таємні товариства і секти
Укладач: Макарова Наталія
Частина четверта. Секти протестантського типу
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 01:41,
, links to this post
Китай не проти продажу Біблії під час Олімпіади
Після чуток про те, що китайська влада заборонить Біблію на час Олімпійських ігор-2008, стало відомо, що християни зможуть вільно сповідувати реліґію, пише «Газета.ru» з посиланням на The Guardian. Британська християнська орґанізація підтвердила, що 50 тисяч двомовних буклетів, що містять уривки Євангелія від Матвія, Марка, Луки й Іоана, надійдуть до продажу в Пекіні та ще в п’яти олімпійських містах.
Десять тисяч видань Біблії й 30 тисяч екземплярів Нового Заповіту також з’являться на прилавках китайських магазинів. Вперше Біблія буде поширена в країні із благословення Китайської комуністичної партії.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 01:33,
, links to this post
Заява Державного Комітету України у справах національностей та релігій
24 червня у своєму виступі на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви Святіший Патріарх Олексій II заявив наступне: «Прошедший в декабре 2007 года Архиерейский Собор Украинской Православной Церкви принял новую редакцию ее Устава. В текущем месяце произведенные изменения были зарегистрированы государственными органами Украины.
Согласно нормам Устава Русской Православной Церкви, который был принят на Юбилейном Архиерейском Соборе в 2000 году при участии архиереев Украины, новая редакция Устава Украинской Православной Церкви вступает в силу после одобрения Священным Синодом Русской Православной Церкви и утверждения ее Предстоятелем. С связи с этим нам следует обсудить пути и средства укрепления единства и взаимосвязей Украинской Православной Церкви со всей Полнотой Московского Патриархата, дабы мы могли сообща помочь преодолению тех трудностей, которые переживает народ Божий на Украине. Нам надлежит выслушать голос как украинского епископата, ряды которого заметно пополнились, так и собратьев-архиереев из других стран».
Втім, у Статуті Руської Православної Церкви засади правового та канонічного статусу УПЦ сформульовано таким чином: «Украинская Православная Церковь является самоуправляемой с правами широкой автономии. В своей жизни и деятельности она руководствуется Томосом Патриарха Московского и всея Руси 1990 года и Уставом Украинской Православной Церкви, который утверждается ее Предстоятелем и одобряется Патриархом Московским и всея Руси». (Глава VIII. Самоуправляемые Церкви, п. 17).
Оскільки така заява Предстоятеля РПЦ ставить під сумнів компетентність органу, який реєстрував зміни та доповнення до Статуту Української Православної Церкви, Держкомнацрелігій заявляє, що Предстоятель РПЦ припустився у своєму виступі щонайменше двох помилок.
По-перше, згідно Статутів РПЦ та УПЦ, Священний Синод РПЦ не має компетенції затверджувати, схвалювати чи погоджувати Статут УПЦ.
По-друге, Патріарх не затверджує, а схвалює Статут, що під юридичним кутом зору не одне й теж.
Крім того, слід наголосити, що схвалення Статуту не тотожне схваленню його нової редакції, а тим більше змін і доповнень до нього.
На Соборі єпископів 21 грудня 2007 року УПЦ прийняла не новий Статут і не нову редакцію Статуту, а саме виправлення зміни та доповнення до нього, які й зареєстрував Державний комітет у справах національностей та релігій згідно з вимогами чинного законодавства України. Відповідно, і собор єпископів УПЦ, і Держкомнацрелігій діяли в межах своєї компетенції. На жаль, співробітники Московської Патріархії, що готувати матеріали до виступу Патріарха, виявили брак професійної компетентності, внаслідок чого поставили під сумнів обізнаність Предстоятеля РПЦ із церковними актами, що регулюють статус Української Православної Церкви.
Прес-служба Держкомнацрелігій
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 00:31,
, links to this post
Обращение свящ.Павла Адельгейма к Архиерейскому Соборй РПЦ
Вівторок, 24 червня 2008 р.
Ваше святейшество! Ваши Высокопреосвященства! Обращаюсь с покорнейшей просьбой не утверждать «Временное положение о церковном судопроизводстве для епархиальных судов», поскольку его положения нарушают принципы правосудия, принятые Вселенскими канонами, правилами св. отцов (Ап. 73 - 75; Втор.6; Четв.21; Ант. 14; Карф. 8, 12, 16, 28, 29, 70, 90; 143, 144; 145, 147; Кирилл 1; Феоф. 6) и в международной правовой практике.
