То, что не пошло в эфир ч.1
Середа, 31 грудня 2008 р.
Из каждой сотни людей только пятеро способны самостоятельно принимать решение. Именно эта условная пятерка из сотни, способна внимательно и осознано слушать собеседника длительное время. Но телевиденье рассчитано на остальных девяносто пять жаждущих зрелищ граждан. Именно для них
созданы т.н. форматы сюжетов теленовостей: репортаж, история и расследование. Именно под них выведена формула, что интервьюируемого зритель не может слушать более 30-40-ка секунд. При этом человек весьма доходчиво и интересно может рассказывать больше часа.
То, с чем я хочу Вас ознакомить – расшифровки интервью специалистов, короткие фрагменты из которых показали в новостях. Потому я решил наиболее интересные интервью, после эфира, публиковать на «ОРД». Начну с фрагмента – оно занимало более 40-ка минут – интервью, которое дал глава общественной организации «культы и общество» Валерий Червоненко. Темой разговора, была история компании «Кингз-Кепитал».
- Что произошло с «Кингз-Кепитал»?
- То, что произошло с организацией «Кингз-Кепитал», это уже называется аппетит пришел во время еды. Чем больше церковь количественно растет, тем больше запросы лидеров. Поэтому лидеры этих организаций начинают открывать какие-то предприятия, через которые проходят эти деньги. Более того – лидеры выискивают среди прихожан людей, которые могут организовать какой-то бизнес, они финансируют этот бизнес, контролируют этот бизнес и, опять же, от этого бизнеса они получают как «десятину», так и «пожертвования»… (6.18-7.19).
- Можно подробнее о схеме поборов?
- Если маленькая церковь, то там просят пожертвовать пастырю на бензин. Просят пожертвовать пастырю на еду, в полном смысле слова… (7.20-7.38)
- То есть скандалы еще тут будут?
- Если мы говорим о «Посольстве Божьем», то следующий скандал, который может возникнуть – это «Клуб 1000 миллионеров». Я видел видеозапись заседания этого клуба в апреле месяце, и духовный лидер этого клуба неоднозначно сказал, что они должны собрать «общак», деньги вложить в некоторые банки. Но самое интересное – цель вкладывания в эти банки. Что если власть будет давить, то они смогут забирать деньги с банка и так влиять на власть. (8.51-9.31) В принципе о чем говорит духовный лидер этого клуба? – он говорит о создании экономического кризиса в Украине. И этот «Клуб 1000 мллионеров» он весьма популярен среди харизматического движения. И люди, бизнесмены, которые вступают в этот клуб, они искренне верят в то, что эти деньги нужны Господу…( 9.31-10.08)
- А причем здесь вера в Бога?
- В данном учении говорят, что христианин бедным быть не может. Христианин может быть только богатым. И среди адептов формируется искреннее мнение о том, что если ты бедный, значит в тебе мало веры. Люди, которые способны зарабатывать деньги – они создают свои фирмы. Но они духовно и психологически подчинены своим лидерам. И когда лидер придумывает то, как собрать деньги, он что говорит, что деньги христианские. И божьи, чистые, деньги нужно в кучу собрать и тогда они будут лучше работать. (10.45-11.41) И тогда твои деньги будут находиться не в «грязных деньгах», а среди чистых денег. Для нас звучит это… ну мы чувствуем сразу, что это «лохотрон», да? – но нужно знать психологию верующих – они верят в это. Для них то, что говорит духовный лидер – это истина… (11.41-12.07)
- Ну, вот сейчас обманули людей, и что? Они не боятся расправы «благодарной» паствы?
- Сейчас эти духовные лидеры будут говорить ,что это происки сатаны. Что это сатана напал на чистые деньги, на божьи деньги и это есть происки сатаны. И люди потеряв эти деньги, они будут думать о том ,что они плохо молились. У них было мало веры в Господа. У них было мало веры в то, что эти деньги могут сделать новые деньги, которые будут работать на Господа… (12.25-12.59)
- А дальше: нет заявлений – нет преступления, так?
- По законодательству Украины, для того, чтобы создать церковь, надо собрать 12 человек, зарегистрировать и рассказывай, что Господь хочет, чтобы они давали деньги. Чем больше они будут давать денег, тем больше их будет любить Бог. Налоговая? - к данной организации у нее путь закрыт. Почему? – это нужно спросить у налоговой инспекции… (13.20-13.44)
- Ну, а если без налоговой, проще?
- Это мы сейчас… мы говорим о коммерческой деятельности. О переплетении коммерческой деятельности и культа. По сути – это уже религиозно-коммерческий культ. Но мы еще ничего не говорим о том, что в этих культах любят играть в политику. (14.19-14.40) И то, что я говорил про «Клуб 1000 миллионеров», то духовный лидер этого культа он неоднозначно заявил, для чего им нужны общаковые деньги – для влияния на политику в стране. И для продвижения, возможно, и его в политику… (14.50-15.01)
- Одно время с адептов «посольства» собирали деньги на строительство храма. После этой истории из посольства многие ушли. Вы общались с теми, кто скидывался?
- Мы задавали вопрос, как они воспринимают то, что они давали деньги на постройку большого храма, а на сегодняшний день этого храма нет? На сегодняшний день, они естественно, себя ощущают лохами. КК показал негативную сторону, которая присуща религиозной организации «Посольство Божье», но не только «Посольство Божье». В большинстве религиозных организаций харизматического направления есть такие явления… (15.40-16.31) Это был развод людей на их личные деньги. То есть они свои личные деньги собирали в кучу. Если вам предлагают рекламу и банк говорит несите деньги в наш банк. То есть банк несет ответственность за ваши деньги. Но тем не менее, когда лопаются банки, деньги пропадают. Ну, в принципе, тут тот же сценарий… (17.28 -17.51)
- Насколько реально обманутым людям получить назад свои деньги из такой организации как «Посольство Божье»?
- Быстрее всего, что им ничего не вернут. То есть они могут заявление в милицию и позабирать – им внесут это в голову. Скажут, что они плохо молились…(18.50-18.57)
Юрий Колесников, «ОРД»
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 03:57,
, links to this post
Дожилися: “Термінатор”- культурне надбання!
Бібліотека Конгресу США включила фільм Джеймса Камерона Термінатор (1984) у список 25 фільмів, які визнано в 2008 році культурним надбанням країни. Про це повідомило у вівторок агентство Reuters. Низькобюджетний блокбастер, який знято всього за 6,4 мільйона доларів, став одним із найбільш відомих фільмів в історії кінематографу, а Арнольд Шварценеггер, що виконав у ньому роль
кіборга з майбутнього, здобув світову славу, і став одним із символів голлівудського кіно. Пізніше було знято два сиквели Термінатора: Teрмінатор II: судний день (1991) і Термінатор III: повстання машин (2003), а також телесеріал Термінатор: хроніки Сари Коннор”(2008). Ще один фільм Термінатор IV: Нехай прийде рятівник вийде у прокат в 2009 році.
Щорічно Бібліотека Конгресу США відбирає для своїх фондів по 25 фільмів, що представляють історичну, культурну або естетичну цінність. У 2008 році поряд із Термінатором до списку увійшли такі фільми, як Людина-невидимка (1933), Асфальтові джунглі (1950), Особа в натовпі (1957), Холоднокровно (1967), Позбавлення (1972) та інші. У загальній складності у фільмосховку знаходиться 500 фільмів. Для них створюють спеціальні умови зберігання і регулярно проводять реставраційні роботи, щоб, наскільки це можливо, зберегти плівку в первозданному вигляді.
Добором фільмів займається спеціальне журі, яке враховує культурне та історичне значення фільмів. За правилами, у список можуть включити тільки відеоматеріали, яким не менше 10 років. Працівники Бібліотеки конгресу, які складають Національний реєстр вже 20 років, працюють безпосередньо зі студіями, яким належать авторські права, щоб забезпечити збереження оригінальних копій відеоматеріалів.
Найстаршим фільмом у списку є німа чорно-біла стрічка У кузні, яку знято в 1893 році.
У цьому році в колекцію також увійшли фільми Аллилуйя, який потряс Америку в 1929 році тим, що всі ролі в ньому виконували темношкірі актори, і Молитва Білого оленяти, який зняв Джеймс Янг Дір, перший режисер-індієць в історії кінематографу.
*****
Бібліотеку конгресу США засновано в 1800 році для американських законодавців і через рік вона нараховувала близько 800 книг і три карти. Відтоді її фонди нескінченно зросли - не завадили ні війни, ні дві серйозні пожежі.
За матерiалами: Lenta.ru, BBCrussian.com, NEWSru.com
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 03:05,
, links to this post
Ще один рік відходить у вічність…
Ще один рік відходить у вічність, а на зміну йому із вічності приходить новий рік. Так установлено Божим Провидінням, що минулі часи і роки відходять у вічність і вже ніколи не повертаються. Кожний наступний рік таїть у собі багато невідомого перед кожним із нас. І тому, зустрічаючи Новий рік, ми думаємо і ставимо собі питання, яким буде для нас наступний рік, чи буде він щасливим в нашому
людському розумінні?
Безумовно, що нам хотілось би сподіватись, щоб Новий рік приніс нам щастя, і я тою надією ми вітаємо наших рідних і друзів з наступним Новим роком, висловлюючи їм щирі побажання. У різних народів, відповідно з їх переконанням, є свої звичаї і свої традиції зустрічі Нового року.
Маємо і ми свої звичаї, і свої традиції. Часами наші народні звичаї, які від наших предків переходять із покоління в покоління, різняться між собою залежно від місцевості. Але усіх нас об’єднує традиція нашого спільного переконання, нашої віри, яка з’єднує нас, як дітей нашої Православної Церкви.
А Православна Церква має своєю традицією урочисто відправляти новорічний молебень і закликає своїх вірних дітей прийняти в ньому участь, щоб принести щиру подяку Милосердному Богові за Його ласку і любов до нас, якими Він обдарував нас у минулому році і попросити допомоги в ділах рук наших на наступний рік. Про все те і молиться наша Православна Церква в своїх глибоких по змісту новорічних молитвах, закликаючи нас вникнути в зміст тих молитв і від щирого серця просити Господа, щоб молитва наша була прийнята Ним.
Щоб простив Він нам і всім людям Своїм вільні і невільні гріхи в минулому році «злі нами содіяні», щоб не осудив нас по ділах нашим, по Своїй милості помилував нас; щоб благословив наступаючий рік Своєю ласкою, дарував мир і нелицемірну любов; щоб укріпив нас в православній вірі, в добрих ділах по Його святих заповідях, щоб посилав на землю потрібний дощ і сонячне тепло; щоб Церкву Свою укріпив, і всіх нас охоронив від видимих і невидимих ворогів.
В тому полягає заклик нашої Церкви, щоб ми при зустрічі Нового року пригадали собі ті помилки і злі вчинки, які ми вільно чи невільно зробили в минулому році, не повторювали їх, пам’ятаючи про те, що з кожним новим роком ми наближаємося до вічності і тому з кожним новим роком ми повинні духовно відроджуватися, ставати кращими в своїх ділах і вчинках, щоб з кожним роком все більше наближатися до Бога.
Я бажаю подати тут один приклад, як п’ятирічна дівчинка своїм чистим серцем зрозуміла тайну вічності, ціль і завдання людини в досягненні цієї вічності.
Дивлячись, як дорослі метушаться в приготуванні до зустрічі Нового року, п’ятирічна Оленка також хвилюється. Але її дуже турбує доля старого року, що з ним станеться? І вона звертається до свого тата з питанням:
— Тату, а куди дінеться старий рік?
— Минеться.
— А куди ж він дінеться?
— Минеться на зовсім.
— І більш не повернеться?
— Ні.
— Ніколи-ніколи?
— Ні.
— І ми більш не будемо жити в старому році?
