Наша мережа: Одеса | Прес-служба | Misioner.info | Prosfora.org

 



Во Львове показали сожженные церкви
Неділя, 30 листопада 2008 р.

Во Львове открылась выставка, на которой экспонатами стали несколько сотен украинских деревянных церквей, а вернее, их уменьшенных копий. Как рассказали «Сегодня» во львовской мэрии, выставка точных копий уникальных строений продлится около месяца. Изюминка в том, что в реальную величину эти строения больше не увидишь, они были сожжены несколько веков назад. Мастера

воспроизводили эти копии по описанию в старинных книгах.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 10:48, , links to this post




У московському храмі відбувся вибух: є потерпілі

У храмі Миколи Чудотворця, розташованому на Мединській вулиці в Москві, відбувся вибух. Про це повідомляє джерело в правоохоронних органах. Як стало відомо, у результаті вибуху постраждала жінка, вона одержала опіки обличчя та рук. “У неї опіки обличчя та рук, але її життю нічого не загрожує”, - сказало джерело в медичних колах. За інформацією РІА Новини, поранені дві жінки. Як повідомляється, одна з

потерпілих є служителькою храму, її життю нічого не загрожує.

Зараз на місці події працює слідча група, проводиться опитування свідків.

За матерiалами: Lenta.ru, РИА Новости, Интерфакс

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 10:34, , links to this post




“Шукайте тільки Царства Божого…”

Дорогі Брати і Сестри! Одному заможному господареві зародили його поля дуже багато збіжжя. Та він дуже зажурився, де ж він усе це заховає? І придумав так: розвалить старі стодоли, а побудує багато більші і складе туди ввесь урожай, сказавши: “Їж, пий і веселися, бо маєш на довгі роки всього подостатком”. Але він не знав, що цієї ж надходячої ночі янгол смерти забере його душу… Отак воно у світі

не раз буває, хто про вічне життя в небі забуває…Перебуваючи в нашій земній мандрівці, мусимо повсякчас бути приготованими до того, що й до нас може завітати янгол смерти. А він, як той косар, тне й не спочиває, й ні на кого не зважає. Під його косою падають і старші, й молодші, навіть і підлітки, й немовлята… Розкажу вам тепер на роздум одну пригоду.

Жив собі один чоловік, що мав трьох приятелів. Одного разу його сусід подав на цього чоловіка в суд. Чоловіка викликали в суд на розправу. Він потребував свідків! Пішов до найближчого, найкращого приятеля й просив його посвідчити, але той відмовився: мовляв, треба присягати, а я цього не можу зробити… Пішов той чоловік до другого приятеля, але й той відмовився йти до суду. Тоді той чоловік пригадав ще одного приятеля, такого, що з ним і мало стрічався чи мав які справи. А той, вислухавши в чім справа, одразу згодився, пішов до суду, присягнувся, що чоловік невинний, і його звільнили й виправдали.

…”Шукайте тільки Царства Божого,
а все інше дасться вам!” (Лука 12, 31)

Отаких трьох приятелів має кожна людина - ними є маєток, родина й чесноти, які сама людина плекає. Віриться, що в кожній, навіть не дуже добрій людині, є Божа душа й багато доброго! Про двох перших приятелів дбає людина дуже, за майном і родиною побивається повсякчасно, їх ми любимо, за них заступаємось, про них піклуємося, коли зайде потреба, і фінансове помагаємо. Але про третього приятеля - добрі вчинки - дбаємо дуже мало, а часто про них і забуваємо. То як же цей третій приятель буде заступатися за нас, коли станемо перед лицем Господа Бога?! Перший наш, наймиліший приятель, - маєток -відрікається від нас і навіть не рухається з місця. Другий приятель -родина - справді відведе нас перед двері Суду - на цвинтар; помоляться, поплачуть, - і вертаються додому… Хоч, може, й хотіли б допомогти померлому, але нема як. Лише третій приятель - наші добрі вчинки - стає поряд із небіжчиком перед Сотворитслем, який за добре нагороджує, а за зле карає…

Постає питання: котрий є наш приятель?! Пам`ятати треба, що майно не дає щастя в цій долині сліз - на Землі, бо майно є тимчасове, і не можна його з собою взяти; навпаки, воно часто є перешкодою до вічного щастя в Небі! Той, хто вміло орудує своїм майном, хто не забуває дати жертву на Церкву - чи на молитву, чи на добру національну ціль - і дає щиро, нелукаве - той вже за життя збирає собі скарби небесні - бо це є добрі вчинки, добрі діла.

На чому основана віра в вічну щасливість. Церква розрізняє три види життя: земне (те, що на Землі), як довго людина живе; духове, тобто життя в ласці Божій, що робить душу живою для Бога й Його слави; а якщо гріх умертвляє її для Господа і робить живою для сатани; третє -вічне життя, цебто життя в Небі - або в місці вічної покути - в пеклі… Хто ж подає вістку про вічне життя? Це робить Боже Об`явлення- Святе Письмо. Вже старозавітний псальмоспівець Давид тужив за небесним щастям: “Які любі пробутки Твої, Господи сил Небесних… Бажає і пропадає душа моя за добрами Господніми, серце й тіло моє зрадувалося в Бозі живім”. (Псалом 83, 2-3). Ісус Христос виразно запевняє нас: “1 підуть ці на вічну муку, а праведники - в життя вічне”. (Мт. 25, 46 ). Як людина, як слуга Божий, служила, так Господь і заплатить.Не натерпишся й не намозолишся, то опісля не звеселишся, коли станеш перед Господом!

А тепер запитаємо: в чому полягає вічне життя праведної людини? У невимовнім щасті, бо проживатиме в Бога й зможе бачити Його кожночасно. З Божого дозволу, Святий Павло заглянув у небесну країну й записав свої вражіння так: “Чого око не бачило, ані вухо не чуло, ані в серце людини не прийшло - те наготував Бог тим, котрі люблять Його! (Кор. 2, 9). Тому-то й дуже цінна небесна щасливість, що вона вічна, й кінця їй немає… Віра у вічне життя для нас дуже потішаюча і спасенно корисна. Віра наша - розрадна й потішаюча в дорозі нашої земної мандрівки; вона спасенна й рятуюча, бо стримує нас від злого гріха, а заохочу є до добра. Віра у вічне життя - це цілюща роса! Віра у вічне життя скріплює людину перед смертю… Вже сама гадка, думка, що людина доходить до кінця своєї земної мандрівки і йде перед Суд Господа Бога, де не мають доступу бурі й вихри гріха, а тільки вічне щастя… Якби ми усунули від себе віру в вічне життя, то наше земне життя зробилось би пустим, порожнім і безвартісним. Людина тоді би знизилась до рівня тваринного існування… Змагання такої людини - тільки за хліб. А в Святому Письмі сказано: “Людина живе не тільки хлібом, але й словом Божим!”

У щоденній молитві Господній, якої навчав нас Сам Син Божий, так молимось: “Хліба нашого насущного дай нам сьогодні”. Тим насущним хлібом, якого просимо в Бога за життя, є їжа, одежа, здоров`я, сонце, роса небесна, поле, наша хата і всі інші достатки, які дає нам світ. Ми просимо всіх тих дарів, бо потребуємо їх для життя земного. Ми молимось. “Хліба нашого насущного дай нам сьогодні”, і тим словом “сьогодні” покладена межа нашим потребам. “Сьогодні, - це міра наших змагань! А коли Господь дозволить людині доробитися майна, це не є гріхом, але вона мусить мудро й чесно цим майном розпоряджатися -для блага своєї родини, своєї Святої Церкви і своєї Батьківщини земної-Матері-України. Несімо поміч усім, хто її потребує, що підказує робити наше сумління!

Котрий воїн не згадає про теплу, затишну хату, стоячи на варті в сльотливу або морозну ніч?! А ми всі, мої дорогі, є Христові воїни, поставлені Богом на варту. Борімось чесно й завзято, аж поки нас не заступлять інші, що займуть наші місця! Ми маємо дві Батьківщини: перша -це земна, наша землиця свята - Мати-Україна. А друга Батьківщина - це Оселя Небесна, де вже немає слабування, ані жодних турбот, а є життя вічне, безмежне, до якого веде нас наша Свята Православна Церква! Божого спасіння благаємо для всіх нас! Господь з вами! Амінь.

Протопресвітер Теодор Форостій

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 03:35, , links to this post




У католиків починається новий літургійний рік

Християни західного обряду сьогодні, 30 листопада, вступають у новий літургійний рік. Літургійний (церковний) рік - це сукупність різних подій, котрі згадуються церквою протягом року. За традицією, що бере свій початок з X-XI століть, він починається з першої неділі Адвента (від лат. adventus - пришестя) Початок Адвента в римському обряді завжди припадає на неділю, найближчу до свята святого

апостола Андрія (30 листопада).

Хвилююче та радісне очікування в період Адвента обумовлено підготовкою до святкування Різдва й міркуваннями про друге пришестя Христа наприкінці часів.

Кожна з неділь Адвента має певну тему, що знаходить своє відображення в євангельському читанні на месі. У латинському обряді перша неділя присвячується майбутньому пришестю Христа наприкінці часів, друга та третя - Іоаннові Хрестителеві, а четверта - подіям, що безпосередньо передували народженню Господа, і особливому місцю Діви Марії в таємниці Боговтілення.

Так само як і Великий піст, Адвент розглядається як час щирого покаяння.

За матерiалами: РИА Новости

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 03:07, , links to this post




Цей день в історії: 30 листопада 1517 року

У цей день, 491 років тому католицький священик і чернець Мартін Лютер висуває свої тези проти католицьких зловживань і на його думку, антихристиянських практик, що врешті поклали початок Реформації. Він народився в Айслебені в багатодітній побожній родині шахтаря мідних копалень Мансфельду. З п’яти років малий Мартін вже був відданий на навчання у міську школу в Мансфельді. Очевидно він

був дуже вразливою людиною, бо навіть у похилому віці згадував, як його били батьки і вчитель за найменшу провину. Чотирнадцятирічним батько його посилає на подальше навчання до Магдебургу, а потім до Айзенаху. У 1501 Лютер поступає до університету в Ерфурті.

Одного разу, переживши велике потрясіння під час громовиці, він дає обітницю піти у ченці і проти волі батька переступає поріг монастиря августинців, де у 1507 дістає посвячення в священники. Взимку 1510-11 Лютер з іншим монахом-августинцем здійснює прощу до Риму, який вразив його фальшивою побожністю місцевого духовнства і повною відсутністю очікуваної атмосфери святості у столиці католицизму. Розчарований, але непохитний у вірі, Лютер повертається додому і продовжує начання і 1512 захищає докторську дисертацію у Віттенберзькому університеті. Минає п’ять років і він, обурений поширенням продажу індульгенцій на відпущення гріхів, складає свої 95 знаменитих тез з метою їх теологічного обговорення.

Перекладені з латини на німецьку і видрукувані великим тиражем тези несподівано знаходять великий розголос у суспільстві, його підтримують такі самі вільнодумці, як він, - рицарського стану Ульріх фон Гуттен, вчений європейського рівня, професор Віттенберзького університету Філіпп Меланхтон, навіть курфюрст Фрідріх Мудрий. Їхня підтримка додає Лютеру впевенності і він відмовляється на вимогу вищого духовенства визнати свої помилки. Більше того, він ставить під сумнів саме існування не тільки папства, але і Церкви взагалі. У відповідь папа Лев Х своєю буллою від 15 червня 1520 року погрожує йому відлученням від Церкви і дає 60 днів на роздуми і покаяння. Лютер далекий від покаяння і тоді на вимогу папи новообраний імператор Карл V, який ще чекає на коронацію папою, видає едикт про спалення усіх друкованих праць Лютера. В багатьох містах Європи, зокрема у Льєжі, Кельні, Майнці книги, брошури, плакати були кинуті у вогонь, що зробило велике враження на публіку.

