Моральні якості православного пастиря
Пʼятниця, 18 вересня 2009 р.
Правило 9. Пастирю необхідно мати належні знання зі Святого Письма та Святого Передання, з правил Святої Церкви і тих наук, які є необхідними для пастирського служіння. Йому належить ясно і твердо знати вчення Святої Православної Церкви; окрім того він мусить очистити та розвинути в собі пастирську совість, а також споріднити своє життя із життям своєї пастви задля посильного духовного підняття її та спрямуванням
до доріг спасіння.
Правило 10. До морального стану своєї пастви пастирю належить ставитись як до своєї власної совісті. Він мусить бути переповнений до своєї пастви співстраждаючою любов’ю, яка сприяла б духовному відродженню душ, пам’ятаючи, що «той, хто перебуває в любові, перебуває в Бозі» (1Ін. 4, 16). Дар священства розкривається в серці пастиря, як співрозп’яття своєму стаду. Пастиреві надається особливий дар від Бога - благодатна, співстраждальна любов до пастви, яка обумовлює вдосконалення пасомих, здатність вболівати за них, як апостол Павло чи апостол Іоан.
Така властивість пастирського духу виражає властиву сутність пастирського служіння. Святий Іоан Золотоустий промовляє: «Духовну любов не народжує будь-що земне, вона приходить з висоти, з Неба та надається Таїнством священства, але облаштування та підтримка благодатних дарів залежать також від устремління духу людини» (З бесіди на Послання до колосян).
Для пастиря важливим є вміти практично підходити до душі людини та застосовувати божественне вчення, як духовні ліки. Для цього йому треба знати душу людини у її боротьбі добра зі злом та з ревністю ставитись до спасіння людей.
Правило 11. За вченням Спасителя добрий пастир (Ін. 10) найтіснішим зв’язком пов’язаний зі своїми пасомими. Він знає своїх овець на ймення та й вівці знають його і голос його слухають. Він прямує попереду них, а вони наслідують його, тобто добрий пастир прикладом свого християнського життя вказує для пастви шлях істинного християнського життя, по котрому вони і йдуть. Не людинодогоджанням, не пошуканням та поступками стосовно пристрастей за духом часу, а чесним та нелицесприйнятним виконанням свого пастирського обов’язку,
терпеливим та ласкавим ставленням до своєї пастви, що є чужим для лицесприйняття, щирим співчуттям та посильною допомогою у моральних та життєвих потребах, пастир зуміє здобути довір’я та авторитет у своєї пастви. Пастир також зобов’язаний звертати увагу на зовнішні потреби своєї пастви, бо ж за словами святого Григорія Богослова: « …Якщо пасомі не бачать у пастирі співчуття до їхніх зовнішніх потреб, тоді вони залишаються байдужими у свою чергу до нього та нехтують його пастирськими настановами».
Правило 12. Священикові протягом усього життя належить старанно читати Божественне Писання та тлумачити його не якимось іншим чином, як тлумачили святі Отці та Вчителі, тому для цього він мусить бути ознайомлений з їх творами. Надзвичайно важливо для священика мати та прочитувати книгу правил Святих Апостолів, Вселенських та Помісних соборів та святих Отців, в тому числі Житія Святих та Повчальне Повідомлення (Учительное Ізвестіє), що зазвичай розміщений наприкінці.
Правило 13. Апостол заповідає, щоб священик був тверезим, цнотливим, побожним, чесним, сповненим любові до подорожніх, повчаючим. Мусить бути непитущим, не забіякою, не сварливим, не корисливим. Він мусить стримуватися від усього зайвого, турбуючись про своє спасіння та спостерігаючи за тим, щоб не стати спокусою для інших. Він мусить бути лагідним, не сріблолюбцем, добре керувати своїм помешканням, утримуючи у послусі дітей своїх із всякою чистотою.