— Ні, не будемо. Будем жити в Новому році, а потім будемо жити вічно, на небі, якщо будемо мати добрі вчинки.
Дівчинка задумалася, посумніла, а пізніше знову запитала:
— А як це — жити вічно?
— Вічно жити? …Якщо, наприклад, жити належно на землі, то значить робити різні добрі діла, тоді вічно будемо жити з Богом.
Оленка раптом пожвавішала, вона зрозуміла, що має робити і радісно сказала:
— Я зараз буду жити! Я «навернусь до неба». Я спати не буду, а весь час буду жити, жити, жити! Після того дівчинка стала робити різні добрі вчинки, допомагати своїй мамі. Як правильно зрозуміла чиста душа дитини, як треба жити, щоб «жити для неба», щоб марно не проходив час. Чи не слід і нам подумати про те, при зустрічі нового року?
Аби не витрачати марно часу в наступному році, разом зі своїми турботами про добробут, про збільшення свого маєтку, будемо краще збільшу вати число добрих справ та вчинків. Будемо ж просити Милосердного Господа, щоб благословив Він наступний рік, дав нам сил і допоміг здійснити в ділах наші добрі наміри і бажання.
«Українська Автокефалія»
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 02:46,
, links to this post
Завтра: Преподобного Іллі Муромця
Родом з Мурома, подвизався в Києво-Печерській обителі й помер близько 1188 р. Там, у Ближніх печерах його мощі перебувають і досі. Преподобний Ілля спочиває в молитовному положенні, склавши пальці правої руки так, як заведено й донині в Православній Церкві - три перші пальці разом, а решту два - притуливши до долоні. У період боротьби зі старообрядницьким розколом (кінець ХVII-ХIХ ст.
) цей факт із житія святого був сильним доказом на користь триперсного складання. 
Дехто з істориків вважають, що преподобний Ілля та билинний богатир Ілля Муромець - одна й та сама особа.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 01:01,
, links to this post
2008 Christmas Holiday Pastoral Letter
Вівторок, 30 грудня 2008 р.
2008 Christmas Holiday Pastoral Letter His Eminence, Metropolitan Mykhayil Metropolitan of New York
To our venerable hierarchy, clergy, religious and beloved faithful of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in America and the Diaspora: Peace, health, tranqulity and salvation at this holiday season, with my archpastoral blessing!
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІТЕ ЙОГО!
CHRIST IS BORN! GLORIFY HIM!
CRISTO HA NACIDO! GLORIÍQUENLO!
ولد المسيح! تمجيد الله!
Our observance of the “holiday season” is always a three-fold. From a secular perspective, there is the celebration of the changing of the year, reflecting on the events of the year which is passing, while expressing our hopes and expectations for the one which is about to begin. In the Christian culture, we make much to do in remembering the coming together of divinity and humanity, in the birth of Jesus Christ. Further, as Orthodox Christians, we put great emphasis on the celebration of Jesus’ baptism in the Jordan River, with its rich symbolism and elaborate cultural traditions.
A very popular Ukrainian Christmas carol speaks of three “feast days” or “holidays” during which the people rejoice and celebrate (Dobriy Vechir Tobi). The order of their mention, represents the proper sequence of the calendar, when both the civil and ecclesiastical once reflected the same calibration. For those who observe the so-called “revised calendar,” these feasts still occur in the manner mentioned in the song.
The “first feast day” therefore, is the Birth of Christ. Much information for reflection on this historical event is available from many sources. We are already familiar with a lot of them. Therefore, since the nature of this annual letter is meant to be “pastoral” rather than a theological treatise better deliberated on in the classroom, I will refrain from such platitudes. The simple fact, as the song reminds us, is that people around the world should “rejoice, for the Son of God has been born.” As I have spoken about in other years, the coming of Jesus to the earth not only had theological meaning, but was a sign that many social and political insitutions and attitudes were in need of reform and were indeed, about to break down.
The “second feast day” in the song, is identified as that of “St. Basil” which, if we are familiar with the Byzantine calendar, is celebrated on January 1, or New Years Day. Also remembered on that day is the Circumcision of the Christ Child, since on the eighth day after his birth, this would have been customary. For we Christians, this time certainly should be well used to welcome the coming of another year, thanking God for new visions and opportunities. This cannot be done however, without reflecting on the year past, celebrating progress and blessings, while being aware of the shortsightedness, small minded attitudes and hardness of heart which kept us last year, from fulfilling the potential that the Lord would have us achieve.
On the “third feast day” we remember and re-enact that mysterious baptism of Christ and his descent into the waters of the Jordan. In Ukrainian, as the song calls it, it is often referred to as “Svyata voda khreshcha” or the “Baptism of the waters.” Usually it is known as the Epiphany or Theophany. Another and more ancient name for this holyday is the “enlightenment” or “illumination.” Although this name is derived from the fact that the holiday was once a time for the celebration of the sacrament of baptism, it continues to have meaning today, in that the feast remembers that the words of Christ are an “enlightenment” of humanity - words which we are supposed to take seriously and avail ourselves of.
Perhaps the most significant idea to remember in our observance of the winter holiday season is that for the Christians of the earliest period, these feasts were not celebrated as separate entities, each with its own day. The oldest Christian form of the winter celebration was to remember several events together on one day - January 6, under the name of “Theophania,” meaning God’s revelation or manifestation. On this day were remembered the birth of Christ, the revelation to the Magi, the baptism in the Jordan and the wedding at Cana and Jesus’ first miracle. All of these scriptural events point to the “manifestation” of Christ in different ways to different people, and the term manifestation continues to be used in the liturgy today.
Brothers and Sisters, to celebrate God’s manifestation to the world is an awesome thing and gives us much to reflect on. God is manifested through Jesus Christ, not only through events which are past, but through experiences going on in life today. Again and again, the Lord is giving us revelation, insight, knowledge and new direction. These are gifts and signs of the Holy Spirit of God, present in the life of those who believe. We must pay attention to the signs of revelation in our own time and our own space. While we understand that the appearance of Christ 2000 years ago was a fulfillment of God’s plan of salvation for the world, nowhere does it say that the activity of God in the world stopped with Jesus’ ascension into heaven. On the contrary, he promised to remain with us until the end of time (Mt. 28:20) and so it is.
At this season of hope and renewal, I greet, as every year, the Predstoyatel of our church, His Beatitude, Metropolitan Mefodiy and our clergy and faithful in every eparchy of Ukraine. It is my prayerful wish that God’s creative energy be poured out afresh upon the people in our spiritual and ancestral Motherland. I also extend my deep love and heartfelt blessing to our hierarchy, priests, religious and faithful in every part of our Metropolia, in Latin America, Western Europe, the United States, Africa and Canada. The intention of my heart is that our church, although poor in the resources of this world, will be a rich channel for God’s self-manifestation, in each part of the world where we serve.
As another song reminds us: “From a distance, God is watching us” (recorded 1990, Bette Midler; written 1985, Julie Gold). He sees all that we do, what we say, how we react and whether or not we respond with integrity. Let us do our best, so that beneath God’s ever watchful eye, his manifestation, his incarnation into this world, is reflected in each and every one of us.
With the promise of a remembrance in the Sacred and Divine Liturgy for all of you, I ask you to remember me, a humble messenger in God’s all embracing plan of love.
+Mykhayil
Archbishop-Metropolitan of New York
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 23:53,
, links to this post
Ватопедські ченці попросили пробачення
Ченці замішаного в скандалі з нерухомістю Ватопедського монастиря з запізненням в кілька місяців, але все ж попросили прощення в Афонської святої громади, Константинопольского Патриархату і всіх віруючих. Незважаючи на великі політичні проблеми, спричинені скандалом з нерухомістю, ченці намагаються захищатися, наголошуючи на те, що монастирі, які володіють нерухомим майном, намагаються
якимось чином оцінити свою власність і витягти з неї прибуток для своїх господарств.
Також у своєму посланні ченці називають нелогічними спроби обвинуватити ченців Афону та саму чернечу республіку у відсутності духовності і у втраті споконвічних цінностей Святого Афона.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 23:24,
, links to this post
Правда про нейро-лінгвістичне програмування
Нейро-Лінгвістичне програмування (НЛП) спрямоване на маніпуляцію не тільки свідомістю, але й внутрішнім світом людини. Найчастіше для цього застосовується гіпноз. Засновники НЛП Річард Бендлер і Джон Ґріндер пишуть у книзі «Наведення трансу»: «Якщо ви застосовуєте до групи людей те саме гіпнотичне наведення, те лише дехто з них перейдуть у транс. Так роблять традиційні гіпнотизери.
Але ми будемо вивчати нетрадиційний гіпноз. Ми будемо вивчати так званий еріксонівський гіпноз по Мілтону Г. Еріксону. Еріксонівський гіпноз означає розвиток навичок гіпнотизера настільки, щоб ви змогли ввести людину в транс в ході розмови, де навіть не згадується слово «гіпноз». Вже давно я дізнався, що важливо не стільки те, що ви говорите, а те, як ви це говорите. Якщо ви намагаєтеся переконати будь-кого свідомо, отримавши над ним верх, то це викликає в нього реакцію опору, спрямовану проти вас. Є люди, що не пручаються, коли над ними беруть гору, і вони переходять у транс. Але ні опір, ні співробітництво нічого не доводять, окрім того, що люди здатні реагувати.
Кожна жива людина може реагувати. Питання тільки, яким чином і на що. Коли ви займаєтеся гіпнозом, ваше завдання - помітити, на що людина реагує природно». До чого це призводить, можна дізнатися з іншої книги тих же авторів: «На нашому останньому семінарі ми займалися стратегіями. Одну жінку ми запрограмували так, що вона забула своє ім’я. Один чоловік тоді сказав: «Немає такого способу, за допомогою якого мене можна було б змусити забути власне ім’я!» Я запитав: «Як вас звати?» І він відповів: «Я не знаю!»
Я відповів: «Поздоровляю вашу підсвідомість, навіть якщо у вас її нема». Мене забавляє, що гіпноз нині так систематично іґнорується, Я думаю, що це відбувається тому, що свідомість, яка використовує цей метод, не довіряє йому. Але в кожній формі терапії, які мені доводилось вивчати, є переживання трансу» (Вступний курс НЛП тренінгу). Представники НЛП і не приховують, що «у певному розумінні, це - навички необмеженої влади над людиною, влади над станом і настроєм, мисленням і поведінкою довеолишніх вам людей» (Р. Бендлер. Створення переконань).
З погляду православної духовності це заборонено. Перебуваючи в стані гіпнозу, людина практично повністю втрачає контроль над собою: як тілом, так і свідомістю. Найбільш висока сугестивність виникає на найглибшій фазі гіпнотичного трансу (так звана парадоксальна фаза), коли слабкі фактори (наприклад, слово) діють сильніше, ніж сильні (гострий біль). Людині в такому стані можуть бути викликані почуття й думки, супротивні її переконанням (у тому числі моральним і релігійним). У стані гіпнотичного трансу людина стає доступною демонічному впливу.
Слово гіпноз (грец. hypnos - сон) було запроваджене англійським лікарем Джеймсом Брейдом ( 1795-1860) в 1843 р. Цим поняттям позначається стан, зовні схожий на сон чи напівсон, який викликаний навіюванням. Він супроводжується підпорядкуванням волі сплячого волі того, що усипляє. Найдавніші пам’ятники писемності свідчать, що вже стародавні шумери і єгиптяни використовували гіпноз з метою магічного впливу. Безсумнівно, що багато окультних феноменів чаклунів, шаманів, заклинателів в усі століття ґрунтувалися на застосуванні гіпнозу. Поняття гіпнозу часто зустрічається й у сучасних окультистів.