Тим не менше у Лютера лишається багато прихильників і у відповідь на той акт студентство Віттенберга спалює католицькі книжки і серед них Кодекс канонічного права. Присутній при цьому Лютер кидає у вогонь папську булу. Вісті про спалення Кодексу, неповага до якого каралася вічним прокляттям, блискавично поширюються по всій Німеччині і робить ще більше враження, ніж спалення праць Лютера. Папі не лишається нічого іншого, як відлучити єретика від Церкви і він робить це 3 січня 1521. Одночасно Карл V скликає у Вормсі райстаг і викликає туди Лютера. Від нього вимагаться зректися своїх поглядів, але Лютер в чемній формі відмовляється це зробити. Вже після його від’їдзу райхстаг оголошує його поза законом, але він на той час з допомогою курфюрста Фрідріха вже встиг надійно сховатися у замку Вартбург під виглядом "рицаря Йорга".

Тут, а пізніше у Віттенбергу він перекладає на німецьку мову Біблію і піклується організацію лютеранських громад, які виникають всюди в Німеччині. Своїм досконалим перекладом він зробив вагомий внесок в розвиток німецької мови - Біблія стала зрозуміла простим людям, хоча Лютер не користався певним німецьким діалектом і широко застосовував власні новотвори. Лише у 1534 році він закінчує цю титанічну працю і жодна літературна праця в ті часи не мала такого попиту, як Біблія Лютера. За двадцять років було випущено понад 400 її видань.

За допомогою прибічників Лютера, особливо Меланхтона, процес реформації набирає силу. Демонструючи свій розрив з Католицькою церквою, багато священників починають одружуватися, деякі цівільні особи беруть на себе сміливість виконувати ритуал причастя, а вірні - нищити образи і церковну скульптуру. Реформація йшла як "зверху", так і "знизу". Поступово виникає загроза соціальних заворушень і Лютер виходить з підпілля у Віттенбергу, щоб пом’якшити радикальність руху і тим, з одного боку, запобігти введенню в місто військ для встановлення порядку, а здругого, не наражати на прихильних йому купфюрстів, допомога яких була йому ще потрібна. Тим часом у Римі папський престол займає Гадріан VI, який розглядає процес реформації як кару Божу за гріхи і намагається прийти до примирення з Лютером.

А в Німеччині дедалі неспокійніше. Спочатку повстання піднімає рицарство, а у 1525 починається Селянська війна, духовним лідером якої став Томас Мюнцер. Лютер намагається переконати його у хибності насильницького шляху, але намарно. Мюнцер звинувачоє його в тому, що він зрадив загальній справі, але він, Мюнцер, цю справу продовжить. Та сталося інакше. Об’єднаними зусилллями феодально-княжої аристократії повстання було стлумлене і Мюнцер потрапив в руки ворога, а через кілька днів був страчений після нелюдських катувань. Тим не менше, реформація продовжується мирним шляхом, однак у цій ситуації Лютер робить несподіваний крок - він одружується на черниці, яка два роки перед тим втікла з монастиря. Цим актом він хотів подати приклад духовенству, і, дійсно, багато ченців і священників його наслідувавли, але найближчі прибічники були дуже розчаровані тим, що їхній лідер фактично покинув їх у тяжкий час, надавши перевагу влаштуванню особистого життя.

Цей крок Лютера разом з іншими обставинами спонукали деяких діячів Реформації, здебільшого з числа гуманістів, повернутися в лоно Католицької Церкви. Зокрема, цьому немало сприяло загострення стосунків між Лютером і визнаним лідером гуманістів Еразмом Роттердамським, який спочатку займав нейтральну позицію у відношенню до Реформації, однак відверто висловлювана до нього неповага в листах Лютера викликала адекватну реакцію. Розходження у поглядах мало місце і серед самих реформаторів, спроби найти спільну точку зору у теологічних і обрядових питаннях не мали успіху і кінець-кінцем розгалудження реформаторських церков стало неминучим. Решту свого життя Мартін Лютер провів у родинних турботах. Обтяжений фінансовими проблемами, він, тим не менше не вимагає гонорару за свої книги, задовільняючися скромною професорською платнею в Віттенберзькому універистеті. Час від часу він бере участь процесі ствердження протестантської Церкви, але цей процес вже йде незалежно від його волі. Він помирає в рідному Айслебені, куди виїхав залагодити суперечку про спадщину місцевого графа. Гінці рознесли цю вістку по всій Європі.

Повний текст Лютерових тез можна знайти у російському перекладі на Вікіпедії:

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 02:57, , links to this post




Правоохоронці викрили аферу року
Субота, 29 листопада 2008 р.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 05:28, , links to this post




В пост Анна Герман лепит вареники с капустой

В пятницу у православных христиан начался один из четырех главных постов — Рождественский. Продлится он 40 дней, вплоть до 7 января. Верующим запрещено употребление продуктов животного происхождения: мяса, масла, молока, сметаны. Ограничить себя в еде решили и некоторые из наших политиков. К примеру, депутат от партии регионов Анна Герман рассказала нам, что поститься

будет обязательно, и поделилась секретами своего домашнего меню в этот период. “Я всегда пощусь. Готовлю только постные блюда. К примеру, на выходных леплю вареники с капустой или пеку пирог из картофеля и гречки. Делаю много блюд из грибов, а привычное сливочное масло заменяю маслом из льна. Правда, найти его еще можно только в селах под Львовом, откуда мне его и привозят во время поста”, — рассказывает она.

Придерживается поста и экс-министр транспорта Николай Рудьковский. “Я предпочитаю на завтрак овсянку с чаем, ем рыбу, деруны, зразы. Очень люблю картошку. На первое во время предпочитаю постный борщ с фасолью, а на десерт печеные яблоки и фрукты”, — рассказывает Рудьковский.

Впрочем, сторонниками поста являются не все верующие политики. Так, бютовец Андрей Шкиль рассказал нам, что в Бога верит, но отказываться от каких-то продуктов перед Рождеством не будет. “Сейчас многие постятся, чтобы похудеть. Но лавное ведь не то, что мы не едим, а то что думаем и как поступаем”, - отметил Шкиль.

Как рассказали нам в пресс-службе Украинской православной церкви, пост для людей — не только физическое воздержание, а и духовное. “В это период человек очищается. Его мысли должны быть чистыми, он должен нести людям только добро и думать о хорошем. Нужно молиться и каяться”, — рассказали “Сегодня” в пресс-службе Украинской православной церкви.

К слову, Рождественский пост не очень строгий. Рыбу можно кушать каждую субботу и воскресение, а также в великие праздники, к примеру в день Введения во храм Пресвятой Богородицы (4 декабря). Во вторник, четверг, субботу и воскресенье людям разрешено принимать пищу с растительным маслом. Подобрать меню на пост не так сложно, как кажется. Можно готовить рыбные и гороховые супы, баклажаны, фаршированные кабачки и капустные трубочки, яблочные пирожки и тыкву с орехами.

Соблюдаете ли вы пост? Выскажитесь в комментариях!

Автор: Мария Ципцюра, для “Сегодня”

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 04:00, , links to this post




Magyar Hirlap: Русини хочуть державу в державі

Служба Безпеки України ініціювала примусовий розпуск організації закарпатських русинів через посягання на територіальну цілісність України, пише Іштван Товт в угорському виданні Magyar Hirlap.Дві русинські організації, “Сойм підкарпатських русинів” і “Народна рада русинів Закарпаття”, звинувачуються в тому, що на жовтневому спільному конгресі в Мукачево останні оголосили про можливе

проголошення закарпатської русинської республіки у випадку, якщо Закарпатська обласна рада до 1-го грудня не оголосить Закарпаття автономією України на основі референдуму 1991-го року, на якому цю ідею підтримало по області 78%.

СБУ після мукачівського конгресу порушило справу за фактом “посягання на територіальну цілісність України”. За останні тижні у справі проводилися численні обшуки та допити свідків. Русинський “Сойм” заявив влітку у Сваляві, що відновить рішення чехословацького уряду від 1938-го року про автономію Підкарпатської Русі, а Європейський конгрес підкарпатських русинів оголосив, що до 1-го грудня дає термін українському керівництву на визнання автономної республіки Підкарпатської Русі. Виразник “автономної думки” Димитрій Сидор, голова Сойму, заявив, що мова йде не про відокремлення від України, а тільки про державу в державі.

СБУ після мукачівського конгресу порушила справу за фактом “посягання на територіальну цілісність України”. Автономні домагання на територіях, які були зібрані з колишніх комітетів Унг, Берег, Угоча і Марамарош, постійні, починаючи з останніх місяців Першої світової війни. Законність автономії серйозно розглядали два політично протилежних угорських уряди - графа Міхая Каройї і графа Пала Телекі.

Чехословаччина, яка протягом двадцяти років була окупантом Закарпаття також внесла в конституційну хартію юридичне положення про автономію названих земель Підкарпатської Руссі, але до розпаду першої республіки так і не ввела його в дію. Едуард Бенеш в 1934-м виклав думку, що “русинство не дозріло ще для автономії, і його результатами скористаються виключно угорці та євреї”.

Сьогоднішні автономістські відгуки не мають юридичного обґрунтування. Якщо простежити за кар’єрою Сидора, який переймається автономією, можна замислитися над тим, які сили стоять за автономними прагненнями русинів. Димитрій Сидор народився в 1955-му в русинському селі Лецовіца. Диплом отримав в Ужгородському університеті, потім в 1981-му закінчив Московську духовну академію. З 1982 року православний священик, редактор газети “Християнська родина”, перед цим працював на військовому заводі “Мукачевприбор”, що забезпечував запчастинами атомні підводні човни.

Рух батька Сидора підтримують і з більш віддалених місць. Ужгородський український інформаційний портал Zakarpattya.net, посилаючись на джерела СБУ, стверджує, що Русинський сойм, очолюваний священиком, отримує регулярну фінансову підтримку від московського фонду “Русский Мир”. Керівник “Російського Світу” В’ячеслав Ніконов теж не абихто, син високопоставленого офіцера НКВД і онук народного комісара закордонних справ В’ячеслава Молотова. Свою кар’єру він починав керівником головного відділу ЦК КПРС, а потім був близьким співробітником голови КДБ. Сьогодні - відомий російський зовнішньополітичний експерт і радник. У 2007-му Володимир Путін призначив його виконавчим директором державного фонду.

На думку українців, фонд є підрозділом російської зовнішньої розвідки. На думку українців, фонд є підрозділом російської зовнішньої розвідки. “Русинським питанням” займається з 2005-го року. Навесні Ніконов відвідував Закарпаття, і вивчав концепцію про русин батька Сидора. Після узагальнення спостережень він відкинув ідею розпалювання військового конфлікту і запрошення іноземних миротворців. Замість цього він вирішив застосовувати методи поступового розкладу: підняття національної самосвідомості русинства та загальної територіальної мовної русифікації. Відповідно до концепції, з метою ослаблення української держави і в перспективі її ліквідації особливо важливе завдання - створення православних анклавів, які перебувають під наглядом московського патріархату.