Кроме того, учреждение церковного суда противоречит Конституции РФ (Конституция РФ. Ст.118, п. 2,3) и Федеральному закону«о судебной системе РФ» Ст.1 и 4, п.1)».
Даже если называют суд «церковным», за ним сохраняется основная задача – осуществлять правосудие. Правосудия требует Бог в Ветхом и Новом Завете. «Не судите на лица, но праведный суд судите» (Ин 7:24). На Страшном Суде Господь отождествляет Себя с меньшими братьями: «как вы сделали это одному из сих братьев Моих меньших, то сделали Мне» (Мф.25, 40). Неправосудное осуждение народа Божия будет новым осуждением Христа Спасителя.
Правосудие наказывает виновного и оправдывает невиновного. «Положение» имеет обратный смысл -нарушает сущность правосудия, лишая подсудимого всех прав:
1. Право знать в чём обвиняют подсудимого (нет обвинительного заключения; не бывает конкретно сформулированного обвинения).
2. НЕТ презумпции невиновности.
3. НЕТ права на отвод суда.
4. НЕТ права на квалифицированную защиту.
5. НЕТ права знакомиться с протоколами судебных заседаний и приносить
замечания на протокол.
6. Закрытое разбирательство дел в епархиальном суде (Положение, ст. 4).
7. Епископ совмещает функции судьи, обвинителя и заинтересованной стороны.
8. НЕТ права обжаловать решение суда.
9. НЕТ кассационных инстанций, заявленных Уставом.
10. Судьи зависимы, и не могут поступать по канонам и совести.
Этот список можно продолжить, но сказанного достаточно для оценки неправосудности. Церковный суд является судом Линча. Перечисленные нормы находятся в прямом противоречии со Вселенскими канонами, определившими основы правосудия в церковной традиции. При фактическом производстве дел суд не выполняет требований, предписанных Положением:
1. Отсутствуют процессуальные документы установленного «Положением» образца: вызов в суд, протокол судебного заседания и решение суда.
2. Обвиняемого не приглашают в суд, решение выносят заочно.
3. Вместо Решения суда осуждённый получает «уведомление о решении», или «выписку из решения». Незаконные документы окончательно решают судьбу клирика и обжалованию не подлежат.
4. Судьи зачастую юридически и канонически безграмотны.
При этом Устав РПЦ запрещает «обращаться в органы государственной власти и в гражданский суд» (Устав РПЦ 2000, гл.1, 9) ?!! (В нарушение Конституции РФ ст.47).
Принципы неправосудия нарушают правовые основы судопроизводства, выявляя тенденцию суда не к установлению истины, а к осуждению обвиняемых. За прошедшие 4 года накопилось достаточно фактов неправосудия и даже фальсификации судебного процесса.
Ни вторая инстанция (пока не существующая), ни Синод не разобрались с судебными преступлениями, приведшими за прошедшие годы к осуждению невиновных и награждению правонарушителей. Теперь этот суд Линча будет утверждён в качестве постоянно действующей гильотины к унижению достоинства РПЦ.
Моё письмо не содержит многочисленных фактов. Если они потребуются, материал подготовлен.
22 июня 2008 г. Псковской епархии священник
Павел Адельгейм
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 23:08,
, links to this post
У православних розпочався Петрів піст
“Петрівський” піст починається через тиждень після П’ятидесятниці і продовжується до свята апостолів Петра і Павла (12 липня). Тривалість залежить від дати Великодня. Найкоротший — 8 днів, найдовший — 6 тижнів. Цей піст встановлений у далекій давнині в наслідування прикладу св. Апостолів, які по прийнятті Святого Духа постом і молитвою готувалися до початку всесвітньої проповіді християнства.
Для нас Петрів піст — посильний подвиг, щоб зробитися гідними дарів Святого Духа. «Після тривалого свята П’ятидесятниці піст особливо необхідний, щоб подвигом його очистити думки і зробитися гідними дарів Святого Духа», — пише святий Лев Великий.
Про цей піст згадується ще в апостольських постановах: “Після П’ятидесятниці святкуйте одну седмицю, а потім постіться”. Остаточно Петрів піст затвердився після того, як у Константинополі і Римі були побудовані храми в ім’я першоверховних апостолів Петра і Павла, які посідають особливе місце серед інших учнів Христа. Освячення константинопольського храму відбулося в день пам’яті апостолів 29 червня (за новим стилем - 12 липня) - відтоді цей день став особливо урочистим і на Сході, і на Заході, а в православній церкві затвердилося приготування благочестивих християн до цього свята постом і молитвою.