Святе Письмо будь-який окультний вплив на людину строго забороняє. Діяльність чарівників, ворожок, заклиначів мертвих, тих хто викликає духів, гадателів названа в Біблії мерзенністю (Втор.18: 10-11). Гіпнотичним окультизмом, очевидно, займалися ворожбити (Єр.50:36; Дан.2:27; 4:4 і ін.). Словом ворожбит перекладене єврейське слово chabar. У цього слова кілька значень: зв’язувати, заклинати, поєднувати. Гіпнотизер саме зв’язує волю людини й маніпулює нею. Святі батьки налаштовують нас на духовну тверезість. Благаймо Бога, щоб Він дарував нам чистоту й смиренномудрість, плодом яких буває духовне розважання, яке правильно відрізняє добро від зла! (Святитель Ігнатій Брянчанінов. Слово про почуттєве і про духовне бачення духів. Висновок).
Відповідь ієромонаха Іова (Гумерова)
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 23:21,
, links to this post
Александр Невский обошел Сталина
Накануне Нового года жители РФ определились, кто у них является величайшим россиянином всех времен.По итогам продолжавшегося более полугода интернет- и SMS-голосования таковым признан Александр Невский (1221—1263 гг.) — князь новгородский, князь киевский и великий князь владимирский, известный своей победой над тевтонскими рыцарями в 1242 году (Ледовое побоище). Как сообщает
организатор проекта — телеканал «Россия», он набрал 529 575 голосов.
В масштабах 140-миллионной РФ это мизерная цифра, поскольку в аналогичном проекте в Украине, когда Великим украинцем был назван также древнерусский князь — Ярослав Мудрый (978—1054 гг.), только за него отдали голоса 648 тысяч человек. Непопулярным среди россиян этот проект оказался потому, что многие сомневались в том, что их голоса будут засчитаны, о чем свидетельствуют многочисленные высказывания в интернет-блогах россиян.
Сомнения вкрались после того, как в августе организаторы проекте вдруг решили обнулить все результаты голосования, по которому с отрывом почти в миллион голосов лидировал советский диктатор — Сталин. Тогда организаторы проекта заявили, что такие результате накручивают Иосифу Виссарионовичу спамеры, а потом обвинили и коммунистов в том, что они пытаются протолкнуть диктатора в лидеры, хотя у коммунистов в этом рейтинге был более подходящий герой — Ленин.
Тем не менее Сталин все равно вошел в тройку самых великих россиян, что говорит о его популярности в РФ: он занял третье место, набрав 519 тысяч голосов. С незначительным перевесом в 4 тысяч голосов его обошел и стал вторым премьер-реформатор при Николая II Петр Столыпин (523 766 голосов).
Далее исторические персонажи в российской рейтинге распределились так: Пушкин, Петр I, Ленин, Достоевский, Суворов, Менделеев, Иван Грозный, Екатерина II и Александр II.
Ирина Ковальчук, “Сегодня”
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 07:59,
, links to this post
Університет припинив вивчення курсу уфології
Рішенням університету Гонконгу в закладі закрито курс уфології. НЛО і прибульців в китайському вузі вивчали трохи більше року. Курс був розроблений університетом спільно з Інститутом Уфології Гонконгу. Представник інституту Уфології Мун Фонг висловила своє розчарування цим рішенням. На її думку, вчені просто бояться, що вивчення невідомих літаючих об’єктів стане нормальної наукової дисципліною.
В той же час, представник Університету Гонконгу Альберт Чау не виключає, що в майбутньому можна буде повернутися до обговорення академічного курсу уфології.
Нагадаємо, в липні 77-річний астронавт з Apollo 14 Едгар Мітчелл в радіоінтерв'ю розповів про те, що інопланетяни дійсно існують і неодноразово відвідували Землю, однак уряд ретельно приховує цю інформацію. Слова Мітчелла тоді поквапилися спростувати в НАСА.
За матерiалами: Радіо Свобода
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 07:52,
, links to this post
На полицю богословам: Матеріали собору
Цими днями уперше в Інтернеті було розміщено повний відсканований текст Соборних постанов, і Діянь знаменитого Собору Російської Церкви за репринтним виданням Москва, 1994-2000 років. Матеріали Собору вперше були опубліковані на сайті Богослов.ru з дозволу Новоспаського монастиря. Ми ж пропонуємо вам завантажити ці книги одним архівом з нашого швидкого сервера. Усі права на тексти належать
їх законним власникам.
- Скачати книги (11 томів) одним архівом Розмір файлу - 300 мегабайт.
- Скачати книги окремими томами з сайту bogoslov.ru
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 05:54,
, links to this post
2008: Визначаємо найважливіше
Прес-секретар Патріархії Української Автокефальної Православної Церкви протоієрей Євген Заплетнюк на запрошення редакції “Релігійно-інформаційної служби України” взяв участь у опитуванні: “Події та особи року у релігійному житті України 2008″. І уже зараз читачі нашого сайту мають можливість прочитати ці відповіді на запитання, незалежно від загальних результатів опитування.
Ну, а про остаточні підсумки цього фахового дослідження ми обов’язково вас повідомимо як тільки буде оголошено результат.
1. Назвіть найвизначнішу позитивну подію (процес, симптом, явище) у релігійному житті України 2008 року - коротка аргументація
Найпозитивнішою подією минаючого 2008 року, звичайно ж, я б назвав унікальний візит Вселенського Патріарха Варфоломія І до України. В такій якості, в котрій Його Всесвятість прибув до нас в липні Вселенські Патріархи не приїздили давно. І якщо за висловом одного богослова “християнин це той, хто уміє чекати”, то липневий візит
Патріарха надав нашому очікуванню досить конкретні межі та цілі.
2. Найвизначніша, на Вашу думку, негативна подія (процес, симптом, явище) у релігійному житті України 2008 року - коротка аргументація
З жалем можу пов’язати попередню свою відповідь і з цим запитанням. На жаль, сьогодні вже усім відомі причини того, чому наші “основні сподівання” на оцей тріумфальний “київський візит” поки не справдилися. Уже відомо хто за цим стояв, а головне кому і чому це було вигідно. Це для мене поки найбільше розчарування року.
3. Душпастир року (священнослужитель з України чи діаспори, який найкраще себе проявив як душпастир 2008 року) - кілька слів аргументації чому саме він?
Не буду і тут дуже оригінальним. Душпастирем року я сміло можу назвати свого Предстоятеля - Блаженнішого Митрополита Мефодія. Його виважена богословська позиція як у міжцерковному так і міжправославному діалозі варта усілякого схвалення, уваги та підтримки. Те, що зробив Предстоятель під час святкувань 1020 річчя хрещення України продемонструвало усьому світу чіткі переконання конструктивних позицій нашої Церкви і вірності обраного нами курсу на вилікування розколу. Владика Мефодій справами довів, що він турбуться не про власне майбутнє, а про долю дорученої Його Блаженству Української Автокефальної Православної Церкви.
4. Релігійний політик року (світська особа з України чи діаспори, яка найбільше відзначилася у релігійному житті минулого року) - кілька слів аргументації чому саме він?
Я думаю, що не помилюсь, коли скажу що релігія і політика насправді речі несумісні. Тому, що всякий ієрарх уже є по-суті релігійним політиком, але не зайжди “навколорелігійні” політики є політиками саме з церковного поля. Для віруючого “консерватора” от як я, Церква і політика - це швидше антагонізми, аніж партнери. Хоча є люди в політиці котрі мені дуже дуже симпатичні. Скажімо, Олександр Саган. По-при те, що нині церковна політика є його обовязком, все ж - його посада дана була йому не випадково. Немає влади не від Бога, і я бачу, що Олександр Назарович обраний не з попущення, але з благословення Божого.
Зверніть увагу! Ви також можете долучитися до формування образу 2008 року на сайті risu.org.ua відповівши на запитання редакції: Події та особи року у релігійному житті України 2008 [Відкрити у новому вікні ]
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 04:09,
, links to this post
Новорічні свята для дітей без податків
Президент України Віктор Ющенко підписав закон Про внесення змін до закону України Про звільнення від оподаткування грошових коштів, які спрямовуються на проведення новорічно-різдвяних свят для дітей та на придбання дитячих святкових подарунків щодо вартості та строків придбання подарунків. Цим законом збільшена загальна вартість дитячого святкового подарунка, який буде складати не
більше 8% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, максимальна вартість подарунка в 2008 році буде складати 50,64 грн замість 17 грн, як це передбачено діючими положеннями закону.
Нагадаємо, 19 грудня Верховна Рада звільнила від оподаткування кошти, спрямовані на проведення різдвяних свят для дітей.
За матерiалами: Інтерфакс-Україна
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 03:35,
, links to this post
Богословське осмислення Різдва Христового
Свято Різдва Спасителя нашого Ісуса Христа наближається. Це помітно по всьому. Учні з нетерпінням чекають на волю від науки і повний відпочинок в колі своїх рідних і близьких. Працівникам різних установ вбачається вже бажана перерва в їх тяжкій праці. В домах все прибирається, миється. На базарах помітний особливий рух, метушня, і в крамницях теж саме.Що ж лежить в
основі цього руху, цього надзвичайного пожвавлення? Про це варто нам, християнам, поговорити.
З того часу, як людина порушила заповідь Божую і стягнула на себе і своїх нащадків всі наслідки гріха, — почалося для нього життя повне помилок, душевного смутку, постійних перешкод і частого падіння. Гріх людини одначе ж не переміг всевибачаючої любови Божої, і Господь не залишив грішника безпорадним. В божественній обітниці: «Сім’я жінки зітре голову змія» (Бут. III, 15), людина знаходила, хоч і єдину, але велику і вірну втіху. Здійснення ж цієї обітниці було ще далеко.
Спасіння людини мало бути справою ласки Божої, але сама людина мусила була підготуватись, стати гідною до прийняття її. Треба було, щоб людина була історично вихована для цього, на власному досвіді спробувала руйнуючої сили гріха, відчула б повну огиду до нього, визнала б власне безсилля вийти з цього безрадісного стану, але не втратила б надії на своє спасіння і, пам’ятаючи божественну обітницю, з усією силою переконання чекала б пришестя Спасителя і готувалася б до Його прийняття.
І от перед нами відкривається багатовіковий період такого загального приготування до зустрічі Месії. Через весь цей період чорною ниткою проходить свідомість відступлення від Бога, але разом з тим постійно підтримується і світла уява про краще майбутнє існування. Вся історія юдейського народу, що тягнеться на протязі цілих тисячоліть — являє собою приготування до християнства і служить ніби вступом до нього. Райська обітниця про сім’я жінки постійно поновлювалась. Численні нагадування пророків, починаючи від часів Мойсея, і кінчаючи Малахією та Іоаном, проповідником Месії в пустині, мали своїм предметом передвозвіщення життя та ділань на землі Месії.
Все було передвозвіщено: час і місце Його народження, походження від роду Давидового, невинність Його Матері, поклін Йому деяких членів поганського світу, втечу до Єгипту, різні чудеса, Його бідність і пониження серед людей, зраду Його одним із учнів, розсіяння апостолів по смерті, найголовніші обставини Його страждань і смерті, Його воскресіння і вознесення на небо, зіслання св. Духа на Апостолів і т. д.
Юдейський народ був таким чином цілком підготовлений до прийняття Спасителя, і десь біля того часу, коли Він мав з’явитися, внаслідок релігійно-моральної убогости, наслідок різних непорядків серед юдейського народу, у всіх кращих його представників бажання кращого стану речей досягло най вищого ступеню. Сімдесят сімок, про які пророкував прор. Даниїл, виповнились; скіпетр від Юди був віднятий; храм, у котрий, згідно з пророцтвом Агея, мав вступити Месія, наближався до руйнації; четверте всесвітнє царство прор. Даниїла — римське вже повстало, — час пришестя Спасителя наближався.
