Зі слова на неділю про Закхея
Пʼятниця, 30 січня 2009 р.
Часто почуєте, що коли люди говорять про звірят, то додають їм деякі людські прикмети. {Приміром говорять про «вірного» пса, про «мудрого» коня, «підступну» змію, «хитрого» лиса, «сильного» лева, або «нерозумне» ягня чи вівцю. Ягня чи вівця бувають інколи такими, як про них деколи говоримо. Нерідко такий самий вислів застосовуємо і до людини. Вівцю тому називають нерозумною, бо вона не має
орієнтаційного змислу.
Якщо вона відлучиться від отари, їй майже неможливо знайти зворотної дороги. Їй потрібна поміч пастиря. І завданням пастуха шукати загублену вівцю і привести її назад до отари. В подібній ситуації знаходиться і грішник. Людина в дорозі до вічності може загубитися, зблудити, може втратити орієнтацію, може йти замість дорогою до щасливої вічності, дорогою до вічної погибелі.
Нині зустрінете багатьох, що блукають. І це не лишень молодих, що шукають легшої дороги до неба, яким вже не вистачає «давня Христова Церква». Вони шукають нових церков, нових доріг і губляться. Між загубленими є і старші люди, які вже були на правильній дорозі до вічності, але хтось чи щось звело їх на манівці. Який з цього вихід? Вихід є такий, про який читаємо у Св. Євангелії на неділю про Закхея.
Нас цікавить, хто тут кого шукав? Чи Закхей Ісуса, чи Ісус Закхея? Ісус знав Закхея, бо звернувся до нього по імені: «Закхеє»… А про себе сказав Ісус, І що Він прийшов шукати і спасти тих, хто загинув — тобто грішників. Що Ісус, знайшов Закхея, бачимо при висліді зустрічі.
Закхей рішився направити всі кривди й Ісус знав, що він це зробить, бо, каже Ісус: «прийшло спасення цьому домові, бо й він є син Авраама!» Ісус дозволив Закхеєві знайти Себе, але й Сам знайшов Закхея. Слово у Св. Євангелії «я мушу бути в твоїм домі», вказує на післанництво Христа.
«Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло». Такі слова чуємо в сьогоднішній Євангелії (Луки 19. 1-10). Це слова Надії, які дуже ясно окреслюють служіння нашого Господа. Є багато людей, що хочуть Бога тримати тільки в формі традиції. Це ті люди, між іншими, що до Церкви приходять тільки на Різдво та Великдень. Хоч треба радіти, що й тоді їх бачимо в Божому домі, та треба сказати, що це дуже слабенький відгук на ту любов, що привела до Боговтілення, до добровільного страждання на Хресті, до воскресення та на Небо вшестя нашого Спасителя.
Можливо, що такий слабий відгук на вістку про Бога походить від нерозуміння про Бога та про те, чому Він нами зацікавлений. Люди дуже часто думають про Бога, як про Суддю, а рідко коли як про Батька, як про Того, що шукає за тими, що заблукали і то не для того, щоб налякати їх загрозами, а для того, щоб їхні страхи та болі заспокоїти та їх привести назад додому, де тепло, де любо, де безпечно.
Закхей був одним з тих заблудлих. Його відцуралися всі, бо був він митником. Він болюче відчував своє відчуження від Бога та від людей. Вістку про те, що Спаситель шукає заблудлих він сприйняв радісно й охоче. Його відгук був від всього серця. Матеріально він його коштував майже все, що він мав. Але йому не було це боляче. Його покликав був Господь по імені. Увійшов був до його власного дому.
Закхей був вдячний і він хотів ту вдячність виявити якнайповніше. Отож і промовив Господь: «Сьогодні на дім цей спасіння прийшло». Те, що було пропало, було віднайдено і повернено туди, де воно належало. Кожна людина почувається самотньою час від часу.
Є в нас і такі місця, де ніколи не був ніхто інший. Є речі, які ми перейшли, про які ніхто не знає. А є перед нами і такі моменти, переходити яких ми не можемо поділити ні з ким. Один такий момент — хвилина смерті. Та добра вістка Христового Благовісти каже нам, що є Хтось, що може і хоче бути з нами у всі хвилини нашого життя і смерті. А цей «Хтось», то Бог — Бог, що шукає і спасає те, що загинуло.
Він недалеко від нас — Він чекає на те, щоб ми до Нього звернулися з проханням увійти в наше серце. Чи не час нам відповісти? Чи не час нам Його запросити й бути з Ним?
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 12:43,