Правило 14. Обов’язковою умовою для духовного життя є піст. За 69-м Апостольським правилом: «Той, хто з-поміж єпископів чи пресвітерів, дияконів чи іподияконів, читець чи співак не чинить посту у Святу Чотири-десятницю перед Пасхою, або у середу чи п’ятницю, окрім тих, що потерпають від немочей, нехай буде відкинутий, а якщо це буде з мирянином - нехай буде відлученим». Відповідно до цього і священнослужитель зобов’язаний заховувати усі пости. Це необхідно як для його особистого вдосконалення, так і для прикладу пастві своїй.
Правило 15. У всі чотири пости священик зобов’язаний висповідатися у свого духівника. Одночасно духівник у своїх звітах, які він подає своєму архієрею, мусить повідомляти про час вчинених сповідей…
Правило 17. Священик зобов’язаний відправляти Божественну Літургію кожного недільного та святкового дня. Перед звершенням Літургії він зобов’язаний дбайливо приготуватися до її гідного звершення, щоб уважно й побожно відслужити, або вислухати вечірню, ранню та часи, а також, обов’язково, Правило перед Причастям, тобто канони Спасителю, Божій Матері та Ангелу Хоронителю, а в самий день - канон перед Причастям та молитви перед Причастям…
Правило 20. Ніхто із священнослужителів не може брати участі на становищі рядових членів у громадських та політичних організаціях. Вони можуть брати участь в діяльності подібних організацій тільки як представники Церкви або духовні керівники після призначення єпархіального архієрея.
Правило 21. Священик, який не може забезпечити себе від церковної служби задля свого життя, може мати чесний та гідний заробіток особистою працею або світською службою, але недопустимо це через заняття гідні осудження.
Правило 22. Задля успішності провадження своєї пастирської діяльності, священик зобов’язаний збагачуватися необхідними знаннями, як ось: знати мову країни, в якій живе; бути ознайомлений із питаннями, що займають свідомість його пастви, щоб надавати їм православне християнське висвітлення. Він також зобов’язаний ознайомитися із заблудженнями громадськими та лженауковими.
Правило 23. Дружина священика зобов’язана бути цнотливою, чесною, без обмовлянь, тверезою, поважною у всьому. Вона мусить бути достатньо розумово і морально розвинутою. Вона зобов’язана розумом та серцем розділяти тяжкість життя священика, але недопустимими є її втручання у справи парафії та церковні обов’язки священика. Вона зобов’язана бути взірцевою матір’ю для своїх дітей та мусить вміти керувати їх домашнім вихованням;
зобов’язана бути добре ознайомлена з домашнім господарством і, люблячи свою сім’ю, мусить уникати різного роду марнотливих громадських забав та розваг. Скромність, поєднана з добротою та привітністю, повинна виявляти моральні якості дружини священика. Добре, коли дружина священика обізнана з кліросним послухом та вчителюванням у школі та, в разі потреби, зуміє надати допомогу у цій справі. Свою сім’ю священик зобов’язаний виховувати у страсі Божому та у виконанні вимог Святої Церкви і православних звичаїв.
Правило 24. У тому випадку, коли священик щиро попрацює над виконанням цих та інших священичих правил, які належаться його високому покликанню, він віднайде для себе багату й щедру нагороду не лише від Пастироначальника -Господа нашого Ісуса Христа у Його Торжествуючій Церкві, але одночасно отримає подячне визнання і від його вірних чад, які возлюблять його більше, аніж рідного батька, та огорнуть його турботою і любов’ю.
Тоді у їхніх благочестивих душах він віднайде для себе заспокоєння та втіху. Але може статися, що він зустріне й настирний супротив, коли у відповідь на його працю та турботи його винагородою стануть гіркі скорботи. У цьому випадку він зобов’язаний знати, що ці пастирські скорботи матимуть очищувальне значення для його душі і, якщо він з терпеливістю та лагідністю знесе ось ці скорботи, тоді ще більшу втіху отримає у свідченні своєї совісті, якій ще у цьому житті відкриється солодке перед-вкушання вічного блаженства у Церкві Торжествуючій на небесах. Амінь.
Митрофорний протоієрей Іоан Швець м. Київ
Тут можете залишити свої коментарі..
posted by fryevhen @ 02:47,