Оригінал статті - A ruszinok allamot akarnak az allamban

За матерiалами: inoСМИ.Ru

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 03:49, , links to this post




Дев’ятирічна дівчинка покінчила життя

На Волині покінчила життя самогубством через повішення дев’ятирічна дівчинка.Трагедія сталася 26 листопада в селі Підгайці Луцького району. Труп направлено на судово-медичну експертизу. Як повідомили у відділі кримінальної міліції УМВС України у Волинській області, поки що встановлено, що дівчинка вже кілька разів імітували повішення, щоб привернути до себе увагу. Про це знали в колі

її друзів, але не знав ніхто з дорослих.

Як повідомили у відділі кримінальної міліції, дівчинка жила в благополучній родині і добре вчилася в школі.

Триває з’ясування обставин інциденту.

Повідомляє Уніан 

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 03:43, , links to this post




Ватикан: Інтернет- незезпечна забавка

Католицька Церква вважає, що одержимість сучасних людей стільниковими телефонами та інтернетом “шкодить душі”, пише цими днями “The Daily Telegraph”. Представник Папи Римського, отець Федеріко Ломбарді, заявив, що без духовного життя люди ризикую втратити свої душі, а “в епоху стільникових телефонів та інтернету дуже важко зберегти свій внутрішній світ”. “Це важко,

але необхідно”, - додав він.

Його цитує “Газета.Ру”

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 03:31, , links to this post




Опасные тенденции “Украинской Помисности”

Наблюдая ту бурную деятельность, которую развил Пресс-центр УПЦКП, условно-возглавляемый епископом Евстратием, невольно возникают ассоциации с одним известным персонажем бессмертного романа Ильфа и Петрова: отец Федор, когда ему нечего было сказать по существу заданных оппонентом вопросов, в приоткрытую дверь кричал “Сам дурак!”.  Уж чего только не

написали, уж чего только не наговорили братья и сестры из Пресс-центра, но как ни печально, среди этого потока сознания нет ни проблеска, ни намека на озвученные Донецкой Епархией УПЦ КП вопросы.

Складывается такое впечатление, что владыка Евстратий надежно усвоил популярные у современных политиков методы: с помощью подлогов, клеветы увести в сторону дискуссию от насущных, важных и самых главных вопросов.

Ни Синод, ни Пресс-центр не захотели обратить внимание на те причины, которые побудили нас возвысить свой голос в защиту Православия в нашей стране.

Кто положит конец авторитарной власти патриарха Филарета в УПЦКП? Когда мы вспомним, что мы являемся чадами СОБОРНОЙ Церкви, а не единоличной монархии? Что будет с единством Православия в этой стране? Имеем ли мы миссионерский потенциал в этой стране, находясь в состоянии раскола? Что думают о нас внешние, видя нашу раздробленность?

Эти, и многие другие вопросы, уже давно волнуют большество верных УПЦКП. Просто владыка Юрий оказался самым мужественным, кто решил в открытую завить об этом. Его предшественники просто тихо покидали лоно этой Церкви, стараясь не вызвать на себя волну грязи и ненависти. Проследим хронологически эти факты:

За три года - 9 архиереев, почти 30% епископата УПЦКП. И это, как говорится, “еще не вечер!” Не слишком ли!?

По официальной версии - все плохие, все недостойные, все “зрадники”. Хотя, это те люди, которых патриарх Филарет САМ избрал, САМ рукоположил, САМ поставил на кафедру. Они не достались ему в качестве “наследства” от предшественника, ему их не навязали насильно. Невольно вспоминаешь в такой ситуации Жванецкого: “а может быть в консерватории что-то поменять нужно?”. Перед нами налицо системный кризис самого патриарха Филарета.

Здесь еще можно вспомнить несостоявшийся Объединительный Собор УПЦКП и УАПЦ 19 ноября 2005 года, когда ТОЛЬКО по причине нежелания патриархом Филаретом дать возможность епископатом объединенной Церкви избрать нового Предстоятеля, это Собор был сорван. Это несмотря на беспрецедентное заявление митрополита Мефодия о готовности принять избрание жребием или в иной, свободной форме. Патриарх Филарет прекрасно понимал и понимает, что даже епископы ЕГО Церкви НИКОГДА за него в атмосфере подлинной свободы не проголосуют. Потом он на пресс-конференции в УНИАНе займется новой формой рейдерства - “религиозной” - предложит священникам и пастве УАПЦ, игнорируя свой епископат присоединяться к УПЦКП. Эффект, как мы знаем, всех этих призывов - нулевой.

Можно вспомнить аферу с Грузинской Церковью в январе 2006 года, когда Филарет обещал чуть ли не “евхаристическое общение и полное признание” со стороны Грузинской Патриархии. Два грузинских афериста стараниями Филарета на несколько недель для полноты УПЦКП стали лучом НАДЕЖДЫ в грядущем мировом признании Киевского Патриархата. И снова провал, снова разочарование.

Совсем свежи в нашей памяти события этого лета - когда единство с полнотой мирового Православия было ТАК близко, ТАК желанно. По большому счету, Полнота Православия в лице патриарха Варфоломея символически сама прибыла к нам, что бы заключить нас в свои материнские объятия - и снова фигура Филарета камень преткновения на этом пути. Когда этим летом мы ехали на Собор, сколько надежд было в наших сердцах! И с какой скорбью мы возвращались по домам, слыша эти надоевшие заклинания: “нам визнання не потрібне…, ми самодостатні, вони сам скоро до нас будуть проситися…”

Вдруг через несколько дней экстренный и неожиданный созыв нового Собора - новые надежды, архиереи перезваниваются между собой - по слухам, Президент Филарета уломал уступить ради единства Церкви - “..ну, наконец то, Дед одумался, про-трезвел…”, и, буквально в течении нескольких часов снова резкая смена курса - “нам визнання не потр бне…, ми самодостатні …, вони самі скоро до нас будуть проситися…”
“…эх, пожалел Дед белую шапку снимать…, все мы заложники этой белой шапки….”

Все в УПЦКП завязано на личности ОДНОГО человека! Все решает ОДИН человек! Только ЕГО воля и желания имеют смысл и значение! “Церковь- это Я!” - так и хочется, золотыми, церковно-славянскими буквами, вышить на куколе патриарха Филарета. Епископы с горькой иронией, между собой, называют куколь буденовкой!
- ..эх, с нашим атаманом не приходится тужить!!!!

Та же ситуация повторилась несколько дней назад. Снова Президент просит встречи с епископатом УПЦКП, снова экстренный Собор епископов, о котором в прессе ни слова, снова Президент озвучивает предложения по объединению и устранению раскола в Православии в Украине. Снова категорическое “нет!”, озвученное патриархом Филаретом при полном молчании запуганного епископата, снова Президент, в очередной раз, уходит ни с чем, и тут - Юрий! Такой диссонанс в дружном хоре!!! Да, он не присутствовал на этом Соборе, мы знали, чем все это снова закончится, мы были готовы к этому. Благодаря нескольким епископам по телефону почти в режиме “on-line” все следили за всем, что происходило в Киеве и могли единодушно реагировать на происходящее.
Кто-то же должен, наконец, попытаться прекратить этот маразм. Поэтому, нашись люди, которые взяли на себя эту ответственность. И будут верны ей до конца!

А что касается обвинений и мифов в адрес владыки Юрия -пардон, а с чего это, зная о всем этом, его удостоили сана архиепископа!? А почему в синодальном решении о “прещениях” в его адрес одна единственная формулировка - “за припинення архієпископом Донецьким і Маріупольським Юрієм поминання Патріарха Київського і всієї Руси-Украни за богослужінням”, и не слова о той чернухе, которую вывалил еп. Евстатий на головы читателей. Если бы имели место эти факты - так тут не то что сана и монашества лишить - анафеме предать! А если факты имели место- чего все это время молчали?!

В отношении автора этих околосинодальных пасквилей можем сказать одно - его “верность” Православию и канонам Церкви иллюстрируется одним любопытным сюжетом - http://www.krishna.org.ua или - http://www.stb.ua - “в гостях у преданной Господа Кришны: удивительной матаджи Ирины” -архимандрит Евстратий вкушает ритуальную пищу - идоложертвенное - прасад - и при этом отмечается: “Что интересно было замечено, данные участники телепроекта “Званный ужин” не пошли на поводу традиционного хода событий данной передачи, а проявили себя истинными духовными личностями неоднократно подчеркивая, что все религии похожи, ибо цель каждой - постичь Бога, а потому едины как по духу, так и в своих стремлениях. Другое дело - это особенности путей, которыми каждый из них двигается к достижению своей цели… А об этом вы узнаете, побывав у каждого в гостях.”

Вот такой наш борец за чистоту Православия, единый по духу “Господу Кришне”! Хотя за участия в языческих трапезах, из-за соблазна, по слову Апостола (Деян.15:20; 1 Кор.8:9-13), его необходимо извергнуть из Церкви. Какая была такая “миссионерская нужда” на глазах миллионов зрителей принимать участие в таких трапезах?

И, кроме того, мы надеемся, что адвокаты и юристы законным образом зарегистрированных в Украине религиозных организаций (а значит, прошедших правовую и религиоведческую экспертизу), которых еп. Евстратий в своих пасквилях неоднократно именует публично “сектами”, дадут должную правовую оценку этим действиям зарвавшегося журналюги-епископа.

Гость сайта Uaoc.Net

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 01:47, , links to this post




Анафема Филарету от Банковой

Ющенко решил, что до конца первой каденции он должен создать единую православную церковь. Для этого, как он думает, надо «уволить» патриарха… Филарета. Заявление Донецкой епархии Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата об отказе признавать патриарха Филарета своим предстоятелем и исполнять его указы до предела накалили и без того шаткие религиозные

отношения как в православии, так и во всем обществе. Более того, в официальном обращении «Собрания духовенства и верных Донецкой и Мариупольской епархии Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата к Собору Епископов Украинской Православной Церкви Киевского Патриархата» от 25 ноября вчерашние верные соратники Филарета по вере потребовали суда Поместного Собора УПЦ КП над ним.

Преданные верующие УПЦ Московского патриархата, а за ними и представители Русской православной церкви, предавшей ранее «раскольника» Филарета «анафеме», тут же вознесли благую молитву к Всевышнему. Мол, одумалась заблудшая паства. В преддверии возможных перевыборов в украинский парламент некоторые эксперты даже поспешили предположить, что Виктор Янукович одержал очередную победу на церковном фронте, перетащив в лоно УПЦ МП последний раскольничий бастион на своей родине.

Однако вряд ли громкое обращение Донецкой епархии УПЦ КП следует рассматривать как «явку с повинной» в объятия Московского патриархата. Во-первых, нигде в опубликованном документе об этом речь не ведется. Во-вторых, ключевым пунктом обращения являются слова о том, что «нам всем нужно понять, что личность владыки Филарета является главным препятствием на пути нашей Церкви к диалогу с УПЦ и УАПЦ (Украинской автокефальной православной церкви — Авт.), а уж никак не с УПЦ МП. Более того, авторы обращения подчеркивают, что их позиция солидаризируется с мнением УАПЦ и предлагают Собору епископов тоже принять ее во внимание.

Казалось, весь смысл проблем для Донецкой епархии как раз и кроется в личностном факторе Филарета. Ведь в обращении говорится о том, что патриарх «систематически нарушает канонический строй» УПЦ КП, в частности, принимая в клир Киевского патриархата священников, ранее дискредитировавших себя аморальным поведением, пьянством и кражами, и не считаясь при этом с мнением правящих епископов». Однако за ключевым моментом протеста донецких явно просматривается другая «крамола».