Навіть погани своїм природним чуттям відчували, що мусить щось змінитись, що так далі залишитися не може. «Скрізь пороки і злочини, — говорить римський філософ Сенека,—стільки їх є, що неможливо нічим виправити; кипить якась боротьба, хто кого перевищить в нечестії; з кожним днем все більш і більш росте жадоба гріха і нищиться всяка пристойність. До кращого, до того, як мусить бути, зовсім втрачена пошана; похоть — от що намальовано на обличчі кожного. Нині вже злочин не ховається в темряві, а відверто виступає перед очима. І як би це яка одна особа, або тільки кілька людей так нахабно порушували всякий закон! Кожний, ніби на даний знак, готовий є і поспішає зробити всяке можливе лиходійство».
Навіть погани відчували, що так, далі бути не може, що мусить прийти Хтось, хто пояснить людям, як треба жити. «Від богів і законодавців, — говорить Плутарх, — до поетів і філософів перейшов цей стародавній погляд, що не походить він ні від кого з людей» … «Вірування міцне і непереможне існує, що відкривається не тільки в словах, не тільки в переказах, але і в таїнствах і жертвах», що, з слів Платона, — «хіба тільки Бог, прийнявши на себе образ людини, пояснить нам і наші відношення до Нього, і наші обопільні обов’язки одне до одного».
Таким чином, ми бачимо, що цілий стародавній світ об’єднала одна спільна думка: мусить прийти Месія Всім керуючий Промисел Божий привів поганців до почуття необізнаності щодо правдивого Бога, і це виявилось між іншим у тому, що афиняни навіть збудували капище, на котрому було написано: «Незнаному Богові» (Діян. XVII. 23). Чеканння Месії носилося в повітрі по всіх просторах стародавнього світу, як серед юдеїв, так і серед поган. Волхви, що прийшли до Єрусалиму, питали не коли народиться, а де народиться Христос. Настав час до звершення надії, що падала новий напрям всій всесвітній історії.
Відповідно до того, як в Старому Завіті, в міру наближення до Народження Христа, прообрази, обітниці і пророцтва ставали все ясніші; віра в Месію, Який має прийти, просвітлялася все більше; радість і опікування Христа ставали все сильнішими; різні пророцтва і обітовання з’являлись все частіше — згідно з таким послідовним розкритям і уясненням божественних обітниць про Месію, — свята Церква запровадила такий самий порядок і приготовлення віруючих до свята Різдва Христового.
З цією власне метою свята Церква встановила піст, що триває шість тижнів, званий від самого свята Різдвяним, або Пилипівкою, бо починається після 14 листопада, коли святкується пам’ять святого апостола Филипа. Початок нього посту треба шукати вже в найдавніші часи християнства. Християне взагалі мали звичай перед великими святами проводити час у пості, молитві і духовній бадьорості. Щодо Пилипівки, то, починаючи від IV ст. зустрічаємо численні і виразні вказівки на існування Різдвяного посту, хоча спочатку і не у всіх християн він однаково був довгим. Тому на соборі, що відбувся при патріархові Луці і імператорові Мануїлові 1166 року, було ухвалено, щоб всі християни додержували посту перед великим святом Різдва Христового 40 днів. Вальсамон, патріярх Антіохійський, навівши підстави, згідно з якими призначено було собором постити перед святом Різдва Христового 40 днів, говорить: «Оскільки мали сумнів деякі в тому, що ніде не окреслено кількості днів постів Богородичного і Різдвяного, — то сам найсвятіший патріярх сказав, що хоч днів цих не окреслено правилом, однак мусимо постити від першого дня серпня і 15 дня листопаду».
Зі слів Симеона Солунського видно, що «піст Різдвяний знаменує собою піст Мойсея, котрий сорокоденного посту отримав на кам’яних плитах начертаний закон Божий. А ми, додержуючи 40 денного посту, як би наперед бачимо і приймаємо живе Слово від Діви, що не на камені є накреслено, але що втілилося і: вродилося, а ми приєднуємось до його Божественної часті».
Починаючи від дня Введення в храм Пресвятої Діви Марії, що вже своїм появленням в храмі Христа всім пророкувала, свята Церква починає співати ірмоси урочисто-величнього канону на честь Різдва Христового, які належать святому Кузмі Маюмському (VII), і що вказують на велику подію, яка має відбутися. Цей канон починається словами святого Григорія Богослова: «Христос рождається, славіте; Христос з небес, — срящіте», а закінчується словами св. Іоана Золотоустого: «Таїнство дивне вижу і преславне». Тут і люди, і вся земля закликаються славити Христа, що має народитись. З побожністю прославляючи Богочоловіка, що зійшов на землю, пісноспівець, нарешті, в непевності став перед самою подією Різдва Христового.
Він є вражений таємницею втілення Сина Божого, таємницею втілення Сина Божого, таємницею, котру бажають збагнути самі ангели, — і тому закінчує канон виразом свого нерозуміння: «Бачу незвичайну і чудну таємницю: вертеп-небо, Діва-престол херувимський, ясла-вмістилище, в котрому лежить невмісти мий Христос Бог: Йому ми, співаючи, славимо».
Передостання неділя перед святом Різдва Христового зветься Неділею св. св. Праотців. В цю неділю у церковній службі згадуються разом всі святі праведники, що жили до закону, але по закону, старозаповітні патріярхи і пророки. Остання неділя перед святом зветься Неділею Святих Отців. На службі Божій неділі цієї згадуються ті старозавітні праведники, з роду котрих походив тілом обітований Месія. Тому в цю неділю читається главу Євангелії (Матф. зач. І), в котрій розповідається про плотське походження Ісуса Христа, себто перелічуються предки Його по плоті, починаючи від Авраама, отця віруючих, до Йосифа, обручника Пресвятої Діви Марії. А в апостольському читанні (Євр. XI, 9—40) згадуються старозавітні святі, що жили вірою в майбутнього Месію.
Таким чином, весь період Різдвяного посту, зі службами в неділі підготовчі, нагадує той до християнський період, коли праведні люди бачили грядучого Месію, що має прийти в образах обітницях і пророцтвах, очікували Його приходу і готувались до гідної зустрічі Обітованого.
“Українська Актокефалія”, Uaoc.Net
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 02:13,
, links to this post
Пам’ятка для усіх Священнослужителів
Пресвітере! Разом із глибокою вірою ти повинен горіти любов’ю до Христа. Не дарма ж, довіряючи тобі словесне стадо, Він запитує тебе: „Чи ти любиш Мене?” (Ів. 21,15). Проводь своє життя в чистоті, дотримуючись моральних правил, тому що приклад найбільше впливає і залишає в пасомих незрівнянно глибший слід, ніж прекрасно висловлені повчання і довгі настанови, недаремно ж Сам Пастироначальник
Христос сказав: „По плодах їх пізнаєте їх” (Мф. 7,16).
„Образом будь” для пастви „ділами і життям”, щоби разом з Апостолом ти міг сказати: „Будьте наслідувачами мене, як і я у Христі!” (1 Кор. 11,1). Коли підносиш біля Престолу Всевишнього молитви „за всіх і за вся”, працюй над собою, щоби пориватись до того, що попереду” (Фил.3,13); вивчай слово Боже, прочитуючи щоденно не менше одного розділу Святої Біблії; „пильнуй себе самого та навчання; дотримуйся цього, бо, робивши це, спасеш себе самого і тих, що слухають тебе” (1 Тим. 4,1).
Святе Письмо ти повинен знати краще, ніж хто-небудь із твоєї пастви; Слово Боже повинно бути у тебе завжди „на устах”; не забувай при цьому підвищувати і свій культурний рівень. Чітко пам’ятай, якщо діло Христове у ввіреної тобі пастви падає, то відповідальність за це лягає тільки на тебе, бо твоєму піклуванню ввірено найдорогоцінніше - людські душі, а тому будь особливо пильним до себе, - будь тверезим, чесним, смиренним, кротким, ціломудреним, зразковим сім’янином і велелюбним.
Як „добрий пастир” ти повинен, за словами Апостола, бути „всім і вся” і ділити зі своєю паствою як радість, так і особливо горе - „де горе чується, будь першим там!” Зовнішньо™ повинен бути чистим і охайним, при виконанні Богослужб одягай приписані священикові облачення, бо зовнішній вигляд повинен свідчити і про твій внутрішній стан. Свято виконуючи ввірене тобі служіння Богові, не менш добросовісно виконуй і свій громадянський обов’язок, невтомно виховуючи у своєї пастви любов до рідної Батьківщини.
Службу звершуй благоговійно, точно і згідно з уставом Святої Православної Церкви, а тому вивчай його, а у випадку нерозуміння звертайся за роз’ясненням до старших, більш досвідчених духовних пастирів.
Перевіряй себе у всьому, а якщо й трапиться якась недоречність, старайся виправити (Тим. 1,5). Ти повинен виявляти свою ревність про спасіння людських душ здебільшого через проповідування Слова Божого. Я, каже Христос, лишив тобі приклади, щоб ти бачив, як це робити. Перш за все подивися, як народ не міг надивуватися Моєму навчанню, бо Я, каже Христос, „навчав їх як той, що має владу, а не як їхні книжники” (Мф.7,29). І ти також, ієрею, маєш особливу владу проповідувати Моє Слово Божому народові, владу, дану тобі силою Святого Духа, силою священичого характеру. Ти тільки вдумайся - ти голосиш слова Самого Бога!!! Ти виконуєш заповідь Христа Ісуса “То ж ідіть і навчайте всі народи…” (Мф.28,19).
Я - серцевидець Бог - бачу і знаю, що в декого з вас в дійсності лише шукання людських похвал і людської пошани. Частіше пригадуй собі Мої слова: „Ви вдаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що у людей високе, осоружне Богові” (Лк.16,15).
Пам’ятаючи, що твоє служіння Святої Літургії, „велико і страшно самим небесним силам”, підготовляй себе дуже уважно і свято: акуратно вичитуй належне за уставом церковне правило, а саме: повечір’я, канони Спасителю, Божій Матері, Ангелу Хоронителю, молитви вечірні, ранні, полуношницю, канон і молитви до Святого Причастя.
Молитовно випрошую у Господа Ісуса Христа Божого благословення у Вашій душпастирській праці.
Митрофорний протоієрей
Михаїл Федишин
Івано-Франківська єпархія УАПЦ
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 01:40,
, links to this post
Повчальне слово про св.Петра Могилу
Любе братерство! До останніх часів вчорашнім днем закінчувався старий громадянський рік, а сьогоднішнім починався Новий рік. Тепер через запровадження нового календаря у нас це трохи змінилось, Новий рік уже два тижні, як почався. Але для християнина, що стоїть перед вічністю Божою, це ваги немає: «Перед Господом, сказано, тисяча літ, як день учорашній». Отже навчи нас, Господи, каже псальма, так
лічити дні наші, щоб серце мудре придбати (Пс. 89).
Звичайно ми бажаємо, щоб зі старим роком зникло, відійшло, минулося все, що в ньому було тяжкого, неприємного для нас, щоб Новий рік приніс нам усе гарне, приємне. Але що варті наші бажання, коли вони не мають під собою ґрунту? Таким ґрунтом для нас повинна бути перш за все наука про наше минуле життя, про життя нашого Народу, нашої Церкви, бо майбутнє завжди є наслідком минулого. Тому й псальма каже: Спогадую дні давні, пригадую літа віків, що минулися і навчаюся (Пс. 76). Отже і ми в ці хвилини пригадаємо дні давні й літа віків нашого народу, нашої церкви, що давно минулися, але дають нам велику науку і на сучасне й на майбутнє…
Сьогодні день смерти незабутнього керівника нашої Церкви в минулому Митрополита Київського Петра Могили, що помер в ніч на 1-ше січня 1647 р. З іменем Петра Могили зв’язана найбільш велична і світла доба в життю нашої Церкви в минулому — доба визволення нашої Церкви від того пригнічення, до якого довела її польська влада і римське папство, доба переможної боротьби нашого народу за свою віру і волю. Отже, хоч коротенький спогад про життя і працю митр. Петра Могили на користь нашої церкви і народу, нехай буде нашою наукою від літ давніх на початку наступного року.