Церква нагадує, що обмеження в їжі без дотримання Божих заповідей не є постом у повній мірі: «Молитва безсила, якщо не заснована на пості, і піст марний, якщо на ньому не створена молитва» (святитель Iгнатій Брянчанінов).
За словами святителя Іоанна Златоуста, «піст з вірою багато додає міцності, тому що навчає великому любомудрію, людину робить Ангелом, та й ще зміцнює проти сил безтілесних… той, хто молиться, як повинно, і притім поститься, небагато потребує; а хто небагато потребує, той не буде грошолюбний; а хто не грошолюбний, той любить подавати милостиню. Хто поститься, той стає легким й окриляється, і з бадьорим духом молиться, угашає злі похоті, умилостивлює Бога й змиряє гордовитий дух свій. Тому й апостоли завжди майже постились».
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 13:15,
, links to this post
У Харкові скоєний акт вандалізму
Як стало відомо нашому кореспонденту, у Харкові група дотепер невідомих осіб розтрощила встановлену на будинку колишньої місцевої пересильної в”язниці пам’ятну дошку на честь Кардинала Йосипа Сліпого. Дошку було розбито на сім частин і знято зі стіни. У споруді колишньої в”язниці нині працює паспортних стіл та ДАЇ Ленінського району Харкова. Неподалік розташований і відділок міліції.
«Якщо вже міліція не здатна захистити пам»ятні дошки встановлені у неї під боком, гріш їй ціна. Навіщо вони носять поголни?», каже знаний у Харкові журналіст Владислав Проненко. Пам”ятна дошка Кардиналу Йосипу Спіпому була встановлена у Харкові на кошти зібрані учасниками виїзної сесії Світового Конгресу Українців у 2005 році. Її виготовлено за ескізом знаного художника Валерія Бондаря.
До райвідділу міліції вже подана заява з вимогою виявити і покарати зловмисників.
Власна інформація, Uaoc.net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 12:32,
, links to this post
Архієрейський Собор Російської Православної Церкви
Сьогодні, 24 червня, у Залі церковних соборів кафедрального соборного Храму Христа Спасителя ропочне свою роботу Архієрейський Собор Російської Православної Церкви 2008 р. У мережі інтернет буде організована трансляція відкриття Собору. Початок прямій трансляції в 11.00, можливе закінчення - в 16.00. Відеосигнал буде транслюватися на офіційному сайті Архієрейського Собору і дублюватися на сторінці порталу Патріархія.ru.
Редакція нашого сайту пропонує своїх гостям дивитись трансляцію просто з нашого сайту.
Для перегляду необхідно попередньо встановити RealPlayer.
Про це повідомляє Прес-служба
Архієрейського Собору Російської Православної Церкви 2008 р.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 12:20,
, links to this post
Лідер російської секти видурив у черкащанки близько 5 тисяч доларів
Суд над Григорієм Грабовим, “цілителем” і лідером потужної секти, триває у Москві. Грабового, ім'я якого стало широко відоме після того, як він пообіцяв матерям вбитих у Беслані дітей “воскресити” їх, заарештували 2006 року. Його звинуватили в тому, що він під приводом “надання послуг з воскресіння покійних” шахрайським способом заволодівав коштами близьких родичів померлих.
Представник прокуратури Москви вимагає засудити Грабового до 12 років позбавлення волі. Натомість, захист наполягає на виправданні “чудотворця”, оскільки “не доведено факт отримання ним грошей від своїх послідовників”.
Як повідомляє “Новий регіон”, під час додаткових оперативно-розшукових заходів удалося встановити, що Грабовой, пообіцявши воскресити померлого 2001 року сина 67-літньої жительки Черкас, 23 листопада 2005 року в офісі свого фонду шахрайським шляхом заволодів її грошима. Жінка втратила 118 тисяч рублів – приблизно 5 тисяч доларів США. Ошуканій українській пенсіонерці довелося звернутися до московської міліції.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 12:18,
, links to this post
Тернистий шлях українського Православ”я ч.7
Чи правочинним був акт 25-26 червня 1994 року?
Переважна більшість тих, хто офіційно висловився з цього приводу, зокрема тоді навіть шановний лідер Української Правничої Фундації Сергій Головатий, відповіли негативно. Зареєструвавши влітку 1992 року УПЦ КП, Рада у справах церков при Кабінеті Міністрів України юридично скасувала УАПЦ.