Также донецкое и мариупольское духовенство и верные УПЦ КП просят «вынести на Суд Поместного Собора факты, которые свидетельствуют о попытках нашего предстоятеля законсервировать изоляцию нашей церкви от полноты Вселенского православия путем установления так называемого евхаристического единения с маргинальными церковными группировками во всем мире, которые называют себя православной церковью». Как основной довод фигурирует фраза о том, что все канонические «Церкви Православного Мира отказываются общаться и иметь какие бы то ни было отношения с патриархом Филаретом». А вот после этого как раз и всплывает секрет, ради которого и была затеяна «анафема» Филарету от Донецкой и Мариупольской епархии. «Всем Вам известно, как летом этого года владыка Филарет манипулировал Архиерейским и Поместным Соборами нашей Церкви, пытаясь сохранить свою власть и влияние даже ценой дальнейшей изоляции УПЦ КП от Православного Мира.

Обращение Архиерейского Собора УПЦ КП ко Вселенскому Патриарху Варфоломею и Святому и Священному Синоду о нашем желании быть в единстве со Вселенским Православием подписано всеми без исключения епископами нашей Церкви, включая самого владыку Филарета, так и не было передано адресату, потому что владыку Филарета не устроила четкая позиция Константинопольской Церкви касательно недопустимости личности владыки Филарета на посту Киевского митрополита, — пишут его авторы. — Такие действия Предстоятеля, которые больше всего напоминают мошенничество, должны найти четкую и справедливую оценку Церковного Суда. Справедливо будет, если Поместный Собор обратится к Патриарху Филарету с требованием пойти в отставку ради примирения православных Украины и их объединения в Единую Поместную Церковь».

Как известно, идея создания Единой поместной церкви явно не дает покоя Президенту Украины Виктору Ющенко. Она красной нитью проходила во время летнего визита Вселенского Патриарха Варфоломея в нашу страну. Действительно, Константинопольская церковь тогда поставила условие, что создание ЕПЦ в Украине невозможно без согласованных действий всех православных ветвей в нашей стране. Как говорится в обращении донецких священников, Патриарх Константинопольский Варфоломей прямо заявил: «Филарет является большой проблемой для украинского православия, и с Филаретом не может быть каких-либо переговоров».

Похоже, личность Патриарха УПЦ КП Филарета действительно стала препятствием не только для священнослужителей, но и для власть имущих. В обращении не скрывается, что Донецко-Мариупольская епархия выражает «поддержку Президенту Украины В.А.Ющенко как православному христианину, который искренне переживает за судьбу Святой Церкви, и готов содействовать налаживанию диалога между всеми православными юрисдикциями в Украине на их пути к единству во Христе».

Достоверный источник в самой УПЦ КП заявил «k:», что обращение Донецко-Мариупольской епархии не случайно и не будет единственным. По его словам, Банковая развила невиданную ранее бурную деятельность. «Сейчас ведутся переговоры с настоятелями практически всех епархий. Предпринимаются и другие меры, — утверждает источник. — Можно считать, что дни Филарета на посту предстоятеля церкви сочтены». Представитель УПЦ КП сказал, что «кураторство над этим процессом непосредственно осуществляет брат главы государства Петр Ющенко». «Ускорение процесса» источник объясняет желанием Президента завершить ход формирования ЕПЦ до окончания собственной каденции. Или, по крайней мере, сделать этот процесс необратимым.27.11.2008

Газета “Комментарии”
АЛЕКСАНДР МИЩЕНКО
№150 | 28 ноября 2008

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 00:05, , links to this post




Про наше милосердя до ближнього
Пʼятниця, 28 листопада 2008 р.

У час Пилипівки наші зусилля в Пості й Молитві повинні спрямовувати нашу увагу все більше на ті події, що будемо святкувати: прихід Сина Божого на землю, як Людини, щоб Своє Боже єство поєднати з нашим. Це подія — диво — це людським розумом не можна збагнути. Але його можна своїм серцем відчути, коли тільки наше серце не є надто обтяжене вигодами та й турботами цього земного

життя. І це є ціль нашого життя на цьому світі: пізнати цю невимовну Божу любов, що виявилась у цьому дивному пришесті Сина Божого на світ, та й на неї відгукнутися своїми ж ділами любові та милосердя.

Чудовий приклад милосердя ми маємо у притчі про милосердного самарянина у Євангелії на цю неділю (Луки., 10, 25—37). Самарянин виявив себе ближнім нещасному ізраїльтянину, що був побитий розбійниками. Не звертав увагу на власну невигоду й кошт, який був зв’язаний з допомогою тій жертві людської жорстокості до людини. Не звертав увагу й на те, що побитий був його традиційний ворог, — бо ж ізраїльтяни погорджували самарянами. Він побачив людину, що потребувала помочі. І він допоміг. Таким чином виявив у собі образ Божий, бо ж Бог допомагає і обдаровує виявами Своєї любові і тих, що його відкривають та противляться Йому — милує всіх грішників (а між ними всі ми). А також цей милосердний самарянин на ділі відгукнувся на любов Божу до нього. Священик і левіт цього не зробили, лиш глянули на нещасного й проминули.

Скільки разів у нашому житті і ми це ж саме зробили! Скільки разів була нагода комусь допомогти, когось піднести на дусі, звернути увагу на чиїсь потреби, — а ми пройшли, думаючи тільки про свої потреби! Скільки нагод ми пропустили зробити добро і навпаки, скільки разів ми бачили нещасного сусіда — спеціально, коли це хтось у нашій громаді чи організації, — додали до його нещастя, обмовляючи та засуджуючи його чи її у наших розмовах між собою! І що гірше, навіть себе за це в своєму серці похвалили, бо, мовляв, скільки ж я кращий від цієї впалої людини.

Але Бог не покликав нас бути суддями одне одного. Навпаки, як благає нас св. Ап. Павло у читанні Апостола (Ефесян., 4, 1—7), ми маємо поводитися «гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа у союзі миру» (вірші 1 -3)

Правда, переважно у нас немає свідомого бажання робити комусь якусь кривду. Але гріхи бувають свідомі і несвідомі. Ми робимо кривду одне одному дуже часто через нашу несвідомість, просто тому, що не зробили зусилля відчути становище, потребу, почуття другої людини. І тому, навіть не бажаючи жодного злого даній людині, побиваємо її своєю неувагою, своїм необдуманим словом, і головне своєю обмовою її. Заслуга самарянина в тому, що він звернув увагу на побитого ізраїльтянина. Він відчув його біль та нещастя. Можливо, навіть уявив себе в подібному положенні. І тому поспішив помогти в чому тільки міг. І таким чином став ближнім тому, що йому вчинив милосердя.

Наші зусилля в цій Пилипівці також мають розвивати в нас чуйність одне до одного. У цьому допоможе й Молитва і застановлення над Словом Божим, хоч би тільки над тим, що ми чуємо в неділі на Богослуженні. Ми будемо блаженні, коли ми зможемо побачити в кожній людині Христа, який дає нам нагоду послужити Йому через служіння одне одному — через служіння добрим ділом і словом потребуючій людині. І так будемо поводитися гідно свого покликання і станемо ближніми Тому, що Своїм народженням на світ, так невимовно наблизився до нас.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 04:38, , links to this post




Невизнана Церква нагородила орденом румуна

Македонська Православна Церква нагородила своїм орденом єпископа Румунської Православної Церкви, повідомляє «Премін-портал». 25 листопада в церкві св. Григорія Палами в Струміце ієрарх Македонської Церкви митрополит Струмічский Наум нагородив ряд осіб, в тому числі єпископа Арджешского Каллініка (Румунська Патріархат), орденом Святого Македонського Хреста. Нагородження

відбулося в честь «50-річчя відновлення Охрідскої архиєпископії в границях Македонської Православної Церкви, та з нагоди 40-річчя відновлення її автокефалії».
Як йдеться в повідомленні, «за особливі заслуги й допомогу у розвитку та становленні Македонської Православної Церкви» високою нагородою, крім єпископа Каллініка, були також відзначені міністр культури Республіки Македонія Е. Канчевска, голова Македонской академії наук і мистецтв Г. Старделов, ректор Університету св . Кирила і Мефодія в Скоп’є, доктор В. Стойковскій та інші.
Нагадаємо, що Македонська Православна Церква досі не визнана Помісними Православними Церквами через канонічні проблеми, пов’язані з її відділенням від Сербської Православної Церкви.

За матеріалами «Благовіст-інфо»

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 02:52, , links to this post




Чи ми в боргу перед російським народом? (2)

Продовжуючи наші публікації на “незручні” теми, редакція нашого сайту перш за все має на меті представити вдумливому читачеві цінний історичний матеріал минулих років, при цьому зовсім не бажаючи образити чиїсь релігійні почуття, та особисті переконання. Але історія - це невичерне джерело для аналізу нинішніх часів. Святійший Патріарх Димитрій був відвертою людиною, котра переживала

завжди за долю Церкви, тому в його словах завжди правди було більше, аніж бажання комусь догодити. Тому, просимо з розуміння сприйняти цей текст усіх без винятку читачів.

Від редакції Uaoc.Net

В усьому попередньо сказаному ми ні словом не пробували вибілювати колишнього екзарха. Він для нас був і є свідомим атеїстом. Він був і є свідомим «москалем». Це він по телевізії на всю Україну говорив: «Нікакой украінской церкві нє било, нєт і бить не может». Тепер він, безвірок, уже забув, що говорив. Та й чи багато російських архієреїв далеко відійшло від його життєвого стандарту? Але все там діється затаєно, замасковано, хоча й часто в газетах читаємо про мораль архієреїв РПЦ, про содомський гріх, який панує в монастирях та в житті славних «архієреїв».
Україна - суверенна держава, і як така має право мати свою єдину Помісну Православну Церкву. Київська Церква вже давно була відома між народами. Євроазіяти вкрали назву держави й присвоїли собі право на її Церкву. Свої Церкви мають народи Еллади, Грузії, Кипру, Сербії, Румунії, Болгарії. Чому один з найчисельніших і найдавніших слов’янських народів не повинен мати свою Церкву, яку мав у XII століттях, яку мав у козацькій державі? Хіба ж купівлю церковних прав яка-небудь Церква може визнати законом, як це зроблено в Константинополі стосовно Київської Митрополії?

Більшовики зробили з підкорених собі народів темну масу - Вавилон, і церковні кола безсоромно це затверджують і утримують саме відносно України. Комуністи-сатаністи збудували на місці царської Росії свій Вавилон, і хто тепер цей Вавилон помагає утримати? Саме Російська Церква своєю безбожністю. І православні народи на диво не бачать такої кривди України, її церковного, духовного стану. І де ж тоді правда в церквах? Чи це сатанинська імперія узурпувала право на українські душі і насильно веде їх у пекло? Скажіть, добрі люди, де ще таке можливе, крім України з її окупаційною «сталінською церквою»?

Коли ми в 1990 році відновили Автокефалію, то шукали для неї канонічних архієреїв, які вийшли з наданої Константинополем канонічної Автокефалії. Обрали свої Патріархом митрополита Мстислава, який був хіротонізований архієреями Польської Автокефалії і мав контакти з патріархами Афінагором і Димитрієм. У 1992 році наш Патріарх відбув поїздку в Константинопіль із проханням прийняти Автокефальну Церкву України в літургійне спілкування, але все перебив президент Кравчук, бо послав академіка Жулинського рятувати знятого вже з сану бувшого екзарха. Філарета не врятував, і нашу справу зіпсував.