Митр. Петро Могила і своїм життям і працею для нашої церкви дуже нагадує святителя Василія Великого, що пам’ять його сьогодні ми святкуємо. Чим був Василій Великій для всесвітньої церкви, тим Петро Могила був для Церкви Української. Як Василій Великий одержав велику освіту у поганських філософів і цю освіту використав на перемогу поганства, так Петро Могила одержав велику освіту в західних католицьких школах і цією освітою перемагав католиків. Як Василій Великий все своє життя вів переможну боротьбу з єретиками-аріанами, так Петро Могила переможно все своє життя боровся з уніатами.
Василій Великий поклав велику працю на організацію відправ, склав чин Літургії й інших Божих служб, багато працював для унормування й піднесення церковного життя канонами-правилами. Так само й Петро Могила багато працював над удосконаленням церковних відправ в Україні, склав для них Служебник і Требник та велику працю перевів для припинення розкладу й занепаду Української церкви й піднесення її над уніатською й католицькою. А своєю «Сповіддю віри», що її Петро Могила подав до Східніх патріархів проти закидів, ніби він прямує до унії й католицтва, він здобув собі навіть ім’я учителя всієї православної церкви, бо цю його «Сповідь» патріархи ухвалили, як найкращу науку віри для всієї церкви.
Навіть і смертю Василій Великий і Петро Могила дуже зійшлися: Обидва померли 1-го січня маючи 50 років від роду. Отже в особі митр. Петра Могили Українська Церква має великого Отця і Учителя всієї православної церкви і великого свого керівника і визвольника, що підніс Українську Православну Церкву від тяжкого занепаду і зневаги на високий ступінь життя і освіти, до якого вона не досягала ні до нього, ні після нього. Час, коли став Петро Могила до церковної праці, був для Української церкви надто тяжкий. Через переслідування православної віри, з боку польського короля Жигмонта ІІІ-го — прислужника єзуїтів, майже все українське панство перейшло на католицтво. Православна віра залишилась лише вірою простого народу, чи «хлопською», як її зневажливо знали католики.
Але й для народу єзуїти видумали хитру пастку, т. зв. унію. До неї перейшли майже всі українські єпископи і як зрадники почали тим більше знущання над православним народом і духівництвом, відбирали церкви, церковне майно, насильством підбивали під себе церкву й народ. Правда, за православну віру кріпко стало козацтво на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. За його підтримкою для православної церкви патр. єрусалимський Теофан, переїжджаючи року 1620 через Київ, висвятив митрополитом Йова Борецького і п’ять єпископів.
Але король Жигмонт не визнав їх, не допускав навіть в їхні єпархії. А після смерти (1622 р.) гетьмана П. Сагайдачного і козацтво до краю пригнічене було польською владою, і народ український і його церква опинились в зовсім безпорадному стані: Народ закріпащено, пригнічено, церкви православні віддано в аренду жидам і ті знущались над вірою народу, уніатські єпископи за допомогою влади заходились зовсім ліквідувати православну церкву, їй здається надходив кінець, навіть братства православні знесилювались уже в цій нерівній боротьбі.
І от в цей час виступає на церковну працю Петро Могила. Він сам не був українцем з роду, був син «господаря», цебто короля молдавського, а його батьки були щирими православними і фундаторами Львівського братства. Петро Могила, як царський син, одержав велику освіту в західних школах, закінчив її в Парижі і вступив до польського війська, бо мав великі зв’язки в польськім уряді; його сестра Раїна була за польським воєводою Михайлом Вишневецьким. Як людині високого роду й освіти, Петру Могилі відкриті були найвищі державні посади, а може й королівський престіл, але він зразу усе це покинув і ще не маючи й 30 років постригся в ченці Києво-Печерської Лаври.
Що спонукало Петра Могилу зробити такий несподіваний крок? Безумовно, лише прихильність до православної церкви й бажання віддати на службу їй своє життя. Він бачив занепад православної церкви в Україні, бачив знущання над нею з боку держави, єзуїтів, уніатів і всі свої сили, впливи і кошти поклав на її зміцнення й піднесення до рівня з уніатською або й вище її. Чим же можна було зміцнити й піднести православну церкву в Україні? Перш за все високою християнською освітою.
Єзуїти тим і брали гору над православними, що вони заснували багато в Україні своїх вищих шкіл, куди віддавало на науку своїх дітей усе українське панство, і там їх звичайно робили фанатиками-католиками. Ставши ченцем Петро Могила на власні кошти посилав молодих Українців на науку в західні університети, а коли (1628 р.) став архимандритом Києво-Печерської Лаври зараз же заходився коло заснування в Лаврі власної школи на зразок західніх, де першими учителями були українці що скінчили західні університети за його допомогою і викладали науки латинською мовою.
Громадянство українське й козацтво на початку недовірливо поставилось до Могилянської школи з західньою освітою, але Петро Могила і його співробітники переконали всіх, що для переможної боротьби з католицтвом неминуче треба взяти до своїх рук їхню зброю, опанувати їхньою наукою і її ж направити проти них. Це нарешті зрозуміло й українське суспільство й умовили Петра Могилу з’єднати свою школу із школою Київського Богоявленського брацтва, щоб не розпорошувати наукових сил. Могила погодився, і от за його фундаторством р. 1631-го, замість братської богоявленської школи засновано славетну Києво-Могилянську колегію, що мала величезне значення для української церкви і народу, бо вона одна вже зробила незабутнім ім’я Петра Могили в Україні.
Свою колегію Петро Могила зразу поставив нарівні з єзуїтськими школами і навіть вище від них, запевне з цілком православною і національною освітою. Києво-Могилянська колегія на всі роки, поки не попала під російську кормигу була осередком української освіти, до неї все українське шляхетство й козацтво віддавали вже на науку своїх дітей. В колегії викладалась не тільки релігійна, а й загальна наука, в ній учились тисячі молоді, з неї виходили великі борці за православну віру й за волю свого народу; свій освітній вплив колегія поширила і на Московщину й інші сумежні православні країни. Під сяйвом Києво- Могилянської колегії зовсім зблідла унія, а православна віра не тільки віджила, а й високо над нею піднялась.
Року 1632 сконав великий кат православної церкви в Україні, король Жигмонт і з цього приводу почались у Варшаві сойми для обрання нового короля й полагодження інших державних справ. Петра Могилу обрано представником від духівництва на ці сейми. І він там зразу став душею православних депутатів і виявив величезну енергію для захисту православної церкви. Він добився від нового короля Володислава, що той визнав православну церкву в Україні рівною з уніатською і визнав у Києві православну митрополичу кафедру. На цю кафедру православні представники у Варшаві обрали Петра Могилу і його висвячено у Львові на митрополита.
П’ятнадцять літ провадив Петро Могила митрополичу працю в Україні, і ці роки вважаються добою найвищого піднесення Української церкви і в силі і в волі і в моральному й освітньому впливі на народ. Український народ тоді був до краю пригнічений польським панством, козацтво до краю знесилене польським урядом, але той дух, що його вливав у народ, в козацтво через церкву й освіту митр. Петро Могила, цей дух волі, боротьби запалював і пригнічених, кликав їх до визволення. Так, праця Петра Могили на відживлення духу народного, його освіти, поваги до себе в часи найгіршого приниження є наочним історичним доказом, як то вихований і зміцнений дух народу може перемогти найбільш непереможні обставини…
Петро Могила помер 1647 р., а через рік вибухло те велетенське революційне піднесення в Україні, що відоме під назвою «Хмельниччини» і що цілком перетворило життя народу в Україні. Не даром тому історія вважає Петра Могилу духовним батьком цього всенароднього здвигу, що скинув з себе — на мить, але скинув — усяке панство і мав рацію співати: «Немає краще, немає лучше, як жить на Вкраїні, нема в нас ляха, немає жида, немає й унії!»
Не довго тривала ця радість. Зараз після Хмельниччини Україну було поділено між Польщею і Москвою і кожна з них у свій спосіб нищила й Україньку церкву й українську людність, але живий непереможний могилянський дух ніколи не завмирав у ній. Це він відродився і в нашій Автокефальній церкві.
Київська Духовна Академія — заступниця Києво-Могилянської колегії, щороку 31 грудня творила урочистий спомин незабутнього свого фундатора Петра Могили і його помічників і заступників. Варто було б, щоб цю традицію перейняла на себе вся Українська Автокефальна Церква, щоб 31 грудня стало загальним поминальним днем усіх працівників на життя, визволення й піднесення Української Православної Церкви та її народу…
Яку ж науку ми винесемо, браття, з цього спогаду давно минулих віків нашої церкви? Перш за все непохитно триматись нашої православної віри, не збочуючи ні в які заулки, ні під якими могутніми силами, ні в унію, чи католицтво, ні в байдужність, чи безвірство. От цьому минулі віки нас найбільше навчають: всякі ухили від своєї предковічної правди і душі є зрада і собі і Богові і народові.
Приклад Петра Могили навчає нас далі — непохитно стоючи на ґрунті православної віри сміливо користуватись для життя й піднесення всіма кращими здобутками людства, навіть своїх ворогів, щоб їхньою зброєю їх же перемагати. Сам Петро Могила, хоч вперто боровся з католицтвом, але вільно перейняв від нього багато, що вважав корисним для життя Православної Церкви. А найбільше мусимо ми пильнувати того, щоб виховувати в собі і свому народі живий бадьорий дух релігійної й національної свідомости, що єдиний тільки може перемогти всі бурі і хмари сучасного й майбутнього. Амінь!
Свщмч.Василь Липківський
Від редакції Uaoc.Net: Це слово на “старий” Новий рік, подається як гомілетичний матеріал для проповідників заздалегідь - за декілька днів до самої дати.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 01:24,
, links to this post
Открыты предварительные заказы
Понеділок, 29 грудня 2008 р.
Третью энциклику Бенедикта XVI, которая, по слухам, называется “Caritas in Veritate”, уже можно предварительно заказать в ряде книжных интернет-магазинов, включая Amazon и Ignatius Press. Книгопродавцы ожидают выход энциклики в апреле 2009 года. Что же касается официального Ватикана, то когда кардинал Ренато Мартино, председатель Папского Совета “Справедливость и мир”, говорил в
этом месяце о третьем окружном послании Папы, он обозначил дату выхода “началом следующего года”.
Ожидается, что энциклика будет посвящена социальным проблемам. По сообщениям из информированных источников, ряд основных пунктов, которые будут развиты в энциклике, затронуты в послании Бенедикта XVI к Международному дню мира 1 января.
В июле государственный секретарь Ватикана кардинал Тарчизио Бертоне сказал, что Бенедикт XVI все еще работает над энцикликой, “потому что он не хочет повторять общие понятия социальной доктрины Церкви, а собирается предложить нечто новое в ответ на вызовы современности”.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 23:20,
, links to this post
Різдвяне послання Архиєпископа Львівського
Різдвяне послання Високопреосвященного Макарія, архиєпископа Львівського,
керуючого Рівненсько-Волинською і Таврійською єпархіями. Всечесному священству, чернецтву і всім вірних даних єпархій
«Дитя народилося нам,
Сина Божого даровано нам» (Іс.9,6)
Христос рождається!Нині настало велике свято Різдва Христового! Дивна свята подія народження Божого Дитяти Ісуса Христа Господа і Спасителя нашого сталася з невимовної Божественної любові до роду людського «Бог послав у світ Єдинородного Сина свого, щоб через нього ми одержали життя» (І Ін.4,9) Бо «Не ми полюбили Бога, але він Полюбив нас і послав Сина на умилостивлення за гріхи наші» (І Ін.4,10.)
