Святитель Миколай Сербський. Молитви на озері
Четвер, 30 квітня 2009 р.

Чи є, людино, день і з всіх прожитих, щоб ти за ним жаліла і хотіла повернути? Той день приваблював тебе немов коштовний шовк, наставши ж - вмить зробився павутинням. Жадала ти його мов чашу, повну меду – отримала лиш гіркоту і сморід. Вони ж бо є обман і гріх. Поглянь на їх оманливий дзеркальний блиск під місячним промінням. Та тільки-но твої минають дні – то розбиваються тонкі скляні крижини льоду,

і ти бредеш водою та в багні.

Чи може бути званий днем той час, який обмежений немов ворітьми вечором і ранком?

Мій Боже Світлодавче, лиш за єдиним днем моя душа обманом змучена сумує: за днем без тих воріт. За днем Твоїм, коли я був з Тобою.

Чи справді є у нас такі щасливі дні, щоби за ними шкодувати? Якщо згадаєш все своє солодке у житті – то що із них тобі принесло більше гіркоти? Тепер же ти з огидою сприймаєш своє колишнє щастя.

Існують у житті лише моменти щастя, та й то – щоб через смуток в тобі оживити пам'ять про щастя справжнє – те, коли перебували ми у лоні Того, Хто Джерелом є щастя. Щоб пробудитися тобі та визволитися із полону царства лжі тобі дається вік скорботи.

Господи, Господи, моє єдине щастя, чи Ти вже зготував для мене пристановище на відпочинок від тривалого шляху?

Господи, вічна моя молодосте, омий очі мої, щоб їм засяяти від сонця яскравіше.

Ти сльози праведного обережно підбираєш, щоб ними освіжити світ.

Дивіться також:

Тут можете залишити свої коментарі..

posted by fryevhen @ 22:32,