В той час УАПЦ мала більше двох тисяч парафій. Філарет злякався сили нашої Церкви і зібрав театралізований «собор», який назвав «об’єднавчим». Але ніякого об’єднання не відбулося, бо весь його екзархат відбував тоді свій собор в Харкові. Людей було зібрано без попереднього оголошення, телеграмами. Зі сторони Філарета був тільки він, єпископ Яків та п’ять священиків, з УАПЦ були єпископи, змушені владою, бо з тринадцяти архієреїв було тільки п’ять: Володимир (Романюк), Василь (Боднарчук), Данило (Ковальчук), Роман (Балащук) та Антоній (Масендич). Було також від нас лише три священики і три члени Братства. Коли ми протестували, - нас присаджували депутати-комсомольці: «сідай!», «мовчи!». Депутати були такі: Скорик, Павличко, Поровський, Червоній, директор стадіону Калоша та професор-атеїст Колодний. Ці люди не мали ніякого поняття про Церкву, її закони та порядки, і все ж їх голоси на «соборі» стали вирішальними.

Від УАПЦ забрали її статут, Філарета обрали «заступником» Патріарха без його присутності (навмисне не запрошували) та згоди. Нову «церкву» назвали УПЦ-КП. В усій Україні почалися напади силових структур на наші парафії, і силою переводили їх до КП. Діяла міліція, ОМОН, «Беркут», голови сільрад та колгоспів, тобто всі комуністичні структури, бо нова «церква», як досі російська, мала стати церквою для підтримки номенклатури. З Патріархом ще до якогось часу залишились дуже непевні архієреї.

1992 року неподатливого Патріарха Мстислава Кравчук виселив з України, і в 1993 році Патріарх помер у Канаді. Ми відвоювали право на існування, і прийшлося обирати наступного Патріарха, що відбулося 7 вересня в Будинку Вчителя.

Тепер УАПЦ має деякі контакти з давньою своєю Церквою-Матір’ю Константинопільським Патріархатом, але Церква-Матір досі не сказала свого рішучого слова. А російська ієрархія як обкрадала, так і обкрадає Україну, ту саму давню Русь-Україну, від якої отримала віру й культуру. І ще росіяни мають претензії називати себе «Святою Руссю». Чи може така злодійська держава, яка мучить стільки народів, зайнявши наїздом їх землі, називати себе «святою», тоді коли вона створила пекло на землі? І ось дванадцять мільйонів росіян в Україні присвоюють собі право панувати над майже сорока мільйонами українців.

Обрали ми неначе «нового президента» (як сказав він сам). Так чому ж він не думає й не діє по-новому, чому і далі віддає «пальму першості» УПЦ, цій колонізаторській організації? Російська ієрархія в Україні шаленіє. На її думку, в Україні мусить бути лише російська Церква. Вони радуються й філаретівщиною, аби тільки вона допомогла всіх українців зіпхнути в пекло. Для них лише російська Церква є святою. Чи свята вона тому, що була царською? Чи тому, що її опікував «батько Сталін»? А за росіянами йдуть наші темні «хохли». Ну що вони за люди? Невже так зачаровані пишними російськими ризами? Навіть деякі мудрі росіяни зрозуміли, як далеко від святості їх Церква, а ті, кого в неволі тримають «архієреї та попи», мають, безсумнівно, виполоскані більшовиками мізки. Чи може їх запаморочила «православна водка»? Та хіба ж росіян поселив на Україні Бог? Чи не сатана стояв за царицею Катериною, за Сталіним та більшовиками? Для чого ж в Україні така Церква, що величала й не забуває «добродійства» Сталіна?

До речі: в СССР, крім офіційного московського, був другий Патріархат - Грузинський. Існував він при Сталіні, існує при всіх його наступниках. Ото ж, грузинська Церква може існувати з Патріархом, а українська - не може (мабуть, тому, що українці не любили Сталіна).

Досі ми перечислювали кривди України передусім на церковному полі. Ще мусимо сказати, скільки натерпівся народ. Ми ж знаємо про похід на Київ «святого» Андрія Боголюбського. В літопису говориться, що Андрій «ікони содра», «церкви облупи». А наш гетьман Петро Сагайдачний, коли був під Москвою, міг добре помститися, навіть зруйнувати Москву, але тому, що це випало під празник Покрови Богородиці, - відступив і не став руйнувати ворожого міста. А зовсім інакше вчинили москалі: обманули Хмельницького під Переяславом і присвоїли собі незаконно Україну. А як багато козаків замучив до смерті Петро І, їхніми руками копаючи канали в Петербурзі! А що робив з Україною, особливо з Батурином? Наш народ ніколи не чинив московщині ніяких кривд, а прагнув тільки спокою. Росіяни ж у Києві чи в Україні не народились, і не повинні мати претензій до України. Київ, хоч він і є «мать городрв русских», то це ще не значить, що він належить росіянам. Адже Києва ніхто не перекидав з півночі на південь.

Знаємо, що робили царські вельможі з селянами, накинувши їм кріпацтво (а вони ж були вільними). Знаємо, що чинилося після різних указів, які мали за мету знищити українців як народ. А скільки людей вивезли на Сибір! Скільки замучили великих людей! І ще відважуються виставляти Україні претензії?! А скільки народу замучили, вистріляли більшовики в тюрмах та на засланнях! Скільки закопали в міських парках, гаях та поблизьких лісах! І все ж РПЦ в Україні голосує за комуністів та їх номенклатуру. То що ж це за «церква»?

Була в Україні УАПЦ від 1921 року. Грузинський Патріарх погодився посвятити перших архієреїв, але війська Колчака й Денікіна заступили дорогу на Кавказ. Росіяни стали пекельною стіною проти УАПЦ, хоч самі в той час мали «обновленців» та «сергіанство». Більшовиків настановили так, що ті вистріляли 29 архієреїв УАПЦ, понад триста священиків та тисячі віруючих, тобто - більшовики стали «сергіянами». І тепер половина номенклатурників тужить за СССР, бо це було й є їх підсобне господарство. А наш президент ставить РПЦ, можливо, вище за весь український народ!

Наприкінці звернемось до всіх православних. У світі мала б існувати православна солідарність. Ми ж усі повинні працювати на одного Христа й одну Церкву. Така солідарність неначе відчувається, та бачимо, що не у вірі, з Христом, а лише в політиці і лише з православ’ям російським. Що ж можемо ми, українці, триста літ мучені царями та атеїстами, тепер очікувати від того російського православ’я? Ясна справа, що нічого. Тому тепер багато українців, які не встигли за час діянь УАПЦ зрозуміти ні віри, ні Христа, - ходять у номенклатурні «церкви». Для них існує тільки зовнішність, як і було досі в РПЦ. Та й не належить винити за це тільки народ, бо треба зрозуміти міжправославні обставини. Люди бачать Філарета таким же патріархом, як Алексія (Рідіґера), і з великою втратою віри змушені піти в УПЦ КП, бо УПЦ МП - російська.

Інші навіть готові перейти в католицтво, бо й там служать українською мовою. Так настирливе комуністичне російське Православ’я штовхає багатьох українців або до Філарета, або навіть до унії, і остання переможно займає Україну, бо дійсне українське Православ’я не має від південно-східних Церков підтримки. Серби, болгари та інші, навіть Константинопільський Патріархат, як і Єрусалимський, Дамаський, Александрійський ніяк не думають про свою місію та обов’язок допомогти давньому, великому й славному народу України, і доводять наш народ до розпачу.
Як тоді таких православних, що підтримують войовничу Москву, а не хочуть підтримати тих, які звільняються з неволі, повинні розуміти православні українці? Як замаскованих прихильників більшовизму?

На тому можна зробити висновок, що ті «християни» (як католики, так і православні), які, піклуючись про християнство політичне, стараються не допустити Бога в Україну, - пов’язані не тільки з масонством, а з цілим антихристиянським світом. Тобто - це вже ознака кінця світу. Всі служать кесареві і мамоні. Вся їх віра, як виходить, базується тільки на розширенні своїх імперій - на противагу вбогому Ісусові з Назарету, страждаючому Богові, якого вони ще нібито проповідують людям, але в своїх чорних душах вже відкинули, як фарисеї та садукеї. Багато таких формальних православних і католиків хизується тільки своєю давньою славою, а масонство зводить цю славу на нуль. І, як виходить, немає чого дивуватися росіянам православним, нашим вихованцям комуністів, і навіть нашому президентові у його пролетарському безвір’ї. Так його виховали.

( Далі буде… )

Святійший Патріарх Димитрій, (Ярема)
З праці "Розмови про страшне сьогодення".
Київ 2001 р. // Браство УАПЦ

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 02:05, , links to this post




Британские преступники смогут… покаяться
Четвер, 27 листопада 2008 р.

В Великобритании вступил в действие новый закон, который позволит многим юным правонарушителям избежать судебного преследования – отныне начинающим грабителям и вандалам достаточно будет
покаяться, чтобы уладить вопрос с правосудием. В Великобритании юные хулиганы, вандалы и даже уличные грабители в возрасте от 10 до 17 лет получили возможность

избежать судебного преследования. Для этого им нужно публично покаяться и принести извинения своим жертвам. Если пострадавшие удовлетворятся чистосердечным признанием, то их обидчики будут отпускаться на свободу прямо с места преступления.

Инициатором нового положения о так называемом смягченном правосудии для несовершеннолетних (YRD) стало министерство юстиции страны. Раскаявшиеся “домушники”, мелкие воры и драчуны получат особое документальное заверение, которое станет одновременно обязательством с их стороны не преступать закон впредь. “Эти меры позволят молодым людям избежать судебного преследования”, - уверен глава министерства юстиции Дэвид Хэнсон.

Однако публичное покаяние будет применяться только в тех случаях, в которых подростки не имели ранее проблем с законом. Кроме того, юридические “поблажки” не распространяются на несовершеннолетних, уличенных в сексуальных преступлениях, ношении оружия или продаже наркотиков. Представители полиции поддержали идею авторов закона. Они также уверены, что благодаря новым правилам “плохое поведение” в среде подростков будет пресечено в корне. Немаловажным является и тот факт, что жертвы юных нарушителей не просто увидят своих обидчиков, а примут от них извинения.

Комитет по делам несовершеннолетних, ответственный за реализацию закона, приводит наглядный пример из жизни, когда полиция задерживает двух школьников за участие в драке. Фактически, в отношении них может быть возбуждено уголовное дело за нанесение телесных повреждений. Однако, согласившись на разъяснительную беседу с чиновниками YRD, подростки смогут извиниться за содеянное и избежать наказания.

“Эта мера эффективна и быстродейственна, - считает начальник полиции северного Уэльса Ян Шеннон. - Она даст нам время, чтобы направить все свои усилия на раскрытие более серьезных преступлений”. Между тем, противники нововведения считают, что оно может стать “смягчающим” фактором в правосудии. Отъявленные преступники, по их мнению, сразу же поспешат воспользоваться благоприятными для себя обстоятельствами и выразить “чистосердечное раскаяние”, чтобы безнаказанно покинуть место преступления. И все же проводимая реформа британского правосудия явно назрела.

Дело в том, что магазинные воры и грабители уже привыкли “откупаться” от полицейских небольшими штрафами в размере 120 долларов прямо на месте преступления. Таким образом, правосудие в отношении львиной доли преступников свершается вне стен суда.