Почалося Третє тисячоліття з того часу, коли Господь Бог явився світові в людському тілі, щоб закликати людей через набожне земне життя до життя вічного небесного. Скільки мільйонів людей протягом цього часу за посередництвом Церкви зуміли відчути Бога в своїй душі, у своєму серці й наблизитись духовно до свого Спасителя; а скільки ще мали таку можливість, але тим не скористали, через брак віри і надії на Боже милосердя, а найбільше через своє легковажне життя і небажання. Дорахуватись нам неможливо, це відомо тільки нашому народженому Спасителю. Ми, християни можемо тільки радіти за тих, які поповнюють небеса, бо ж сам народжений у Віфлеємі Христос радіє до сьогоднішнього дня Своїм надбанням, що недаремно прийшов на землю, народився у вертепі і страждав на Голгофі.
В тому великому небесному житті, безсумнівно, є багато християн з України. Між ними є багато священнослужителів та мучеників, які жили земним життям, але були добрими свідками Христової Правди між грішним людом, які мов Ірод, убивав невинних людей, руйнував храми і віру, йшов проти Христа, Його Правди разом з дияволом. Та ці страшні часи вже минули, але диявол далі воює в Україні. Є ще в Україні багато людей, які досі служать йому, не допускають цивілізовано до осуду вигублення стільки мільйонів людей голодомором у 75 роковини його відзначення, та інші сталінські репресії, і що це було злочином проти українського народу, і України. Ніяк не можуть змиритись із тим, що Українську Повстанську Армію визнати на державному рівні, як захисників своєї Батьківщини.
Христос, як Бог Вічний, і вічне Його народження. Бог прагне: «щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди». (Тим.2.4) Вірні християни щороку у свято Різдва линуть духом до Віфлеєму, а своїм тілесним єством припадають до храму і до ікони на якій зображений Вертеп, а також до Самого Христа у найсвятішому Таїнстві святого Причастя. Нам дано розуміти вірою, як «з'явилась Божа Благодать, що спасає усіх людей» (Тим.2.11), постараймось всім своїм серцем, і всією своєю душею віддати честь Богу за те, що Він «так полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне». (Ів.3.16) А той, хто не в силі зрозуміти Божої Правди, не в силі принести Христу жертву свого духовного життя. Той, хоча б, радіючи Різдвом, співатиме з усією церквою колядки, слова яких у його душі збуджуватимуть вдячність Богові й Народженому Спасителю Христові. Христос прийме його духовну радість.
Дорогі у Христі! Більшість українців переконані, що не можна жити без Бога, і в теперішній час без Його Христової Української Помісної Православної Церкви. Коли Христос Бог зійшов з неба до людей, і Сам став «Сином Людським», коли Бог прийшов щоб людям послужити, і: «душу (життя) Свою дати на викуп за багатьох» (Мк.20.28), то це незмірна благодать Божа для людей. Усе це повинно зворушувати людину до самих глибин душі. В серцях багатьох розумних набожних людей це так і стається у своєму земному житті.
У Віфлеємську ніч святі Небесні Ангели прославляють младенця Христа: «Слава на небі Богу, і на землі мир, між людьми благовоління». Небеса своїм небесним світлом вітають ту спасенну подію, про що свідчили східні волхви - мудреці небесного сузір'я. Нам невідомо чи тривожило це світло тих, які в цю ніч спали гріховним сном. Він цього гріховного сну Христос розбудив східних мудреців. І це пробудження високої християнської свідомості нехай повсякчас служить народженому Спасителеві, усьому суспільству і власному спасінню кожного зокрема.
Христос прийшов на грішну землю для того, що Своєю Євангельською наукою розкріпачити нас від гріха, відірвати-переміни наш земний погляд від земного, тимчасового і піднести його до вічного, тому й апостол Павло в першу чергу нагадує: «Думайте не про земне, а про небесне» (2 Кор. 3.2) «бо життя наше на небесах» (Фил.3.20). При такому загальному понятті про Слово Христове для нас стає дуже важливою та особливість, що Господь ніколи не звертався до самого тільки розуму людини, а завжди до духу людського, серця й совісті. Він звертався до людей там, де їх заставав, у внутрішному їх стані: у стражданнях серця, в муках сумління, в скорботах земного життя, і, давши їм відчути тягар цього стану, зводив їх до усвідомлення можливості кращого життя – вічного, небесного, і говорив «Покайтеся, бо наблизилося Царство Боже» (Мк.1.15)
Святкуючи цей радісний празник Різдва Христового, молитовно єднаюсь з усіма Вами і молю народженого Христа Господа, щоб цей Новий рік в який прогнозують страшну фінансову і економічну кризу був для нас роком милості Божої, повним радості та спокою, добробуту і щастя.
Всіх вас, любі отці, монахи, брати і сестри щиро вітаю з великим святом Різдва Христового. Хай Віфлеємська зірка і світла Христова наука ведуть нас світлими дорогами нашого християнського земного життя, а за це, небесна опіка і рясне Боже благословення хай зійде на вашу християнську церковну родину, на кожну сім'ю, оселю і на нашу славну усю Україну!
Христос рождається! Славимо Його!
Макарій,
З ласки Божої архієпископ Львівський,
керуючий Рівненсько-Волинською і Таврійською єпархіями
Різдво Христове 2009 р.Б. м.Львів
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 22:51,
, links to this post
Скоро: Святого Воніфатія Милостивого
Святий Воніфатій жив у VI ст., був родом з Тускійської області (Етрурії), в Італії. Він ще з дитинства вирізнявся любов’ю до злиденних, коли йому доводилося побачити кого-небудь роздягненим, то він знімав із себе одяг і одягав ним нагого, тому, бувало, він приходив додому то без хітона, то без свити, і його мати, бідна вдова, часто гнівалася на нього й казала: - Даремно ти так робиш, одягаючи жебраків,
сам будучи жебраком.
Одного разу вона ввійшла у свою житницю, у якій на весь рік був заготовлений хліб, і виявилося, житниця порожня: Воніфатій, її син, таємно роздав все жебракам, і мати почала плакати, вдаряючи себе по обличчю, викликуючи:
- Горе мені, де я візьму їжі на весь рік, і чим буду годувати себе і свою родину?
Воніфатій, прийшовши до неї, почав втішати її, коли ж після сильного плачу не міг заспокоїти її вмовляннями, то став благати її вийти на деякий час із житниці. Коли мати вийшла, Воніфатій, зачинивши двері в житниці, впав на землю і почав молитися Богові, - і негайно житниця наповнилася пшеницею. Воніфатій, подякував Богові, покликав свою матір, коли вона побачила житницю повну збіжжя, то зраділа і прославила Бога. Відтоді вона не забороняла більше синові роздавати злиденним скільки він хоче, тому що бачила в ньому настільки велику віру, за якої він не зубожіє від милостині і, скільки сам попросить у Бога, отримує.
Мати Воніфатія мала у своєму будинку курей, яких викрадала лисиця, заподіюючи тим збиток бідній вдові. Одного разу отрок Воніфатій, стоячи біл своїх дверей, побачив, як лисиця як звичайно прийшла, викрала птаху й утекла в гору. Знаючи про смуток матері від цього, він побіг у храм, впав на землю й у молитві скаржився перед Богом на лисицю, кажучи:
- Господи, невже угодно тобі, щоб я не міг харчуватися від праці матері? А ось, тим часом, лисиця приходить і викрадає нашу їжу!
Після молитви Воніфатій повернувся додому й побачив ту ж саму лисицю, яка прийшла до них у двір і викрадену птаху, котру принесла в роті, вона пустила живою перед Воніфатіем, а сама негайно здохла. Так Бог слухає тих, хто надіється на Нього й у малих речах, маючи щодо нас великий промисел, щоб ми, отримуючи від Нього мале, сподівалися набути, за можливістю, й більше.
Святий Воніфатій був згодом поставлений на єпископа у місті Ферентині, і про його численні чудеса оповідає, пресвітер Гавденцій, який був слугою святого і бачив на власні очі все чинене ним. Ферентійська єпископія перебувала у великій бідноті, яка побожним людям є за охоронницю смиренності; єпископ же не мав для своєї їжі ніякого церковного майна, окрім одного прибутку з виноградника, який належав церкві. Одного разу був великий град і побив всю лозу з ягодами, так що залишилося лише трохи китиць винограду на деяких лозах. Блаженний Воніфатій, увійшовши у виноградник, побачив, що все побито, і почав дякувати Богові, що в такій своїй бідності почав терпіти ще більшу убогість.
Коли ж настав час дозрівання винограду, Воніфатій, як звичайно, поставив сторожа й повелів китиці винограду, що залишилися, пильно охороняти. Одного дня він звелів пресвітерові Констанцію, своєму онукові, вимити всі посудини, що були в єпископському будинку, для вина й за звичаєм обсмолити. Пресвітер, почувши це, дуже здивувався тому, що він, не маючи вина, наказує приготувати винні посудини. Не насмілюючись запитати, для чого потрібно готувати посудини, але, виконуючи наказ, він зробив усе за звичаєм. Воніфатій, увійшовши у виноградник і зібравши китиці винограду, зніс їх у точило і повелів усім звідти вийти, а сам залишився лише з отроком, якому сказав всі ці нечисленні китиці вичавити в точилі.
Коли вино потроху почало текти з точила, святий взяв його в посудину, і розлив потроху в усі приготовлені глечики, щоб благословити їх, розділивши все вино так, що посудини ледь змочилися вином. Таким чином, Воніфатій благословив всі посудини, покликав пресвітера і звелів скликати жебраків, щоб за звичаєм вони прийшли і взяли нового вина, яке перебуває в посудинах. Тоді вино в точилі почало множитися, так що всі принесені посудини жебраків наповнилися. Святий, бачачи, що всім хто пришов вистачило вина, звелів отрокові вийти з точила, сховище ж з вином зачинив і опечатав і пішов до церкви.
Через три дні Воніфатій покликав пресвітера Констанція і, помолившись, відчинив двері у винне сховище, та побачив, що всі посудини і глечики, у які для благословення потроху було налито провина, переповнені пінистим вином, так що воно лилося, через краї, навіть земля наситилася вином, і якби єпископ трохи почекав із входженням до сховища, то вся земля була б вкрита вином, що вилилося. Коли пресвітер, бачачи це, дуже здивувався, то святий заборонив йому говорити будь-кому про це, боячись і уникаючи марної людської слави.
Іншого разу, коли святкувалася пам’ять святого мученика Прокла, один шляхетний чоловік з того ж міста, на ім’я Фортунат, просив святого Воніфатія, після звершення служби святому мученикові, прийти у його будинок і подати благословення, святий не відмовив йому, тому що Фортунат просив його про це з вірою і щирою любов’ю. Воніфатій, звершивши Божественну службу, прийшов на трапезу до Фортуната. Перш ніж він за звичаєм помолився перед трапезою, один із блазнів став перед дверима з мавпою і заграв на кімвалах. Святий, почувши звуки кімвал, розсердився й сказав:
- На жаль цей нечестивець є мертвим, воістину він мертвий , я прийшов обідати і ще не встиг відкрити вуста для звичної хвали Бога, як він випередив мене, прийшов з мавпою і заграв на кімвалах!
При цьому він додав:
- Підіть, дайте йому їсти і пити, але знайте, що він мертвий.
Нечестивий же той чоловік, взявши хліб і вино, хотів було вийти з воріт, але враз великий камінь позаду раптово впав і вдарив його по голові, блазень упав на землю напівмертвим, його віднесли на руках у його будинок, а на наступний день, як пророкував святий, помер. Отже сліт благоговіти перед святими угодниками Божими і шанувати їх, бо вони є храми Божі і Бог перебуває в них. Коли святий гнівається, разом з ним гнівається і Бог, який живе в ньому, і тоді святий може одним словом покарати того, хто його образив. Іншого разу той самий пресвітер Констанцій, онук святого, продав свого коня за двадцять золотих монет, і, поклавши їх у скриньку, пішов по своїх справав.
