Преподобний Мартиніан. Преподобні Зоя і Фотинія
Середа, 25 лютого 2009 р.
Преподобний Мартиніан з 18 років оселився в пустелі, біля міста Кесарії Палестинської, де пробув у подвигах і безмовності 25 років, удостоївшись благодатного дару зцілення хвороб. Однак ворог не залишав пустельника, наводячи на нього різні спокуси. Одного разу жінка-блудниця посперечалася з розпусними людьми, що спокусить святого Мартиніана, слава про доброчесне життя якого
поширилася містом. Вона прийшла до нього вночі під виглядом мандрівниці, просячи нічлігу.
Святий впустив її, оскільки була негода. Але ось лукава гостя переодяглася в дорогу одежу і почала спокушати подвижника. Тоді святий вийшов з келії, запалив багаття і став босими ногами на палаюче вугілля. Він казав при цьому собі: “Важко тобі, Мартиніане, терпіти цей дочасний вогонь, але як же ти терпітимеш вічний вогонь, приготовлений тобі дияволом?” Жінка, вражена цим видовищем, покаялася й попросила святого наставити її на шлях спасіння. За його вказівкою вона відбула у Віфлеєм, в монастир святої Павли, де в строгих подвигах прожила 12 років до своєї блаженної кончини. Ім’я жінки було Зоя.
Зцілившись від опіків, святий Мартиніан вирушив на незаселений скелястий острів і прожив під відкритим небом кілька років, харчуючись їжею, яку йому час від часу привозив один корабельник, а преподобний плів для нього кошики.
Одного разу під час сильної бурі розбився корабель і до острова, де спасався святий Мартиніан, хвилі принесли на уламках корабля дівчину на ім’я Фотинія. Святий Мартиніан допоміг їй вийти на острів. “Залишайся тут, - сказав він їй, - ось хліб і вода, а через два місяці приїде корабельник”, - а сам кинувся в море й поплив. Два дельфіни винесли його на суходіл. З тої пори блаженний Мартиніан почав провадити життя мандрівника. Так тривало два роки. Одного разу, прийшовши в Афіни, святий занедужав і, почуваючи наближення кончини, увійшов до храму, ліг на підлогу, закликав єпископа і попросив, щоб його тіло поховали. Це сталося близько 422 року.
Блаженна діва Фотинія залишилася жити на острові, де й відбула на самоті 6 років, а потім віддала Богові душу. Кончину її виявив той таки корабельник, що привозив їй, як і преподобному Мартиніану, їжу. Він перевіз тіло блаженної Фотинії в Кесарію Палестинську, де воно було із честю поховане єпископом і кліром. Пам’ять преподобних Зої та Фотинії святкується в той самий день.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 11:15,