В некоторых случаях извинения будут строиться на принципе “сделать добро в любом правонарушении”. После публичного покаяния подросток будет внесен в специальную базу данных полиции, чтобы нарушитель уже не смог воспользоваться YRD в следующий раз.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 23:42, , links to this post




Заарештовано керівника групи King’s Capital

Шевченківський районний суд міста Києва задовольнив подання міліції та обрав арешт як міру запобіжного заходу для керівника фінансової компанії Кінгз-Кепітал Олександра Бандурченка, який обвинувачується в шахрайстві з грошима громадян. Як повідомили у центрі громадських зв'язків ГУ МВС України у Києві в четвер, відповідну міру покарання суд обрав за поданням слідчого. Як повідомлялося, 12

листопада керівництво компанії Кінгз Кепітал заявило про рішення тимчасово припинити виплати клієнтам.

17 листопада міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомив, що співробітники міліції отримали дозвіл прокуратури на зняття банківської таємниці з рахунків київської фінансової компанії Кінгз Кепітал.

24 листопада столична міліція за обвинуваченням у шахрайстві з коштами громадян затримала керівника Кінгз Кепітал Бандурченка. За словами начальника Головного управління МВС України у місті Києві Віталія Яреми, підставою для порушення кримінальної справи за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство) стали заяви від близько 60 громадян, які відповідно до укладених угод з Кінгз Кепітал не можуть отримати ані обіцяні відсотки, ані вкладені кошти.

Ярема уточнив, що “переважна більшість громадян, які здавали кошти, є прихожанами Посольства Божого”.

Водночас, за його словами, міліція має інформацію про те, що вкладені громадянами кошти “готівкою вивозилися за межі України… Сума коштів, отриманих від громадян, перевищує 100 млн. дол. Тобто, це більше ніж Еліта-Центр”.

25 листопада Юрій Луценко заявив про причетність релігійної організації Посольство Боже Сандея Аделаджі до діяльності King’s Capital.

За матерiалами: УНІАН

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 23:18, , links to this post




Україна буде боротись з палінням

Представники 160 країн світу, в тому числі й України, прийняли рішення посилити боротьбу з курінням. Таким став підсумок ІІІ міжнародної конференції Рамкової конвенції ВООЗ з боротьби з тютюном, яка завершилася 22 листопада в Дурбані, Південно-Африканська Республіка. Україна зобов’язується заборонити всі види реклами сигарет, включаючи промо-акції, а також спонсорство концертів

та спортивних змагань.

Крім того, в країні заборонять вживати назви тютюнових брендів на всіх продуктах тютюнового виробництва і зажадають зробити написи на упаковках більш чіткими, а також наклеїти на пачки сигарет жахливі картинки про шкоду куріння.

Україна повинна вжити заходів з обмеження впливу тютюнової продукції на політику в сфері охорони здоров’я. Від хвороб, що їх спричиняє куріння, в країні вмирає в кілька разів більше людей, ніж від інфекційних захворювань, СНІДу, травматизму і туберкульозу разом узятих, повідомляється в прес-релізі Коаліції громадських організацій За вільну від тютюнового диму Україну.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 23:12, , links to this post




«Суперечки про еволюцію – безглуздя»

З погляду богослова, суперечка про еволюцію або творення є абсурдною, підкреслив професор Московської духовної академії. Суперечки між прихильниками теорії еволюції (дарвіністами) і креаціоністами безглузді з погляду богослов’я та не мають життєвого значення, вважає Алєксєй Осіпов, професор Московських духовних шкіл.  ”Я вважаю, що подібні суперечки - це сумне явище нашого часу. Фундаменталісти

-креаціоністи не розуміють дуже простої речі: для богослов’я питання про креаціонізм або еволюціонізм є безглуздим”, - заявив А. Осіпов в кулуарах конференції “Наука. Філософія. Релігія”, організованої Фондом Андрія Первозванного в Підмосков’ї цього тижня.

На думку богослова, для тих, хто визнає буття Бога, визнає, що Бог є джерелом існуючого світу, такого питання не існує. “Це справа Божа, як творити: відразу всі види в цілісному вигляді або дати закони, за якими розвивався б цей світ”, - пояснив А. Осіпов.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 23:04, , links to this post




Правосуддя в Ірані: Око за око!

В Ірані осліплять чоловіка, котрий осліпив жінку кислотою. Так буде дотриманий принцип “однакового воздаяння”. Чоловік, що осліпив жінку кислотою через те, що вона відмовилася вийти за нього заміж, буде також осліплений, повідомила місцева газета ” Etemad-e Melli” у четвер. За ісламськими законами він буде також осліплений кислотою. Це рішення прийняв суд в середу на основі системи ” однакового

воздаяння”, повідомляє Reuters.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 22:59, , links to this post




Сьогодні білоруське свято – День Героїв

Сьогодні білоруське свято – День Героїв всі парафії БАПЦ і БГПР у всьому світі о 18.00 за Мінським часом читатимуть Канон усім білоруським святим. Та цього разу до нього буде додано також акафіст священомученику Василю (Липківському), який білоруські православні брати уже за сьогодні встигли перекласти і видати по парафіях. Незабаром переклад з'явиться в бібліотеці «Камунікату», а нині

вже доступний для завантаження з нашого сайту.

Довідка від редакції: 88 років тому, 27 листопада 1920 р., на Случчині почалися бойові дії проти більшовиків, які надходили зі сходу. Збройний опір чинила 1-а Слуцька бригада, що складалася з 2-х полків: Слуцького і Грозівського. Бригада, а нею керував Антон Сокал-Кутиловський, була сформована відповідно до рішення З'їзду случчаків, що відбувся 14 листопада, на ньому також було створено політичний орган – Раду Случчини (очолив Володимир Пракулєвіч). Повстанці визнавали верховною владою в Білорусі Найвищу раду БНР.

Случчани утримували фронт протяжністю 60 км по лінії Капиль-Цімкавичі-Визна, а найзначніші бої відбулися біля сіл Морач, Визна, містечок Капиль і Сємєжава.13 січня повстанці навіть змогли захопити Сємєжаву.Під кінець січня повстання було придушене, а повстанці були змушені перейти за річку Лань, на польський бік кордону.

Завантажити акафіст білоруською мовою:

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 09:49, , links to this post




Тимошенко по-христиански полюбит…

Мэр Киева Леонид Черновецкий надеется на христианскую любовь к нему со стороны премьер-министра Юлии Тимошенко и собирается стать вечным мэром. Об этом Черновецкий сказал журналистам, отвечая на вопрос, как он поздравил Тимошенко с днем рождения. “Цветы самые красивые, какие только возможно красивой женщине, я подарил. Надеюсь, она (Тимошенко) покается, придет к Богу

и полюбит киевского мэра, тем более, что мэром я собираюсь быть вечно”, - сказал он. Когда Черновецкого переспросили на какую именно любовь Тимошенко он рассчитывает, он ответил, что исключительно на христианскую.

“Она (премьер-министр) полюбит меня, конечно, в христианском плане, потому что у меня одна жена, и я менять ее не собираюсь”, - сказал он.

Также он заверил, что не дарил премьеру ничего кроме цветов, потому что дарить какие-либо подарки он считает неправильным и коррупционным. Кроме того, он считает, что Тимошенко - политик с большим будущим.

Напомним, что премьер-министр Юлия Тимошенко, являющаяся лидером блока своего имени, в четверг отмечает 48-летие. Тимошенко родилась 27 ноября 1960 года в Днепропетровске.

Источник: Украинские новости

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 04:25, , links to this post




Про необхідність вірити й вірувати

Як ми вже згадували попередньо, віра — це природна властивість людини. Без віри ми не можемо існувати в нашому щоденному житті. Віра — це необхідність людини від початків її існування на землі. При самому нашому народженні, як окремої істоти, наші мати-батько мусять довіряти чи повитусі, акушерці, чи лікареві. У своїм зрості, догляді, харчуванні дитина має довірятися, вірити своїй матері. Коли ми

захворіємо, то в багатьох випадках все наше життя залежить від діагнозу, приписаного лікарем рецепту й — у великій мірі — від знання й чесності та сумлінності аптекаря-фармацевта. А ми ж тим людям маємо саме вірити, коли вживаємо приписані ліки, бо перевірити їхню компетентність чи чесність й ставлення до нас нам просто неможливо.
А коли вже довіряємо лікареві-хірургові, щоб він розрізав наше тіло, робив операцію, коли від його вмілості залежить все наше тілесне життя, то ми мусимо йому дуже вірити, бо раціонально перевірити його нам неможливо.

У спільній праці двох чи більше людей, часто від руху, дії одного із них залежить життя другого. Хто працював у копальні, в ливарні, на фабриці (а автор цих рядків працював на тих підприємствах), на будівництві, той знає, що люди мусять вірити, довіряти один другому бо інакше працювати на виробництві було б просто неможливо. Від натиску на єдину кнопку, часто залежить життя десятків і сотень людей.

Коли ми сідаємо на поїзд, літак, то ми маємо мати віру, довіряти не тільки машиністові локомотиву, пілотові літака, а зразу багатьом, особисто нам незнаним людям: і тим, що виробляли, складали ті машини, і тим, які регулюють рух.
Коли б ми не могли довіряти людям, то особливо в нашу добу, в ХХ-му столітті, нам майже нікому не можливо було б жити в людському суспільстві. На необхідності довіряти людям подібним до нас, людям недосконалим, як ми знаємо кожен по собі, основується все наше життя.

І коли ми довіряємо недосконалим людям, які можуть мати всілякі гріховні пристрасті й наміри, то тим більше ми маємо вірити безмежно Богові-Творцеві нашому, Який нас створив, дав нам у дарі Ним же створену планету Землю, з усіма багатствами різновидностей життя — рослинного й тваринного світу, з усіма умовами для існування життя в гармонії, в достатку й красі.

Якщо ми можемо довіряти наше життя людям, які можуть помилятися, які можуть мати злі наміри, які можуть бути байдужі, то як безмірно більше й безмежно ми маємо довіряти Богові, прирікати своє життя “Творцеві неба і землі, і всього видимого й невидимого”, який має батьківську любов до нас — Його дітей, Який опікується нами.
Сам «Бог є любов», як свідчить ап єв. Іван (І Ів. 4:8). Якщо ми всі вважаємо, що любов найбільш приємне відчуття, найбільший дар, що уприємнює нам життя на землі, то Бог є виявом найбільшої любові у всесвіті, і Він з любові до нас, людей, щоб спасти нас від загибелі, послав Сина Свого Єдинородного…. щоб ми через Нього жили ( Ів. 4:9).

Отже такому Богові Любові ми не тільки віримо, у Нього ми віруємо, на Нього покладаємо всю нашу надію, його волю, Його постанови ми прирікаємо виконувати - не з примусу, а з свідомості й любові, бо ж то все Для нашого добра. Амінь.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 04:15, , links to this post




Чи ми є в боргу перед російським народом?

Росіяни, мов зачаровані, запаморочені своєю імперською славою (хоч це більш ганьба), вважають себе старшим братом України, а зі сторони виглядають дивно. І ніяк не приходить до них просвітлення і здоровий глузд. Це стосується навіть - і в першу чергу - духовних осіб і духовного начальства. Спробуємо розглянути справу по порядку. Києву, «матері городів», - дві з половиною тисячі років.