Зненацька трапилося так, що багато жебраків прийшли до єпископа і з настирливістю докучали йому, просячи хоч чимось допомогти їм. Святий, не маючи нічого, щоб їм дати, вболівав у душі, не бажаючи відпустити жебраків без допомоги, згадавши ж про гроші Констанція, взяті за коня, пішов у кімнату, де була його скринька, і відкрив її, взяв золоті монети та віддав їхній бідним. Коли пресвітер повернувся і побачив скриньку відкритою, та не знайшов у ній грошей, то сильно образився, підняв великий шум і почав із гнівом кричати:
- Неможливо мені жити тут!
На його голос зійшлися всі що були в єпископському будинку, прийшов і сам єпископ і почав утішати його, вмовляючи добрими словами. Той же зі смутком відповів святому:
- Усі в тебе живуть добре, лише я не маю місця і не можу пожити спокійно, віддай мені мої гроші і я піду від тебе.
Єпископ пішов у храм Пречистої Богородиці, надягнув на себе фелонь і, піднявши догори руки і звівши очі до неба, молився, щоб Господь послав йому звідкись стільки золотих монет, скільки він взяв у пресвітера, щоб віддати їх йому та пом’якшити його гнів. Святий, молячись, звернув очі на себе й побачив на фелоні раптово з’явилися двадцять золотих монет, які лежали між руками, піднятими догори, і так блищали, немов ось-ось були зроблені і вийняті з вогню. Подякувавши Богові, єпископ вийшов із церкви і кинув гроші на одяг огніваного пресвітерові, сказавши:
- Ось, візьми гроші, за які ти хвилювався, і щоб ти знав, що після моєї смерті за свою скупість ти не будеш єпископом цієї церкви!
Дійсно, так і було: пресвітер для того й гроші збирав, щоб отримати єпископство, але слово, сказане Божим чоловіком, не буває марне, і Констанцій закінчив своє життя в пресвітерському сані.
Колись два готфяни йшли в місто Равенну і, як мандрівники, з любов'ю були прийняті святими Воніфатієм у єпископському будинку. Коли вони йшли, Воніфатій, проводжаючи їх, сам налив вина в дерев’яну посудину і дав їм на дорогу на знак благословення. Посудина була мала, так що вина мало вистачити лиш на один обід. Вони взяли і пішли, та в потрібний час пили вино із цієї посудини, але, однак, вина в посудині анітрохи не зменшувалося, і посудина завжди залишалася повною. Пробувши кілька днів у Равенні, мандрівники повернулися назад і прийшли знову до святого, подякували йому за благословення, і принесли йому посудина з тим же вином, повідомивши, що всю дорогу ніде іншого вина не пили, однак вина в посудині все не зменшилось.
Не можна змовчати і про те, що розповідає один із кліриків тої країни, чоловік чесний.
- Одного разу святий Воніфатій, - каже клірик, - увійшов до свого виноградника і побачив безліч гусениць, так, що весь виноградник був укритий ними, і вся зелень мала загинути. І сказав святий гусеницям: заклинаю вас ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, підіть звідси, і не насмілюйтесь більше їсти цієї трави, і враз ця безліч гусениць, за словом угодника Божого, вийшла з виноградникі, і не залишилося жодної.
Господь Бог, Який прославляє святих Своїх і виконує бажання тих, хто боїться Його, нехай буде і Сам прославлюваний у них на віки. Амінь.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 22:33,
, links to this post
В составе Синодальной Богословской Комиссии!
Секретарь Одесской епархии УПЦ МП протоиерей Андрей Новиков включен в состав Синодальной Богословской Комиссии, передает корреспондент ИА «Контекст-Причерноморье». Об этом агентству сообщили сегодня, 29 декабря, в пресс-службе УПЦ. По информации пресс-службы, Священный Синод РПЦ на своем заседании 24 декабря в Свято-Даниловом монастыре в Москве рассмотрел результаты
работы состоявшегося накануне первого пленарного заседания Комиссии по подготовке Поместного Собора РПЦ МП. По итогам заседания принято решение включить протоиерея Андрея Новикова в состав Синодальной Богословской комиссии.
Смотрите также на сайте:
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 11:20,
, links to this post
Цей день в історії: 29 грудня 1767 року
У цей день, 29 грудня 241 рік тому народився Євгеній (в миру Євфимій Олексійович Болховітінов), (1767, Воронеж - 7.3.1837, Київ), православний церковний діяч, історик, археограф і бібліограф. Ректор Воронезької духовної семінарії (1789), єпископ Вологодський (1808), Калужскій (1813), Псковскій (1816), митрополит Київський і Галицький (1822). Член Російської Академії та “Товариства історії і
старожитностей російських”. Прийняв чернецтво в 1800 році після смерті дружини та трьох дітей.
Митр. Євген прославився як вчений ієрарх, що залишив після себе багато наукових праць. Його наукові дослідження включали в себе область археології, російської історії та церковно-історичних старожитностей.
За дорученням митрополита Новгородського Амвросія єпископом Євгеном було складено «предначертаніе» улаштувань Духовних училищ, що згодом і лягло в основу реформи системи духовної освіти в Росії. Важливою особливістю цього проекту була пропозиція зробити з Духовних Академій не тільки вищі богословські навчальні заклади, але і церковно-наукові центри, наділені видавничими функціями.
Митрополит Євген був почесним і дійсним членом багатьох вчених товариств: Московського, Казанського, Віленського, Київського, Харківського університетів, Російської Академії наук, Медико-хірургічної Академії, Товариства історії і старожитностей російських, Московського товариства любителів російської словесності, Комісії по складанню законів Російської Імперії і ряду інших. Митрополит Євген залишив нащадкам велику літературну спадщину. Його праці з російської церковної історії мали велике значення для свого часу.
Митр. Євген відрізнявся винятковою працьовитістю. Він дорожить кожною хвилиною і в листах Виливай своє невдоволення про загублене часу. “Не можна не дивуватися тому, - говорить преосвящ. Філарет Київський, - яку безліч перебрав він старовинних рукописів, актів та книг і як володів працьовитістю вченого”.
За свідченням М. Погодіна, “це був чоловік, який не міг пробути ні одного дня без того, щоб не ознаменувати його працями на користь історії”. Він багато часу приділяв науковій діяльності, але це не заважало йому бути невтомним проповідником слова Божого. Преосвященний докоряв суємудріе розкольників, суворо ставився до осіб, що неблагоговійно стояли у храмі Божому. Проповіді митрополита відрізнялися жвавість і глибиною думки. За характером свого митр. Євген був скромним і простий.
Ось як розповідає про нього М.М. Мурзакевич. “Давно знаючи ім’я митрополита Євгена Болховітинова, як досконалого знавця російських старожитностей, я думав, що він, як і багато його побратимів, недоступний або неуважний до “дрібних” людей. Ключарю я відверто сказав свою думку. В доказ противного, відповів ключарь, ви тепер же можете бачити Високопреосвященного. Цікавість побачити вченого особисто врешні перемога нерішучість.
На питання, чи можу бачити митрополита, надійшла відповідь: “будь ласка”. Відкрились двері в залу. Кілейник доповів господарю, і убілений севиною старець, середнього зросту, досить сухощавий, по рокам свіжий, але блідий, в простенькій поношенній рясці і такій же камілавці, з’явився переді мною. Простий прийом і зав’язалася розмова взагалі про нашу старовину тривав до прибуття нових осіб “.
Добру згадку залишив про себе митр. Євген своєю благодійністю, любителем странників, та доступністю для всіх.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 08:13,
, links to this post
Вчені нагадують: триває Різдвяний піст
Поїдання жирної їжі призводить не тільки до надмірної ваги, але й до розладу добового біологічного ритму організму, - стверджують вчені з Єврейського університету в Єрусалимі. Біологічні годинники регулює ритм активності гормонів та ферментів, пов’язаних із обміном речовин. Розлад біоритму призводить до гормональних порушень, ожиріння, психологічних проблем, розладу сну та навіть виникнення пухлин,
- стверджують автори дослідження. Існує причинно-наслідковий зв’язок між особливостями харчування та дисбалансом біологічних годин. Найсильнішим фактором, що впливає на біоритми є світло. Однак доктор Орен Фрой та його колеги з Інституту біохімії єрусалимського університету в експериментах із лабораторними мишами продемонстрували, що існує причинно-наслідковий зв’язок між особливостями харчування та дисбалансом біологічних годин.
Фрой та його колеги перевіряли, чи біологічні годинники контролюють процес виділення адипонектину - білку, який виділяють клітини жирової тканини, і пов’язаного з процесами засвоєння глюкози та ліпідного обміну - і як на цей контроль впливає дієта із високим вмістом жирів.
Дієта із високим вмістом жирів призводила до гальмування біоритмів. Дослідники годували одну групу мишей їжею із високим вмістом жиру, а другу – знежиреною їжею, а потім вимірювали коливання у рівні обміну речовин. У мишей із “знежиреною” дієтою коливання адипонектину відповідали нормальному добовому ритму. Дієта із високим вмістом жиру призводила до гальмування біологічних годин.
У статті, яка буде опублікована у журналі Endocrinology, дослідники зазначають, що дієта із високим вмістом жиру сприяє ожирінню не тільки через жирну їжу, але й через порушення біологічних ритмів, яке у свою чергу призводить до порушення обміну речовин.
Нагадаємо, американські вчені радять здоровий сніданок як спосіб перестрахуватися від надмірної ваги. Між іншим, японські вчені з’ясували, що молоді люди, які нехтують сніданками, починають статеве життя набагато раніше, ніж їхні однолітки, які регулярно їдять вранці.
За матерiалами: РИА Новости
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 06:03,
, links to this post
Індійський переклад Біблії буде виправлено
Неділя, 28 грудня 2008 р.
Переклад Біблії на індійський діалект кудук спричинив бурхливі протести з боку «племінного» населення штату Джаркганд (північний захід країни). Невдоволення пов’язане з перекладом вірша із книги Повторення Закону, де згадується «листове», або «зелене» дерево («Винищите всі ті місця, що служили там люди, яких ви виганяєте, своїм богам на високих горах і на пагірках, та під кожним зеленим деревом»
, Втор. 12,2)
Місцеві активісти звернули увагу, що відповідне єврейське слово було перекладене словом «сарна», яке відсилає до священних дерев, шанованих так званими «племенами». «Племена» (адівасі) - етнічна група, члени якої вважаються нащадками корінного (доарійського) населення Індії. Адівасі зберегли архаїчну культуру й пережитки первісно-общинного ладу. На думку ряду вчених, їхні вірування значно відрізняються від індо-арійської релігії.
Невдоволення активістів полягає в тому, що вони спалили портрет кардинала Телесфора Топпо, колишнього президента конференції католицьких єпископів Індії. Топпо став першим в історії кардиналом з числа адівасі.
«Ми жодним чином не хотіли зачіпати почуттів місцевого населення, а тому вжили заходів відразу ж, як тільки нам повідомили про цю неточність», - заявила Сома Бгаткар, представник Індійського Біблійного товариства в штатах Джаркганд і Бігар. На початку грудня Бгаткар скликала засідання вчених-філологів для обговорення проблеми, що виникла, а також вилучила із книгарень доступні видання перекладу – більш ніж шістсот примірників. За її словами, переклад буде виправленийі і дерева названі «зеленими».
«Біблія не повинна зачіпати нічиїх почуттів», - заявив Б. К. Прамнік, генеральний секретар Біблійного товариства, в інтерв’ю ENI. «Тому, - продовжує Прамнік, - ми негайно вилучили всі доступні примірники перекладу, що вийшов десять років тому».
