Про те, як святі угодники допомагають нам
Пʼятниця, 18 вересня 2009 р.
Всі ми, братіє, благаємо Господа про прощення гріхів наших. Але, усвідомлюючи свою негідність і нечистоту гріховну, відчуваючи своє віддалення від Бога за провини наші, ми повинні вдаватися й до святих, як близьких до Бога, з молитвою про заступництво їхнє у відпущенні гріхів наших. Святі, в обителях небесних визнані гідними близького спілкування з Господом Ісусом Христом, єдиним Заступником між Богом і
людиною, Який віддав Себе за спасіння всіх (1 Тим. 2:5), мають благодать молитися за земних своїх братів, Ще обтя-жених гріхами, й просять Тм прощення цих гріхів і змінюють гнів Господній до нас на милість.
Одна жінка, яка вчинила тяжкий гріх, не маючи сміливості через сором розповісти його своєму духовному отцеві, прийшла до святого Іоанна Милостивого, патріарха Олександрійського, і, впавши до ніг його, вигукнула: “О, преблаженний, я такий тяжкий гріх вчинила, що не маю сили сказати про нього. Але при цьому вірую, що ти один можеш звільнити мене від нього!”
Іоанн сказав: “Якщо з вірою прийшла сюди, то сповідай мені гріх свій”. Жінка відповіла: “Не можу, Владико”. — “Ну тоді, якщо соромишся, — сказав Іоанн, — піди, напиши на хартії твій гріх і принеси до мене”. — “І цього не можу зробити”, — сказала жінка. Патріарх сказав: “Так запечатай хартію й принеси сюди”. Жінка виконала повеління, принесла хартію до Іранна й благала його, щоб він не розпечатував її.
Після цього жінка пішла з міста, в якому жила, а святий патріарх, на п’ятий день після того, як узяв у неї хартію, помер і був похований. Довідавшись про це, жінка повернулася в місто й, думаючи, що гріх її вже відомий якщо не багатьом, то деяким, у страшній скорботі прийшла до гробу Іоанна й стала кричати: “О, чоловіче Божий! І тобі одному я не насмілилася відкрити гріх мій, а тепер всі знають про нього. Не відступлю від гробу твого доти, поки ти не сповістиш мене про те, де моя хартія. Я вірую, що ти не помер, але й зараз живий”.
Так голосячи, жінка пробула біля гробу святого патріарха, не приймаючи їжі, три дні. На третю ніч явився їй патріарх із двома єпископами, які раніше були поховані поруч із ним, і говорить: “О, жінко, коли ж ти перестанеш турбувати нас і зрошувати могили наші, слізьми?” Сказавши це, святий дав їй у руки її хартію й промовив: “Візьми її й, розпечатавши, подивися, що в ній”. Жінка взяла хартію і видіння скінчилося.
Розпечатавши її, жінка побачила в ній, що напис гріха її закреслено, а нижче було написане наступне: “Заради Іоанна, раба Мого, простився твій гріх”. І рада була жінка, — говорить сказання, — і повернулася в дім свій, прийнявши відпущення гріхів.
Із цієї розповіді ми бачимо, братіє, те, що святі справді мають благодать молитися за вас, просити нам прощення гріхів і змінювати гнів Господній до нас на милість. А тому будемо молитися святим і про те, щоб вони просили Господа про втамування гніву Його, справедливо на нас покладеного, молили б Його про відпущення нам гріхів і, нарешті, випросили б нам і християнську кончину життя нашого безболісну, достойну, мирну й добру відповідь на Страшному Суді Христовому. Амінь.
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 01:23,