Чи може він рахуватися «матір’ю городів російських»? Росія ж з’явилася пізніше. А набагато раніше на північ від Чорного моря жили «кимерійці», «яже єсть великая Скуфь». Були на степах «царські скифи», які випасали табуни коней та всякої іншої худоби. «Скифи-орачі» займалися хліборобством і жили, найправдоподобніше, недалеко від Трипілля, колиски цивілізації, а це вже є Київщина. В Києві дійсно міг бувати святий апостол Андрій Первозванний, коли проповідував у Скифії.

Князь Кий жив у V - VI столітті (християнської ери) і часто їздив у Константинопіль, бо там був охрещений. В час його князювання наїхав на Київ Атила з гунами й хозарами. На Захід, на франків і Рим, він ходив десь у VI столітті, вважаючись зятем Кия. Гуни, вибравшись на Захід, залишили на Київщині й до Азовського моря хозарів. Про той час не маємо історичних звісток, є такі тільки від 860 року, коли в Києві княжив києвич Аскольд. Аскольд відновив у Києві християнство й охрестив киян. Новгород і Псков на той час були колоніями Києва. Новгородці запросили варяга Рюрика, який послав Олега вбити Аскольда.

Загублене гунами християнство відновив князь Аскольд, а Володимир Рюрикович, змушений обстави-нами, що склалися у східній Європі, відновив і поставив під опіку держави християнство у Києві. Церква підлягала Константинополеві, але й була автокефальною. Був русич митрополит Іларіон, а пізніше - Климент Смолятич.
Зруйнувати до кінця Київську державу допомогли монголам півмонголи - північні євразійці, монголи за своїм характером. У себе створили державу й автокефальну Церкву. Захотілося їх князям стати на місце Русі. Тепер смоленський митрополит Кирилл (Гундяєв) має сміливість говорити, що саме слово «автокефалія» православним несприйнятне. Коли в 1948 році в Москві святкували «500-летие русской автокефалии», то він повинен би про це знати. Так він хоче скрити довгочасну неканонічну російську автокефалію. Хіба ж це личить митрополитові?

Невже росіяни вважають купівлю у турків права на Київську митрополію святим, канонічним актом? Тоді їх слід сприймати як тих, що обманюють Бога, оббріхують Церкву та її порядки, скидають вину на змушеного Константинопільського Патріарха, приписують Христовій установі брехливість і неправду. Свою Церкву тим самим видають за церкву одних брехунів. Тоді вони не гідні називатися християнами, бо зневажають Православ’я перед іншими конфесіями та народами. Не варті вони доброго слова разом із своїм шовіністом-патріархом і в теперішній час.
Невже російські архієреї настільки неграмотні чи ненормальні, коли не задумуються над тим, що діялося з їх Церквою в добу Петра І і після нього? їх «сліпі поводирі сліпих» не змогли, однак, обманути ні Арсенія Мацієвича, ні Григорія Сковороду. Не спіймався й Шевченко. В ті часи Церква давала наказ виявляти тайну сповіді, а російських архієреїв це не лякало й не боліло. Чи віруючі вони?

Гармонійний спів з України цар Федор Михайлович також присвоїв Росії незаконними, «лівими» дорогами. Скорочене вісьмиголосся поліфонічного співу занесли туди із Києва забрані Пикулецькі, Ділецькі та інші, яких пізніше змінили і доповнили різні Мєзенцеви. Ще пізніше опрацювали спів по-своєму Бахмєтьєв, Бекаревич та Львов. Але ж цей витвір українського музичного духу назвали «русским церковным пением». Музику класичного західного стилю створили Бортнянський, Березовський, а на російський манер перетворили Глінка та Чайковський. Росіяни Архангельський, Староруський, Виноградов творили, по суті, українську музику. Тобто, росіяни присвоїли собі культурне надбання українського народу.

Найкращих українських ікон в Україні давно немає. Всі вони в російських музеях та галереях, нахабно забрані з України різними російськими патріотами-злодіями, починаючи ще від Андрія Боголюбського. Таким же способом забрані з України її давні книги, Євангелії, Псалтирі, письменницькі твори та хроніки-літописи. Все присвоєне Росією.
Доводиться дещо сказати й про канонічність «сергіянської єресі». Не ми її так назвали, а самі росіяни. «Канонічність» нібито появилася у святкування « 500 -летия русской автокефалии», 1948 року, коли були з дозволу Сталіна запрошені (і багатими дарами й золотом обдаровані) вбогі матеріально Церкви Близького Сходу. Можливо, був і тиск, подібно як у ті часи, коли Константинопільського Патріарха вкинули в ополонку, довго там тримали и вимусили підписати документ про створення Патріархії в Москві. Це давня і страшна історія.

А в 1948 році на святкуванні були й Церкви південної Європи - Сербська, Болгарська й інших країн, що стали васалами атеїстичної держави СССР. Тут мусимо дещо оправдати духовних, що служили в тій сталінській Церкві. Справа в тому, що іншої Церкви в колосальній імперії вже не було. Все закрила московська комуна. Ніякої іншої Церкви не було ні в Галичині, ні на Волині, бо канонічну Автокефальну Церкву в Польщі (до якої на той час входили і українські землі) більшовики об’явили неканонічною і підчинили її московській, коли захопили Польщу. А віруючі люди не могли жити без хрещень, вінчань, похоронів та поминань, без сповіді та Святого Причастя. Митрополит Сергій Страгородський тоді ще був в сані, як і багато священиків - його однодумців.

Правда, пізніший вплив обновленців та інших російських сект (православного напрямку) теж знизили канонічність тієї сергіянської Церкви, але порятунку не було, а її контакти зі східними Патріархатами надавали їй поваги. Нам прийшлося чекати аж на «перебудову» Горбачова. Та росіяни, які звикли мати Церкву, залежну від держави, - були цілком спокійні. Сергіянства не визнавала «Зарубежная Православная Церковь».Тепер російська канонічність вповні опирається на імперську силу, і навіть доходить до того, що Москва вже погрожує Константинопільському Патріарху.

На совісті Російської Церкви лежить вина щодо створення в Україні філаретівщини. Московські ієрархи добре знали про закриття митрополитом Філаретом духовних семінарій у Києві й Луцьку, знали про закриття найбільшої святині України - Печерської Лаври і віддання її атеїстам разом з мощами святих на поруганія. Тоді обнажених святих розклали на столах і досліджували разом з муміями князів Вишневецьких, забраними з гробниць вишневецького костьолу. Мовляв, ніякої різниці немає між святими й грішниками (при цьому не роблячи різниці між набальзамованою мумією і тілом святого, збереженим природою під Промислом Божим). Згодом Патріарх Пимен відібрав у Філарета монастирі Почаївський і Корецький, бо це були джерела доходів.

І моральний стан екзарха був їм добре відомий, але тоді московських ієрархів це не боліло. Вразила їх вимога дати автокефалію екзаршій Церкві. Знаємо всі, як митрополит Філарет поставився до УАПЦ та її Патріарха Мстислава, як злякався, побачивши швидке поширення автокефалії, і кинувся до Москви, але там його позбавили сану і заборонили служіння. Безбожникові це не перешкодило створити з Кравчуком свою приватну «церкву» (як Сталіну з Сергієм). Диво-дивне, що цієї церковно-більшовицької справи досі не можуть зрозуміти «хохли», - ті, що й далі служать сталінській Церкві, яка не відважується канонізувати мучеників більшовизму тому, що для них немає в радянських документах реабілітації. Виходить, російська канонічність базується на тому, що скажуть комуністи!!! Це страшна ганьба і стид. Таких архієреїв треба би прилюдно викрити і показати їх безбожність.

( Далі буде… )

Святійший Патріарх Димитрій, (Ярема)З праці “Розмови про страшне сьогодення”.
Київ 2001 р./ Браство УАПЦ

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 03:41, , links to this post




Аделаджа звинувачує Луценка в наклепі

Пастор церкви Посольство Боже Сандей Аделажда звинувачує міністра внутрішніх справ Юрія Луценка в наклепі про причетність церкви до діяльності фінансової групи King’s Capital. Про це повідомила прес-служба церкви. “Я вірю в найкраще в людині й тому щиро молюся й прощаю пана Луценка за його необґрунтовані заяви й поширення наклепу”, - цитує прес-служба Аделаджу. Аделаджа вважає,

що правоохоронні органи не мають морального права допускати у своїх діях відвертий шантаж, тим самим, вводячи в оману українців.

Пастор припустив, що Луценко має потребу в регулярному відвідуванні церкви й молитвах про нього.

Тому він запросив міністра відвідувати будь-яку церкву, а сам має намір молитися за його духовне відродження.

Аделаджа припускає, що після цих молитов Луценко покається й доведе, що віруюча людина не може поширювати наклеп і плітки.

При цьому пастор зазначив, що його церкву відвідали близько 2 млн. українців, і він не може відповідати за дії кожного з парафіян.

На думку Аделаджи, люди самі відповідають за свої вчинки перед Богом і законом.

Раніше міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко заявив про причетність до організації діяльності фінансової групи Kings Capital керівника релігійної організації Посольство Боже Сандея Аделаджи.

За матерiалами: Українські новини

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 02:44, , links to this post




Цей день в історії: 27 листопада 1095 року

У цей день 913 років тому, Папа Римський Урбан II на соборі в Клермоні проголошує Перший хрестовий похід. Тоді папа Урбан II закликав до хрестового походу проти сельджуків, які захопили Святу землю і шляхи паломництва в Малій Азії.  До 1096 року було зібране багатотисячне ополчення, переважно з селян і бідних лицарів Північної і Центральної Європи, котре не мало ні коней, ні запасів продовольства і влаштовувало

по дорозі на Схід жорстокі єврейські погроми, розбоєм здобуваючи собі провіант. Більша його частина була перебита ще в Європі, а решта загинула в Малій Азії від рук сельджуків. Слідом за бідняками в Святу Землю направилось зібране по всій Європі лицарське військо, котре очолили імениті сеньйори, в тому числі брати французького і англійського королів.

В 1097 році вони з’єднались в Константинополі з візантійською армією.

3 червня 1098 року після шестимісячної облоги лицарями-хрестоносцями завойовано місто Антіох (сучасна Сирія), що пербувало під владою турків-сельджуків. Місто було розграбоване, а тисячі мусульман вбиті.

7 червня 1099 — війська хрестоносців під керівництвом герцога Нижньої Лотарінгії Годфріда Бульонського підійшли до стін Єрусалиму і почали його облогу, а 14 липня взяли штурмом Єрусалим і вирізали майже всіх мусульман і євреїв (близько 40 тисяч людей) та спалили мечеті і синагоги.

Після цього було засновано головну державу хрестоносців — Єрусалимське королівство, першим правителем якого став герцог Нижньої Лотарінгії Готфрід Бульонський, взявши собі титул «заступника Гроба Господнього».

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 01:06, , links to this post




Фоторепортаж: Міжхристиянська зустріч в Одесі

Вечером 26 ноября в храме Св.Андрея Первозванного Украинской Греко-Католической Церкви состоялся молебен представителей разных христианских общин. Молебном в Одессе началась социальная неделя «На пути к солидарности украинского общества». Её организаторами стали Европейский институт социальных коммуникаций, Научно-иследовательский комитет по вопросам социологии религии Социологической ассоциации Украины, Детский реабилитационный центр «Дом с ангелом», Одесский областной благотворительный фонд “Содействие”,

Украинско-польская школа лидеров, Институт лидерства Христианского гуманитарно-экономического университета, Одесско-Крымский Экзархат Украинской Греко-Католической Церкви, Одесско-Симферопольская епархия Римско-Католической Церкви, Евангельская Реформатская Пресвитерианская Церковь г.Одессы при содействии Управления внутренней политики Одесского городского совета, Управления социальной защиты населения и труда Одесского городского совета, Управления информации Одесского городского совета, Южно-Украинского отделения Социологической ассоциации Украины, Кафедры журналистики ОНУ им. И. И. Мечникова, Высшего института религиозных наук им. Св. Фомы Аквинского, Школа Апостольства мирян им. Станислава Шульминского.