Генеральний Прокурор 26 липня оскаржив здійснену таким чином ліквідацію як неправочинну з таких міркувань:
- Реєстрація чи ліквідація релігійної організації (в даному випадку УАПЦ) здійснюється у відповідності до їх власних настанов. Зокрема, ці питання розв’язує Помісний Собор УАПЦ, який не скликався. Згідно з Статутом про Управління УАПЦ він проводиться Патріархом або намісником Престолу. Але на час здійснення т. зв. «Всеукраїнського Собору» 25-26 червня 1992 р. Патріарх Мстислав не давав згоди на його скликання, тобто на ліквідацію УАПЦ.
- Помісний Собор міг бути скликаний Синодом єпископів УАПЦ, проте процедура обрання делегатів та їх кількість на Собор повинна була встановлюватися Патріархом і Синодом єпископів. Ця норма Статуту також була не дотримана.
- УПЦ теж не брала участі у виробленні рішення про «об’єднання» її з УАПЦ.
- Перед своїм «об’єднанням» УАПЦ і УПЦ не оголосили про свій розпуск, самоліквідацію.
- Зареєструвавши об’єднання УАПЦ і УПЦ, Рада у справах релігій грубо втрутилася у діяльність релігійних організацій, порушивши вимоги ст. 50 Конституції України і ст. 5 Закону Держави про свободу совісті та релігійні організації.
Висновок Генерального Прокурора гласив: «Скасувати постанову Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1992 року «Про зміни та доповнення до Статуту про управління Української Автокефальної Православної Церкви» як таку, що не відповідає чинним законам України». Але Рада махнула рукою на цей протест. Він залишився поза увагою й громадськості.
Генерального Прокурора Шишкіна, який опротестував «об’єднавчий собор» через рік звільнили з посади. Отже, виходить, що УПЦ-КП — за своєю суттю державно-нардепівська церква. І справді, творець її - екс-президент Л. Кравчук, а головні тодішні виконавці головних ролей — Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України (її регент — тоді нардеповець А. Зінченко, злісний ненависник УАПЦ), Філарет — мирянин (після розжалування), Вища церковна Рада — переважно нардепівці, добра частина яких греко-католики, котрим більше личило б добиватися незалежності від Риму і об’єднуватися з римо-католиками України, а не втручатися у справи православних конфесій,
Насправді, ніхто Філарету і нардепівцям не забороняв творити в демократичній країні нову релігійну громаду. Але це не давало її права нищити інші церкви, скажімо, УАПЦ чи навіть УПЦ-МП, чинити в них розбій. Вони й не можуть безкарно захоплювати кошти всіх віруючих, які нікому з них не належать, бо це власність всіх пожертводавців. Такий стан речей не робить шани ні філаретівцям, ні уряду держави, який закриває очі на ці безчинства.
Це кричуще порушення прав і релігійних свобод громадян, що непокоїть не тільки українську, але й світову громадськість. У лютому 1993 р. в Украї¬ну прибула делегація Конференції Європейської та Всесвітньої Ради Церков на чолі з митрополитом Константинопольського патріархату Ієремією. Члени делегації осудили протиправні дії філаретівської кліки. Висновки делегації стали надбанням гласності в Україні й поза її межами.
Автор: Олекса Новак, © Uaoc.Net
Фото: З колекції Прес-служби Патріархії УАПЦ
Дивіться також початок:
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 11:49,
, links to this post
На Прикарпатті обговорили підготовку до ювілею
19 червня голова обласної державної адміністрації Микола Палійчук та голова обласної ради Ігор Олійник провели зустріч з Преосвященнішими Владиками Української Греко-Католицької Церкви, Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату. Головною метою зустрічі світської та духовної влади стало обговорення підготовки до 1020-річчя хрещення Київської Русі.
Під час зустрічі Преосвященніші Владики розповіли про заходи, які були проведені на території Івано-Франківщини з нагоди відзначення ювілею хрещення. Микола Палійчук запропонував всечесним отцям внести свої пропозиції до проекту розпорядження голови облдержадміністрації щодо затвердження плану заходів із відзначення 1020-річчя хрещення Київської Русі. Присутні Владики запропонували провести спільні молебені, богослужіння та оприлюднити через засоби масової інформації спільне звернення до християн усіх конфесій. Планується, що свята літургія розпочнеться відправлятись в усіх храмах області одночасно. На зустрічі була висловлена ідея підписати меморандум про спільні дії представників трьох церков – УГКЦ, УПЦ КП та УАПЦ. Також Преосвященні Владики висловили побажання зустрічатись з представниками влади частіше.