За словами Прамніка, Біблійне товариство звернулося до місцевих християн із проханням принести для виправлення свої Біблії до офісу товариства в Ранчі. З моменту виходу перекладу було надруковано більш ніж 2000 примірників.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 22:52,
, links to this post
Різдво лише для тих, хто платить
Німецькі депутати-консерватори запропонували «відокремити пшеницю від куколю», не пускаючи всіх підряд на різдвяну нічну месу. В інтерв’ю журналу «Більд» депутат парламенту землі Баден-Вюртемберґ від консервативної партії CDU Томас Фольк заявив, що відвідати опівнічну месу мають право лише ті, хто справно платить церковний податок. Фольк «глибоко стривожений тим фактом, що деякі
по-справжньому активні віряни не можуть потрапити в цю ніч у церкву через велелюдність» і вважає, що «доступ на нічні меси 24 грудня варто обмежити тими, хто платить податок на потреби Церкви». Іншими словами, податкова декларація повинна стати, на думку правого політика, «вхідним квитком» на різдвяне богослужіння.
Пропозиція Фолька стала реакцією на повідомлення про те, що деякі парафії запровадили завчасне резервування місць у храмах у зв’язку з величезним скупченням народу різдвяної нічі.
Церковна влада поспішила відмежуватися від ідеї політика: архієпископ Берлінський вже заявив, що запровадження таких обмежень «створить враження, що всередині Церкви є два соціальні класи».
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 22:45,
, links to this post
Зімбабве: відлучений єпископ масово рукополагає
Відлучений від Англіканської Церкви єпископ рукоположив у створеній нимм церковній провінції 33 дияконів і священиків. Нолберт Кунонґа, колишній архієпископ зімбабвійської столиці, був відлучений від Англіканської Церкви в травні 2008 року після того, як вирішив вийти із Центральноафриканської церковної провінції. Необхідність такого кроку, за словами Кунонґи, викликана тим, що в цій провінції
переважають симпатії щодо гомосексуалістів.«Відділившись від Центральноафриканської провінції та створюючи нову, ми рухаємося до того, щоб бути офіційно визнаними», - цитує урядова газета «The Herald» слова Кунонґи після здійснених ним рукоположень.
У цей час Кунонґа судиться з Англіканською Церквою Зімбабве. Приводом для позову послужила його відмова поступитися будинком єпархіального управління й передати церковне майно Себастьяну Бакаре, призначеному замість нього єпископом Хараре. Донедавна Бакаре був змушений керувати своєю єпархією із передмістя, оскільки Кунонґа не пускав його до столиці. За словами членів Церкви, на послідовників Бакаре, які становлять більшість у парафіях Зімбабве, нападали банди невідомих, перешкоджаючи їм звершувати богослужіння в храмах. У результаті послідовники єпископа Бакаре були змушені збиратися для молитви просто неба або ж у будинках, які належать іншим деномінаціям.
Кунонґа стверджує, що до його альтернативної єпархії приєднується багато вірян. «Що ж, я радий, що до провінції вертається здоровий глузд», - заявив він на церемонії рукоположення. За словами Кунонґи, «люди приєднуються до нас, коли усвідомлюють причини, які спонукали нас відділитися від Центральноафриканської провінції Англіканської Церкви».
Кунонґа - близький союзник лідера партії «Африканський національний союз Зімбабве - Патріотичний фронт» ( Zanu-PF). За словами опонентів, Кунонґа отримав особисту вигоду в результаті проведеної Муґабе земельної реформи. Суть реформи полягала у відчуженні господарств і устаткування в білих фермерів з метою виправити «історичний дисбаланс».
Кунонґа займає багато державних посад. Йому належать хвалебні промови на адресу Муґабе, якого він називає «другим сином Бога» і визнає «кращим християнином, ніж я сам».
Говорячи про створену ним провінцію, Кунонґа заявив: «Наша провінція Зімбабве ґрунтується на Священному Писанні і не підтримує гомосексуалістів. У цьому ми не самотні: ми приєднуємося до єпископів Східної й Північної Африки, які також виступили проти гомосексуалізму та всіх членів Церкви, які його не заперечують».
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 22:38,
, links to this post
У мусульман початок нового 1430 року
Увесь ісламський світ у неділю, 28 грудня, із заходом сонця святкує початок нового 1430 року, який, згідно з традицією, настає після вечірньої молитви Магріб. За шаріатом мусульманам слід дотримуватися посту протягом двох днів до і після нового року. Піст забороняє їсти та пити у світлий час доби. Нагадаємо, мусульманське літочислення бере початок із 622 року за григоріанським календарем.
Воно пов’язане із хіджрою - виходом пророка Мухаммада і його сподвижників із Мекки в Ясріб.
Нагадаємо, мусульманський новий рік починається 1 мухаррама, перші 10 днів цього місяця вважаються благословенними. Більшість віруючих мусульман ці дні проводять у постах або в молитвах. У деяких спільнотах початок ісламського нового року відзначається в колі друзів та однодумців. Жодних публічних святкувань мусульмани не проводять, але привітати один одного з цією подією вважається правилом хорошого тону.
Нагадаємо, у мусульман рік триває 354 дні. У непарних місяцях 30 днів, а парних - 29 днів. Виняток становить 12-й місяць, в якому у високосному році також 30 днів. Відлік доби в мусульманському календарі завжди ведеться із моменту заходу сонця.
Усього в світі сьогодні налічується близько 1,3 млрд послідовників ісламу.
За матерiалами: РИА Новости, NEWSru.com
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 10:41,
, links to this post
Папа вдруге відслужить месу спиною до вірних
У другій раз за час свого понтифікату Бенедикт XVI відправить месу спиною до народу, як це було прийнято до реформ II Ватиканського собору. Меса, під час якої Папа буде молитися, стоячи спиною до народу, відбудеться уже 11 січня в Сикстинській капелі Ватикану. У ході цього богослужіння понтифік охрестить 13 новонароджених немовлят. Як зазначається в заяві Папської літургійної
служби, мова йде не про «стару», Тридентську месу, а про месу «за звичайним чином Павла VI». Стоячи спиною до молільників, а лицем - до розп’яття, Папа підкреслить «вірний напрямок» під час меси - «обличчям до Господа».
Як і в минулому році, Бенедикт XVI буде здійснювати хрещальную месу на історичному вівтарі Сикстинської капели, який, відповідно до звичаїв тих часів, коли він був споруджений, примикає до стіни. Таким чином, зазначається в заяві літургійної служби, «не буде порушена гармонія цього архітектурного шедевру». У період після реформ II Ватиканського собору (1962-1965) в Сикстинській капелі, як і в інших католицьких храмах, старі вівтарі перестали використовуватися. Євхаристія стала звершуватися на нових алтарях, споруджених на деякій відстані від стіни, що дозволяло священикам служити віч-на-хто з молільниками.
У 2003 році майбутній Папа Бенедикт - в той час префект Конгрегації віровчення кардинал Йозеф Ратцінгер - написав передмову до книги німецького священика Уве Міхаеля Ланга «Обличчям до Господа - орієнтація літургійної молитви». У цьому тексті Ратцінгер зазначав, що отці II Ватикану зовсім не предписували служити месу обличчям до народу, і що жертівники які стоять посередині храмів, з’явилися вже після собору під виконання «післясоборних інструкцій». Пропозиція повернути вівтарі обличчям до народу, писав далі Ратцінгер, носила рекомендаційний, а не зобов’язує характер.
У книзі «Дух літургії», опублікованої в 2001, кардинал Ратцінгер висловлював побажання очистити церковну практику від «шкідливих впливів» літургійного руху початку ХХ століття. За словами майбутнього Папи, коли священик здійснює месу, стоячи обличчям до народу, «збори молільників перетворюється на громаду, замкнуту на саму себе». Така меса, писав кардинал Ратцінгер за чотири роки до свого обрання на Папський престол, перетворюється «у персональне шоу священика, що звершує богослужіння». У той же час Йозеф Ратцінгер закликав «не відкидати всю сукупність реформ, прийнятих у ХХ столітті», але при цьому під час меси «не дивитися на священика, а звернути всі погляди до Господа».
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 01:57,
, links to this post
Почему я против избрания митр.Онуфрия
Как сегодня рассказал мне один мой знакомый священник, учащийся Московской Духовной Академии, в стенах Московских Духовных Школ активно распространяется новая сплетня. О том, что, дескать, лучшим кандидатом на патриарший престол является митрополит Черновицкий и Буковинский Онуфрий (Березовский). Приводятся аргументы, что он является молитвенником и был за снисхождение к Диомиду.
Первый аргумент меня всегда поражал - измерение “молитвенности” выглядит абсурдно. Был такой чудаковатый профессор Вейник в Белоруссии, который пытался измерять Благодать Святого Духа с помощью “лозы”. Так вот те, кто сравнивают молитвенность, например Местоблюстителя и других архиереев, напоминают подобных “лозоискателей”. Второе утверждение вообще является контраргументом - “диомидовщина” есть явное зло и лояльный “диомидовщине” Патриарх - это начало конца Русской Церкви. Итак, слишком много людей отравлено зловонием “Пензенской пещеры”.
Кроме того, исходя из реальности, митрополит Онуфрий (Березовский) является незаменимым человеком у себя на Буковине. Будучи действительно хорошим правящим архиереем, он удерживает Буковину от экспансии “Киевского патриархата”. Будучи этническим молдаванином, знающим свой родной язык, он удерживает украинскую часть Буковины от перехода в Румынский Патриархат. Как только митрополита Онуфрия не будет на Буковине, эта область будет духовно разделена между раскольниками и Румынским Патриархатом. К тому же Румынский Патриарх Даниил - человек очень активный, очень деятельный, образованный и мобильный. До своего Патриаршества он возглавлял как раз Румынскую Буковинскую митрополию.
И как только Буковина “оголится”, он своего конечно не упустит. На Западе Украины люди часто смотрят не на Истину, а на личность, они запутались в аббревиатурах (УПЦ МП, УПЦ КП, РуМ ПЦ, УАПЦ, УГКЦ) и больше смотрят на “батюшку”. Владыку Онуфрия там знают, но если он вдруг «переедет», а его место займет другой владыка, то пока он войдет в курс дела и станет узнаваемым, «родным батюшкой», в глазах местных жителей, значительно превосходящий в миссионерской активности Румынский Патриархат не будет “тормозит”. Румынский Патриархат уже принял решение об открытии епархии на украинской Буковине. А в распоряжении Румынской Церкви - государственная поддержка и налаженный миссионерский потенциал - телевидение, радио, кадры подготовленных миссионеров (в Румынии у православных есть все то (школа, СМИ, миссия), о чем мы в России и на Украине только мечтаем.
И у всех этих историй с митрополитом Онуфрием и другими “претендентами” есть и аскетический аспект. Это понимание того места, где “я” наиболее полезен Церкви и уход с которого навредит Церкви. Человек может быть незаменим в Буковине, но стать поводом к соблазну в Москве. Почему, да хотя бы просто потому, что не зная, как сейчас устроены власть и общество в России, не являясь так сказать неотъемлемой и активной частью процесса принятия ключевых решений, владыка Онуфрий пытаясь добиваться вполне естественного - продвижения “Основ Православной Культуры” и достойного положения Церкви в обществе, будет, мягко говоря, малоэффективен!
А поста и молитвы здесь, для достижения поставленных стратегических целей, просто недостаточно. Вот я, Чтец Дмитрий Пахомов, полезен на своем миссионерском посту и если я сейчас брошу его и пойду баллотироваться в Президенты, Патриархи и т.д.! Будет ли от этого польза кому бы то ни было? Боюсь, что нет и даже наоборот! Так и здесь. Тем более что, налицо наличие Претендента-Местоблюстителя, который является ярким миссионером, отличным администратором и конечно опытным дипломатом-переговорщиком, знающим всех и вся в Москве, Киеве и других мировых столицах. Полагаю, что все очевидно и что дополнительные комментарии излишни.
Чтец Димитрий Пахомов
27 декабря 2008 года
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 01:36,
, links to this post