Социальные недели с успехом уже прошли в Киеве и Донецке. В совместном молебне в Одессе приняли участие духовенство Украинской Автокефальной Православной Церкви, Украинской Греко Католической Церкви, Римско Католической церкви, Немецкой Евангелической лютеранской церкви, Реформаторской церкви, представитель Евангелического альянса, преподаватели Христианского гуманитарного экономического университета. В рамках Социальной недели в Одессе пройдет ряд общественных, научных, культурных и религиозных мероприятий.

Методические семинары проведут работники общественных организаций. 27 ноября состоится мастер-класс сотрудников Детского реабилитационного центра «Дом с Ангелом», а 28 ноября - семинар участников Украинско-польской школы лидерства, посвященный вопросам создания и работы студенческих организаций. Благотворительный органно-хоровой концерт состоится 28 ноября в помещении Евангельской реформатской пресвитерианской церкви Одессы.

Все средства, собранные на этом концерте, будут переданы на развитие Детского реабилитационного центра «Дом с Ангелом».

Священник Украинской Автокефальной Православной Церкви, о.Александр Филиппов в интервью корреспонденту Интернет газеты «Взгляд из Одессы» отметил, что подобные мероприятия помогают поделится опытом социальной работы, наладить взаимовыгодные контакты. «Такие мероприятия в Одессе крайне необходимы».

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 00:25, , links to this post




Святий отче наш Василіє, моли Бога за нас!

Прес-служба Патріархії УАПЦ доводить до відома духовенства та мирян, а також усіх зацікавлених, що нами був підготовлений до друку унікальний, такий що раніше не видавався, Акафіст Священномученику та Ісповіднику віри Православної Василію, митрополиту Київському та Всієї України. Згідно оприлюднених документів КДБ, саме в цей день, 27 листопада 1927 року Владику було розстріляно.

Повнотою УАПЦ на Помісному соборі було визначено нинішній день вважати за день усіх Новомучеників землі Української. Вшановуючи світлу пам’ять усіх українців, що полягли від рук безбожницької влади закликаємо усіх скористатися нашим новим виданням, та прочитати Акафіст у себе на парафіях чи на домашній молитві.

Моліть Бога за нас, всі святі землі Української!

Завантажити акафіст:

Тропар священномученику Василію

Явився ти отче Василіє, правдивим світлом землі української. Ми ж шануючи велике архипастирське покликання твоє, з небес Самим Христом дане, просимо заступництва твого за увесь народ свій : проси у Бога пом’якшення сердець всіх людей, і душам нашим великої милості.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 00:02, , links to this post




Джексон перейшов з єговістів у іслам
Середа, 26 листопада 2008 р.

Він зробив це за прикладом свого продюсера. Поп-зірка Майкл Джексон став мусульманином. За інформацією західної преси, до рішення прийняти іслам співака підштовхнули його продюсер і композитор, які сповідують цю релігію. До цього артист перебував в секті “Свідки Єгови”, повідомляє сайт газети “Труд”. З посиланням на джерело в оточенні співака видання повідомляє, що ці люди розповіли артистові про

свою віру та повідали, що самі сталі кращими із прийняттям ісламу.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 23:27, , links to this post




Від завтра: Початок Різдвяного посту

15 листопада - 24 грудня (28 листопада - 6 січня н. ст.) Розпочинається Різдвяний піст. Він випереджає собою свято Різдва Христова за сорок днів, і називається також Пилиповим постом («Пилипівкою»), тому що починається після 27 листопада - дня пам’яті апостола Пилипа. Різдвяний пост установлений для того, що ми до дня Різдва Христова очистили себе покаянням, молитвою й постом, щоб з чистим

серцем, душею й тілом могли благоговійно зустріти Сина, що з’явився у світ Божий й щоб, крім звичайних дарунків і жертв, принести Йому наше чисте серце й бажання слідувати Його навчанню.

Правила помірності, запропоновані Церквою в Різдвяний піст, настільки ж суворі, як і Петровий піст. Зрозуміло, що під час посту заборонені м’ясо, вершкове масло, молоко, яйця, сир. Крім того, у понеділок, середу й п’ятницю Різдвяного посту уставом забороняються риба, вино і єлей і дозволяєтся приймати їжу без масла (сухоядіння) тільки після вечерні. В інші ж дні - вівторок, четвер, суботу й неділя - дозволено приймати їжу з рослинним маслом.

Риба під час Рождественського поста дозволяється в суботи, неділі й великі свята, наприклад, у свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, у храмові свята й у дні великих святих, якщо ці дні доводяться на вівторок або четвер. Якщо ж свята випадають на середу чи п’ятницю, то дозвіл поста покладено тільки на вино і єлей. З 2-го січня по 6 січня пост підсилюється, і в ці дні навіть у суботу й неділю риба не благословляється.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 23:18, , links to this post




Спростування з Донецької єпархії УПЦ КП

У зв ‘ язку з тим, що Священий Синод УПЦ-КП з великим поспіхом виключив Архієпископа Донецького і Маріупольського ЮРІЯ зі складу єпископату УПЦ-КП без присутності самого Владики Юрія та не взяв до уваги його справедливі звинувачення на адресу патріарха Філарета (Денисенка) прес-служба Донецької єпархії УПЦ-КП уповноважена заявити наступне:  1.Священі канони Святої

Православної Церкви захищають Єпископа, який відмовляється підпорядковуватися предстоятелю, який звинувачений у єресі та шкодить церковній єдності: «Єпископ,що відділився від Митрополита або Патріарха через їх єресь,що засуджена Отцями, невинен» Двукр.15. Тому дії Синоду УПЦ-КП носять явно замовний характер та направлені на те,щоби догодити особі патріарха Філарета будь-якою ціною, навіть ціною грубих канонічних порушень.

2.М’яке формулювання постанови Синоду тільки підтверджує попередню тезу, залишає для Владики Юрія двері видкритими, звичайно зважаючи на страх патріарха Філарета, що вчинок Архієпископа Юрія викличе ланцюгову реакцію у всій УПЦ-КП.

3.Несінитниці, що викладені у “Заяві прес-центру Київської Патріархії” взагалі не витримують критики з точки зору здорового глузду тому, що не мають під собою будь-яких реальних підстав. Мабуть «талановитий» журналіст пан Зоря (який так не «хотів» влади та «не очікував» єпископства) і є автором всіх цих листів та звернень до Синоду Ассірійської Церкви від імені Владики Юрія, якщо взагалі вони існували у природі.

4.Власним коштом «грошолюбного» та «славолюбного» Архієпископа Юрія на Донеччині було придбано не один маєток для функціонування парафій УПЦ-КП про, що добре знає патріарх Філарет. Навіть маєток у рідному селі патріарха Філарета на якому побудовано Вознесенську церкву УПЦ-КП частково придбано за кошти Архієпископа Юрія, тому подібні звинувачення на його адресу не мають під собою буд-яких підстав.

5.Екуменічні стосунки між інославними християнськими церквами та Донецькою єпархією УПЦ-КП за керівництва Архієпископа Юрія не відрізнялися від подібних екуменічних контактів в інших єпархіях УПЦ-КП та спільних молитов під час державних заходів за участі патріарха Філарета (як наприклад у Софії Київській за участі різних,не тільки християнських конфесій). Не йдуть вони також у ніяке порівняння з «екуменізмом» патріарха Філарета, який у свій час молився у італійському місті Барі із буддистами, язичниками та шаманами під час його «екуменічних» відряджень.

6.Насамкінець, прес-служба Донецької єпархії УПЦ-КП заявляє, що рішення Синоду УПЦ-КП від 26 листопада 2008р. не мають для повноти єпархії будь-якого значення та сили.

Донецька єпархія будуватиме своє духовне життя не оглядаючись на патріарха Філарета та його «кишеньковий» Синод.

Прес-служба Донецької єпархії УПЦ-КП

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 22:51, , links to this post




“Сандей довірлива людина, як дитя…”

Мер Києва Леонід Черновецький, що як відомо, є прихожанином церкви “Посольство Боже”, вважає, що її пастор Сандей Аделаджа не причетний до махінацій фінансової групи «Кінгз Кепітал». Про це Черновецький сьогодні сказав журналістам. “Сандей - мій друг, я за нього ручаюсь. Ніякого відношення ні до яких фінансових операцій він не має. Він доверлива людина, як дитя”, - сказав Черновецький. Також він 

висловив жаль з приводу того, що позбавлений можливості відвідувати цю церкву через різні провокації.

Крім того, Черновецький вважає, що проблеми у Аделаджі виникли у зв’язку з тим, що в його церкву ходив мер.

Нагадаємо, що міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявляє про причетність церкви “Посольство Боже” до діяльності фінансової групи «Кінгз Кепітал».

Джерело: Українські новини

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 10:00, , links to this post




Священник выставил икону… со Сталиным

В РПЦ все чаще звучат призывы причислить Сталина к лику святых, поскольку он якобы был глубоко верующим и праведным человеком. Настоятель храма святой княгини Ольги города Стрельна игумен Евстафий (Жаков) выставил икону блаженной Матроны Московской, на которой кроме самой «матушки Матроны» изображен и Сталин. Дело в том, что по одной из легенд о Блаженной Матроне,

она имела доверительные беседы со Сталиным, а осенью 1941 года приняла у себя его, очень озабоченного положением в Москве, и успокоила, сказав: «Ты один останешься в городе. Всех отправляй, а город не сдавай. И не сдашь».

Именно эта встреча изображена на иконе. Причем Сталин, написанный в полный рост, с большим портретным сходством, выглядит гораздо внушительней «матушки». Прихожане, отказываясь прикладываться к такому святому образу, высказали отцу Евстафию свое недовольство, после чего он перенес икону в нижний придел храма. Свою инициативу священник объяснил так: «Чувство, что Сталин – отец народов, что он отчасти и мой высокий отец, – это чувство не покидало меня всю жизнь. У меня было два отца, кроме Отца Небесного: один – мой отец по плоти, а другой отец – это отец народов, который был строг, который судил, который, может быть, ошибался, но который все равно был отцом моей страны».

По странному стечению обстоятельств одновременно с явлением «иконы святого Иосифа» группа коммунистов Санкт-Петербурга обратилась к патриарху с предложением канонизировать Сталина. Ни демарш отца Евстафия, ни православные игрища питерских коммунистов не получили сколько-нибудь внятной оценки руководства РПЦ.

«В патриархии нет таких сил, которые могли бы прекратить это страшное по своей сути движение. Эти требования канонизации и то, что мы видим по телевизору, как идут на какие-то демонстрации пожилые женщины и мужчины и несут одновременно портреты Сталина и православные иконы – знак ужасный, знак того, что люди совершенно потеряли ощущение правды, истины», – считает настоятель московского храма царя-мученика Николая протоиерей Михаил Ардов.

По материалам: Новые известия.

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 09:49, , links to this post