Окрім підготовки до святкування хрещення Русі йшла мова і про конфліктні ситуації, що виникають між представниками різних конфесій. Микола Палійчук підтримав ідею релігійного примирення серед населення, яку висловили присутні Владики. Голова облдержадміністрації зазначив, що влада готова приймати участь, в тому числі і фінансову, у будівництві нових храмів. Почергове богослужіння не здатне вирішити проблеми, тому щоб зняти соціальну напругу потрібно будувати нові церкви, щоб кожна релігійна християнська громада могла відправляти богослужіння у своєму храмі, зазначив Микола Палійчук.
На зустрічі були присутні: Митрополит Галицький, керуючий Івано-Франківською Єпархією УАПЦ Кир Андрій, Архиєпископ Івано-Франківський і Галицький, керуючий Івано-Франківською єпархією УПЦ-КП Кир Іоасаф, Єписком Коломийський і Косівський, керуючий Коломийською єпархією УПЦ-КП Кир Іоан, Єпископ-ординарій Івано-Франківської єпархії УГКЦ Кир Володимир, Єпископ-ординарій Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Кир Микола, канцлер єпархії УПЦ-КП Митр.-прот. Василь Бурак, канцлер єпархії УГКЦ Митр.-прот. Володимир Чорній.
Про це повідомляє сайт pravda.if.ua
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 11:47,
, links to this post
На Прикарпатті обговорили підготовку до ювілею
19 червня голова обласної державної адміністрації Микола Палійчук та голова обласної ради Ігор Олійник провели зустріч з Преосвященнішими Владиками Української Греко-Католицької Церкви, Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату. Головною метою зустрічі світської та духовної влади стало обговорення підготовки до 1020-річчя хрещення Київської Русі.
Під час зустрічі Преосвященніші Владики розповіли про заходи, які були проведені на території Івано-Франківщини з нагоди відзначення ювілею хрещення. Микола Палійчук запропонував всечесним отцям внести свої пропозиції до проекту розпорядження голови облдержадміністрації щодо затвердження плану заходів із відзначення 1020-річчя хрещення Київської Русі. Присутні Владики запропонували провести спільні молебені, богослужіння та оприлюднити через засоби масової інформації спільне звернення до християн усіх конфесій. Планується, що свята літургія розпочнеться відправлятись в усіх храмах області одночасно. На зустрічі була висловлена ідея підписати меморандум про спільні дії представників трьох церков – УГКЦ, УПЦ КП та УАПЦ. Також Преосвященні Владики висловили побажання зустрічатись з представниками влади частіше.
Окрім підготовки до святкування хрещення Русі йшла мова і про конфліктні ситуації, що виникають між представниками різних конфесій. Микола Палійчук підтримав ідею релігійного примирення серед населення, яку висловили присутні Владики. Голова облдержадміністрації зазначив, що влада готова приймати участь, в тому числі і фінансову, у будівництві нових храмів. Почергове богослужіння не здатне вирішити проблеми, тому щоб зняти соціальну напругу потрібно будувати нові церкви, щоб кожна релігійна християнська громада могла відправляти богослужіння у своєму храмі, зазначив Микола Палійчук.
На зустрічі були присутні: Митрополит Галицький, керуючий Івано-Франківською Єпархією УАПЦ Кир Андрій, Архиєпископ Івано-Франківський і Галицький, керуючий Івано-Франківською єпархією УПЦ-КП Кир Іоасаф, Єписком Коломийський і Косівський, керуючий Коломийською єпархією УПЦ-КП Кир Іоан, Єпископ-ординарій Івано-Франківської єпархії УГКЦ Кир Володимир, Єпископ-ординарій Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Кир Микола, канцлер єпархії УПЦ-КП Митр.-прот. Василь Бурак, канцлер єпархії УГКЦ Митр.-прот. Володимир Чорній.
Про це повідомляє сайт pravda.if.ua
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 11:46,
, links to this post
На Прикарпатті обговорили підготовку до ювілею
19 червня голова обласної державної адміністрації Микола Палійчук та голова обласної ради Ігор Олійник провели зустріч з Преосвященнішими Владиками Української Греко-Католицької Церкви, Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату. Головною метою зустрічі світської та духовної влади стало обговорення підготовки до 1020-річчя хрещення Київської Русі.
