Про страшний гріх самогубства
Пʼятниця, 18 вересня 2009 р.
Шановні у Христі мої брати і сестри! Сьогодні я хочу поговорити про найтяжчий гріх на землі - самогубство. Життя - великий Божий дар. Заради життя Господь Сам став Людиною, Сам перетерпів страждання і смерть. Він віддав Своє життя за спасіння всіх людей, за життя всього світу. Тому й життя кожної людини є безцінним даром, бо воно оцінюється ціною Крові Христа. Але, на жаль, особливо в
часи сьогодення багато людей забули про цю ціну. Багато людей живуть так, ніби й ніколи не було Христа і немає. Вони відвернулися від Бога і занурилися в темряву скорботи. Для таких людей життя не має ніякого сенсу, вони просто чекають кінця, а деякі навіть закінчують життя самогубством. Що ж чекає тих людей за порогом смерті. Вони вірять, що там буде набагато краще й цікавіше…
Вічна радість і вічна скорбота - це два шляхи, які людина вибирає ще за свого земного життя. Ті, хто закінчує життя самогубством, стають на інший шлях, кидаючи в обличчя Богові Його найцінніший дар -людське життя. Вони самі позбавляють себе того, що їм подарував наш Творець, і, руйнуючи життя, вибирають смерть. Свята Церква після такого вчинку вже не має можливості допомогти людині, бо така людина померла за її межами, пішовши самовільно з життя так і не звернувшись за допомогою до Церкви. Своїми вчинками самогубці лиш підтверджують те, що за життя були дуже зв’язані із земним, піклувались тільки про земні блага і заглушили в собі усе людське.
Тому християни смиренно просять у своїх молитвах Бога за вбереження від самогубства.
Не всім померлим можуть бути корисними такі молитви їхніх родичів та знайомих, та й не за всіх можна молитися. Той, хто відходить від Святої Церкви живучи на землі, і в майбутньому житті позбавляє себе її молитов. Деякі грішники самі відсікають себе від тіла Церкви Христової невидимим судом Божим, коли їхні гріхи і пристрасті повністю опановують ними, відвертаючи від добрих справ. Якщо в такому безнадійному стані грішник помирає передчасно і без покаяння, то Церква нічим допомогти не може і забороняє за нього молитися. Це стосується усіх померлих, які не покаялися; самогубців, які самовільно вкоротили собі життя, повністю зневірившись у ньому.
Молитва за таких людей буде марною справою, окрім того вона навіть викликає гнів Божий. Таких людей стосуються слова, які Господь колись промовив до пророка Єремії: «Не моліться за цих людей, і не просіть, не бути їм помилуваними» (Ієр. 7,16). Але бувають випадки, коли самогубець звершує свій страшний крок не усвідомлено, тобто не сповна розуму. За таких можна молитися і на богослужіннях. Для цього потрібно звернутися до священика (духівника) за дозволом на молитву. Але щоб цього страшного гріха не сталося ми повинні покаятися.
Якщо ми погано думаємо про людей, то це означає, що злий дух живе в нас, саме він підкидає злі думки про інших людей. І якщо хтось помре і не покається та не простить своїх ворогів, то душа його відійде туди, де живе злий дух, котрий заволодів душею. Такий закон: якщо ми прощаємо, то й Господь простить нам, а якщо не прощаємо, то і гріх залишається з нами.
Господь хоче, щоб ми любили ближнього, якщо ми думаємо про нього, то це означає, що любов Господня з нами. Хто носить в собі Духа Святого, хоч би трішки, той сумує за весь нарід день і ніч, і серце його жаліє всяке створіння Боже, особливо людей, які не знають Бога або йдуть супроти Нього. За таких людей треба молитися до Господа день і ніч, більше ніж за себе, щоби всі покаялися і пізнали Господа.
Отож, шановні мої, нагадую Вам, що ми повинні думати завжди про свої вчинки, адже всі вони перед очима Божими. Задумаймося над цим життям. І я хочу дати Вам рецепт проти гріха.
Один старець зайшов до лікарні і запитав у лікаря: «Чи маєте Ви ліки від гріха?» - Маємо! - відповів лікар і видав такий рецепт:
1.Потрібно накопати коріння послуху,
2. зібрати квіти душевної чистоти,
3. нарвати листків терпіння,
4. зібрати ягоди нелицемірства,
5. не впиватися вином перелюбу,
6. висушити усе постом витримки,
7. покласти до казана добрих справ,
8. додати сліз покаяння,
9. посолити сіллю братолюбства,
10. додати щедрості милостині,
11. до всього цього покласти порошку смирення та колінопреклоніння,
12. приймати по 3 ложки вдень страху Божого,
13. зодягнутись в одяг праведності,
14. не впадати в пустомовство, бо можна простудитися і знову захворіти гріхом.
Отож, шановні мої, покаймося, бо покаяння - це надія, а надія, з’єднана з любов’ю, не може бути відкинута Богом. Бог любить грішників і чекає їхнього навернення та покаяння, але ненавидить гріх… Замислімось над цим, і хорони Вас Господь. Амінь.
Підготував ієромонах Агафодор
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 04:22,