Під час зустрічі Преосвященніші Владики розповіли про заходи, які були проведені на території Івано-Франківщини з нагоди відзначення ювілею хрещення. Микола Палійчук запропонував всечесним отцям внести свої пропозиції до проекту розпорядження голови облдержадміністрації щодо затвердження плану заходів із відзначення 1020-річчя хрещення Київської Русі. Присутні Владики запропонували провести спільні молебені, богослужіння та оприлюднити через засоби масової інформації спільне звернення до християн усіх конфесій. Планується, що свята літургія розпочнеться відправлятись в усіх храмах області одночасно. На зустрічі була висловлена ідея підписати меморандум про спільні дії представників трьох церков – УГКЦ, УПЦ КП та УАПЦ. Також Преосвященні Владики висловили побажання зустрічатись з представниками влади частіше.
Окрім підготовки до святкування хрещення Русі йшла мова і про конфліктні ситуації, що виникають між представниками різних конфесій. Микола Палійчук підтримав ідею релігійного примирення серед населення, яку висловили присутні Владики. Голова облдержадміністрації зазначив, що влада готова приймати участь, в тому числі і фінансову, у будівництві нових храмів. Почергове богослужіння не здатне вирішити проблеми, тому щоб зняти соціальну напругу потрібно будувати нові церкви, щоб кожна релігійна християнська громада могла відправляти богослужіння у своєму храмі, зазначив Микола Палійчук.
На зустрічі були присутні: Митрополит Галицький, керуючий Івано-Франківською Єпархією УАПЦ Кир Андрій, Архиєпископ Івано-Франківський і Галицький, керуючий Івано-Франківською єпархією УПЦ-КП Кир Іоасаф, Єписком Коломийський і Косівський, керуючий Коломийською єпархією УПЦ-КП Кир Іоан, Єпископ-ординарій Івано-Франківської єпархії УГКЦ Кир Володимир, Єпископ-ординарій Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Кир Микола, канцлер єпархії УПЦ-КП Митр.-прот. Василь Бурак, канцлер єпархії УГКЦ Митр.-прот. Володимир Чорній.
Про це повідомляє сайт pravda.if.ua
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 11:33,
, links to this post
На Прикарпатті обговорили підготовку до ювілею
19 червня голова обласної державної адміністрації Микола Палійчук та голова обласної ради Ігор Олійник провели зустріч з Преосвященнішими Владиками Української Греко-Католицької Церкви, Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату. Головною метою зустрічі світської та духовної влади стало обговорення підготовки до 1020-річчя хрещення Київської Русі.
Під час зустрічі Преосвященніші Владики розповіли про заходи, які були проведені на території Івано-Франківщини з нагоди відзначення ювілею хрещення. Микола Палійчук запропонував всечесним отцям внести свої пропозиції до проекту розпорядження голови облдержадміністрації щодо затвердження плану заходів із відзначення 1020-річчя хрещення Київської Русі. Присутні Владики запропонували провести спільні молебені, богослужіння та оприлюднити через засоби масової інформації спільне звернення до християн усіх конфесій. Планується, що свята літургія розпочнеться відправлятись в усіх храмах області одночасно. На зустрічі була висловлена ідея підписати меморандум про спільні дії представників трьох церков – УГКЦ, УПЦ КП та УАПЦ. Також Преосвященні Владики висловили побажання зустрічатись з представниками влади частіше.
Окрім підготовки до святкування хрещення Русі йшла мова і про конфліктні ситуації, що виникають між представниками різних конфесій. Микола Палійчук підтримав ідею релігійного примирення серед населення, яку висловили присутні Владики. Голова облдержадміністрації зазначив, що влада готова приймати участь, в тому числі і фінансову, у будівництві нових храмів. Почергове богослужіння не здатне вирішити проблеми, тому щоб зняти соціальну напругу потрібно будувати нові церкви, щоб кожна релігійна християнська громада могла відправляти богослужіння у своєму храмі, зазначив Микола Палійчук.
На зустрічі були присутні: Митрополит Галицький, керуючий Івано-Франківською Єпархією УАПЦ Кир Андрій, Архиєпископ Івано-Франківський і Галицький, керуючий Івано-Франківською єпархією УПЦ-КП Кир Іоасаф, Єписком Коломийський і Косівський, керуючий Коломийською єпархією УПЦ-КП Кир Іоан, Єпископ-ординарій Івано-Франківської єпархії УГКЦ Кир Володимир, Єпископ-ординарій Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Кир Микола, канцлер єпархії УПЦ-КП Митр.-прот. Василь Бурак, канцлер єпархії УГКЦ Митр.-прот. Володимир Чорній.
Про це повідомляє сайт pravda.if.ua
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 10:57,
, links to this post